Справа № 33-486/11 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Валько Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2011 року м. Львів
Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області Н.М. Валько, з участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 травня 2011 року, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 травня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17 квітня 2011 року о 04.05 год. по вул. Ів. Франка, 24 у м.Львові, керував транспортним засобом марки «Ауді А6»н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп’яніння (почервоніння очей, сухість в роті, тремтіння рук, неприродна облідність), чим порушив вимоги п.2.5(п) ПДР України.
У поданій апеляції ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленим районним судом рішенням, вказує на те, що вважає постанову суду необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, такою, що підлягає скасуванню. При цьому, покликається на те, що дане адміністративне стягнення є надто суворим і не відповідає вчиненому та особі правопорушника, оскільки, стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Зазначає, що судом не враховано даних про особу правопорушника, зокрема того, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на момент вчинення правопорушення був зайнятий суспільно-корисною працею, щиро розкаявся у вчиненому. Також, стверджує, що відповідно до ст.30 КпАП України позбавлення права керування транспортними засобами застосовується за грубе систематичне порушення порядку користування цим правом, чого по справі, на думку апелянта, встановлено не було. Просить змінити вид адміністративного стягнення з позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів на штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Вивчивши матеріали справи № 3-454/11, заслухавши позицію ОСОБА_1 з приводу поданої апеляції, яку він повністю підтримав, вважаю, що така до задоволення не підлягає.
До даного висновку приходжу, виходячи із наступного.
У засіданні апеляційної інстанції гр-н ОСОБА_1, підтримав подану ним апеляцію, вказавши при цьому, що він своєї вини у вчиненні даного правопорушення не визнає, керував транспортним засобом у тверезому стані, а дії працівників міліції відносно себе вважає неправомірними.
Попри це, висновок судді про винуватість гр-на ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, стверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серія ВС1 №104231 від 17 квітня 2011 року (а.с.2); особистими поясненнями ОСОБА_1 у суді 1-ї інстанції, де він визнав свою вину у вчиненні правопорушення, вказавши, що наркотичні засоби вживав, однак кількість вжитого була незначною (а.с.6). З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 від 17 квітня 2011 року, вбачається, що останній аналіз сечі на наявність наркотиків вилив на підлогу (а.с.3).
У засіданні Апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 вказав, що жодних скарг на дії працівників міліції не подавав.
Враховуючи, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, вважаю, що районний суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, дані, що про його особу, з урахуванням загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КпАП України, вірно призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КпАП України.
Вважаю, що доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують, тому така до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 8; 294; 295 КпАП України,-
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 травня 2011 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін, а його апеляцію – без задоволення.
Копію даної постанови відповідно до вимог ст. 295 КпАП України надіслати особі, щодо якої її винесено.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
Суддя Судової палати у
кримінальних справах
Апеляційного суду Львівської області Н.М.Валько