Справа № 1-376/11

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                              судді    Горбатовської С.А.

при секретарях                              Бурдейній М. П., Рідзевській І. О.,

за участю:

прокурора                              Петрової І. В.

захисника                              ОСОБА_1,                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

                                                  ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бишів Макарівського р-ну Київської обл., українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого слюсарем –сантехніком КП “Рембудексплуатація”, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: Київська обл., Києво – АДРЕСА_1,   раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2, 14.11.2010 року, приблизно о 02.25 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним засобом підвищеної небезпеки - автомобілем “Шкода”, д.н.з. НОМЕР_1, рухався по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини вул. Козицького з боку вул. Єреванської в напрямку вул. Уманської у м. Києві. Під час руху, проїжджаючи перехрестя вул. Козицького з вул. Уманською у м. Києві, виконуючи поворот ліворуч на вул. Уманську, підсудний ОСОБА_2, порушуючи п.п. 1.3, 1.5., 2.3. /б/., 2.3./д/, 2.3./є/., 2.9./а/., 2.10./а/, 2.10./в/, 2.І0./д/, 2.10./е/, 10.1., 12.1., 12.3. Правил Дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував дорожні умови, не обрав безпечну швидкість під час керування транспортним засобом в конкретних дорожніх умовах, не справився з керуванням, в результаті чого виїхав на тротуар, де збив опору дорожнього знаку, та, виїхавши на зону зелених насаджень, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, після чого, підсудний ОСОБА_2 на своєму транспортному засобі з місця вчинення злочину зник.

Порушення вимог ПДР України підсудним ОСОБА_2, який згідно п.1.3. ПДР України зобов’язаний знати і неухильно виконувати ПДР України України, полягає в наступному :

- п.1.5. - своїми діями як учасник дорожнього руху створив небезпеку для руху, загрозу життю і здоров’ю громадян, спричинив матеріальні збитки;

- п.2.3./б/ - для забезпечення безпеки дорожнього руху не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміни;

- п.2.3./д/ - створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху;

- п.2.3./є/ - вчинив дії, внаслідок яких було порушено складову автомобільної дороги;

- п.2.9./а/ - керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння;

- п.2.10./а/ - при причетності до дорожньо-транспортної пригоди негайно не зупинив транспортний засіб і не залишився на місці пригоди;

- п.2.10./в/ - перемістив транспортний засіб, що мав причетність до пригоди;

- п.2.10./д/ - не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду органи міліції і не чекав на місці прибуття працівників міліції;

- п.2.10./е/ - не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди;

- п.10.1. - перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.1. - під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом;

- п.12.3. - при виникненні небезпеки для руху, яку він об’єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2050/е від 13.01.2011року потерпілому ОСОБА_3 завдані наступні тілесні ушкодження:  відкрита травма лівого стегна; садна лівого стегна; дві рвано-забійні рани на задньо-зовнішній поверхні середньої третини лівого стегна, розташовані на висоті 61 (см) та 64,5 ( см) від підошви (відповідно клінічного опису довжиною до 0,5 ( см); перелом середньої третини діафізу лівої стегнової кістки зі зміщенням - відкритий перелом лівого стегна, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя.)

Порушення підсудним ОСОБА_2 вимог п. п. 1.3, 1.5., 2.3. /б/., 2.3./д/, 2.3./є/., 2.9./а/., 2.10,/а/, 2.10./в/, 2.10./д/, 2.10./е/, 10.1., 12.1., 12.3. ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та її наслідками.

В ході розгляду справи за клопотання захисника підсудного ОСОБА_2 до участі у справі в якості цивільного відповідача притягнуто Моторне (транспортне) страхове бюро України.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що вночі з 13 на 14.11.2010 року він перебував на дні народженні, де вживав горілку. Приблизно о 02.30 год., він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вирішив їхати додому на своєму автомобілі “Шкода”, д.н.з. НОМЕР_1. Рухаючись зі швидкістю приблизно 40 км/год. по вул. Козицького з боку вул. Єреванської в напрямку вул. Уманської у м. Києві, він не впорався з керуванням, виїхав на тротуар, де збив дорожній знак. Людей, яких міг збити, він не бачив, тому поїхав далі. Проїхавши приблизно 2-3 км, він зупинився, вийшов з машини, щоб оглянути пошкодження після зіткнення зі знаком і побачив відсутність у автомобіля переднього бамперу, тоді він вирішив повернутись на місце ДТП. Взявши таксі, він, приблизно за годину, повернувся на місце ДТП, де були працівники ДАІ, від яких він дізнався, що збив людину. В цей же день, вранці, він, його дружина і родичі поїхали до лікарні, де знаходився потерпілий, він до лікарні не заходив, потерпілого не бачив, його дружина зустрілась з потерпілим і намагалась вирішити питання про відшкодування шкоди. Він був готовий відшкодувати завдану потерпілому матеріальну шкоду, яка підтверджена документально, а оскільки мати потерпілого ОСОБА_3 просила 45 000 грн., то він відмовився відшкодовувати шкоду, так як вважає її розмір завищеним.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що в вночі з 13 на 14.11.2010 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_4 йшли по зеленій зоні біля перехрестя вул. Козицька –Уманська у м. Києві. Побачили, що по вул. Козицького з боку вул. Єреванської в напрямку вул. Уманської у м. Києві з великою швидкістю, приблизно 90 км/год., рухався автомобіль “Шкода”.  При виконанні маневру повороту автомобіль занесло і викинуло на тротуар. Автомобіль збив стовп і, виїхавши на зелену зону, переднім бампером зачепив його. Після чого, водій, не зупиняючи автомобіль та не виходячи з машини, поїхав геть. Його друг викликав міліцію, а потім приїхала швидка. Після ДТП підсудний до нього не приїжджав, відшкодувати шкоду не пропонував, вибачень не просив. Потерпілий просить суд призначити підсудному ОСОБА_2 найсуворішу міру покарання, пов’язану з позбавленням волі.  

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 відмовився від заявленого на досудовому слідстві цивільного позову в частині стягнення з підсудного ОСОБА_2 завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_5 пояснила суду, що потерпілий ОСОБА_3 є її сином. Після ДТП 14.11.2010 року ОСОБА_2  зателефонував їй та запропонував відшкодувати всі завдані збитки, наступного разу підсудний телефонував їй лише 17.01.2011 року, цікавився про стан здоров’я її сина. В ході розмови вона сказала ОСОБА_2, що шкода, завдана її сину внаслідок ДТП, становить 45 000 грн., на що підсудний відмовився сплачувати таку суму. Після, вони не спілкувались. Підсудний не просив вибачення у неї та її сина, почав частково відшкодовувати шкоду лише перед винесенням судом вироку. Представник потерпілого ОСОБА_5 просить призначити підсудному ОСОБА_2 найсуворішу міру покарання, пов’язану з позбавленням волі.  

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_5 підтримала потерпілого ОСОБА_3, який відмовився від заявленого на досудовому слідстві цивільного позову в частині стягнення з підсудного ОСОБА_2 завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди.

В судовому засіданні представник цивільного відповідача пояснила, що після надання потерпілим ОСОБА_3 всіх необхідних документів до МТСБУ протягом місяця буде розглянуто питання про відшкодування завданої підсудним ОСОБА_2 матеріальної шкоди.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні злочину, його вина повністю підтверджується наступним:

Показаннями свідка ОСОБА_4, який пояснив, що вночі з 13 на 14.11.2010 року, приблизно з 02 до 03 год., він зі своїм товаришем ОСОБА_3 знаходились на перехресті вул. Козицького –Уманська у м. Києві, йшли по зеленій зоні з парку. Десь за 50 м побачили автомобіль “Шкода”, який рухався зі швидкістю приблизно 90 –100 км/год. Автомобіль мав намір ввійти в поворот, але не вписався в поворот, виїхав на тротуар, збив знак і передньою частиною наїхав на ОСОБА_3 Після цього, автомобіль не зупиняючись, поїхав з місця ДТП. Після наїзду ОСОБА_3 скаржився на сильний біль, його штани були у крові. Він викликав працівників міліції, а потім приїхала швидка.

Поясненнями судово –медичного експерта ОСОБА_6, який пояснив суду, що ним складався висновок експерта № 2050/е від 13.01.2011року за результатами наданої медичної документації хворого ОСОБА_3 та особистого огляду ОСОБА_3 Експерт підтримав викладене у висновку № 2050/е від 13.01.2011 року.

Рапортом інспектора ВОМДТП з обслуговування Солом’янського району м. Києва ОСОБА_7 від 14.11.2010 року (а.с. 5)

Протоколом огляду місця ДТП від 14.11.2010 року (а.с. 7-11)

Схемою ДТП від 14.11.2010 року (а.с. 16)

Поясненнями ОСОБА_2 від 14.11.2010 року (а.с. 17)

Довідкою КМНКЛ “Соціотерапія” від 14.11.2010 року (а.с. 19)

Поясненнями ОСОБА_4 від 14.11.2010 року (а.с. 20)

Довідкою Київської міської клінічної лікарні № 17 від 16.11.2010 року (а.с. 21)

Поясненнями ОСОБА_3 від 16.11.2010 року (а.с. 22)

Протоколом огляду і затримання транспортного засобу (а.с. 23)

Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3 від 03.12.2010 року (а.с. 26-29)

Випискою № 1562 Київської міської клінічної лікарні № 17 від 22.11.2010 року  (а. с. 34)

Довідкою № 88 Київської міської клінічної лікарні № 17 від 22.11.2010 року (а.с. 35)

Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 29.11.2010 року (а.с. 47-49)

Висновком експерта № 2050/е від 13.01.2011 року  (а.с. 54-57)

Протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 14.12.2010 року (а.с. 66-67)

Протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 18.01.2011 року (а.с. 73-75)

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 93)

Медичною карткою № 1562 стаціонарного хворого ОСОБА_3

З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд вважає докази належними і допустимими, а вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведеною, оскільки ОСОБА_2 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, раніше не судимого (а.с. 94), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 95),  працює (а.с. 136-137), на обліку у лікарів нарколога (а.с. 97) і психіатра (а.с. 96) не перебуває, є учасником бойових дій (а.с. 135.)

При призначенні міри покарання суд враховує думки потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 з приводу міри покарання для підсудного.

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, суд визнає часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, судом визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням вищевикладеного, суд призначає для підсудного ОСОБА_2 міру покарання, яке вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі.

Уточнений цивільний позов про стягнення з підсудного ОСОБА_2 за користь потерпілого ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 100 000 грн., суд, враховуючи глибину, обсяг і характер душевних та психічних страждань потерпілого ОСОБА_3, характер його немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, задовольняє частково на суму 50 000 грн.

Питання про речові докази по справі суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

За викладеним, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_2 обчислювати з 26 травня 2011 року, зарахувавши до строку відбування покарання період перебування під вартою з 18.01.2011 року по 20.01.2011 року.

Строк відбування додаткового покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня вилучення документа, що надає право керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту з подальшим утримання в Київському СІЗО № 13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

З метою забезпечення цивільного позову накласти арешт на автомобіль «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, належний ОСОБА_2.

Речові докази по справі –автомобіль «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1, та передній бампер до нього –передати у власність ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту її проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: