донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.10.2011 р.           справа №7/32

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.,

за участю  

представників сторін:                                                                             

від позивача:ОСОБА_1 –довіреність;

від відповідача:не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від25.07.2011р.

у справі№7/32 (головуючий суддя –Сгара Е.В.,                    судді: Татенко В.М., Курило Г.Є.)

за позовомприватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія»м. Луганськ

до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк

простягнення заборгованості у розмірі 423 145,51 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Луганська вугільна компанія»(далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 243 513, 60 грн.

У ході розгляду справи позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог б/н від 03.03.2011р. у порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 423 145, 51 грн. Уточнення прийнято судом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. у справі №7/32 позовні вимоги задоволено у повному обсязі з мотивів їх обґрунтованості та доведеності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити  у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на  те, що судом не було прийнято до уваги той факт, що позивач  без врегулювання ціни за послуги ПТУ за подачу-прибирання вагонів, маневрової роботи, користування вагонами, виконав  зобов’язання з підвищеним тарифом. Також апелянт зазначив, що дані витрати позивача у зв’язку з не врегулюванням їх у договірному порядку.  можуть бути заявлені як збитки, а не заборгованість.

Представник  відповідача у судове засідання 04.10.2011 р. не з’явився,  надав  клопотання  про  слухання  справи  за  відсутності  його  представника.

Представник скаржника у судовому засіданні 04.10.2011 р. та  у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 29.09.2011р. вимоги скаржника не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представника  позивача, суд встановив наступне.

01.01.2005р. між сторонами був укладений №53 (далі –Договір) з додатками (специфікаціями) до нього, протоколом розбіжностей та протоколом врегулювання розбіжностей до специфікації від 25.07.2010р., згідно з умовами якого замовник (відповідач) зобов’язується поставити виконавцю в якості давальної сировини рядове вугілля на умовах СРТ станція призначення (в редакції Інкотермс-2000) за найменуванням, у кількості, марочному складі, з якісними показниками відповідно до специфікацій, які оформлюються окремим додатком та є невід’ємною частиною даного Договору, а виконавець (позивач) зобов’язується переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачення за реквізитами, вказаними замовником (розділ 1 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2005р. Проте, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, сторони фактично здійснювали дії з виконання Договору, що, зокрема, підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннім актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2010р. до Договору. Отже, на момент виникнення спору сторони перебували у договірних правовідносинах.  

На виконання умов Договору, позивачем у травні 2008р. та у серпні 2010р. було перероблено рядове вугілля та поставлено відповідачу вугільний концентрат у загальній кількості 23 950,80тн, що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №--00000293 від 31.05.2008р., №--00000297 від 31.08.2008р., №--00000298 від 31.05.2008р., №--00000300 від 31.05.2008р., №--00000301 від 31.05.2008р., №--00000302 від 31.05.2008р., №--0000818 від 31.08.2010р.

Відповідач свої Договірні зобов’язання в частині сплати вартості отриманих послуг за переробку вугілля не виконав, послуги за переробку не оплатив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості 423 145, 51 грн., у тому числі: суми боргу за надані послуги з переробки вугілля за травень 2008р. –179 631, 91 грн., суми боргу за надані послуги з переробки вугілля за серпень 2010р. –138 228, 60 грн., суми боргу за послуги за користування вагонами у серпні 2010р. –30 978, 48 грн., суми боргу за послуги з подання та прибирання вагонів у серпні 2010р. –            74 306, 52 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг з переробки рядового вугілля, яка включає: послуги з переробки рядового вугілля згідно специфікації; плату за користування вагонами, згідно рахунків, виставлених залізницею; послуги з подачі та прибирання вагонів.

Згідно п.5.2 Договору, замовник сплачує самостійно залізничний тариф за доставку вугілля та вивіз готової вугільної продукції від ОФ-переробника до станції примикання. При цьому, замовник здійснює оплату за надані послуги по збагаченню протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку за послуги по збагаченню перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця. За згодою сторін розрахунок допускається із застосуванням інших форм оплати шляхом передачі замовником частини вугільної продукції у власність виконавця, а також інші форми розрахунку. Виконавець передає замовнику не пізніше 5 числа наступного місяця за звітним: рахунок-фактуру за збагачення вугілля, податкову накладну на послуги по збагаченню, акт виконаних робіт (п.5.3 Договору).

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Як визначено положеннями ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. Аналогічні положення містить ст.526  Цивільного  кодексу  України.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заборгованість за надані послуги з переробки вугілля за травень 2008р. в сумі 179 631,91 грн. та за надані послуги з переробки вугілля за серпень 2010р. в сумі 138 228,60 грн. належним чином доведена, визнана відповідачем та підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги за користування вагонами у серпні 2010р. в сумі 30 978, 48 грн. та за послуги з подання та прибирання вагонів у серпні 2010р. в сумі 74 306, 52 грн. судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в цієї частин місцевий господарський суд виходив з того, що згідно п.5.1 Договору відповідач окрім плати за переробку вугілля, також компенсує позивачу витрати на оплату за користування вагонами, згідно рахунків, виставлених залізницею, а також за послуги з подачі та прибирання вагонів.  

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №--0000818 від 31.08.2010р., містить кількість і ціну вугілля, а також найменування робіт, послуг –„переробка вугілля” та підписаний обома сторонами без зауважень.   

З матеріалів справи вбачається, позивачем було вручено відповідачу рахунки на оплату за користування вагонами та послуги з подачі та прибирання вагонів за серпень 2010р., а відповідач повернув ці рахунки позивачу без оплати, що підтверджено відповідачем у судовому засіданні та в листі № 12-4/66 від 22.10.10р.

Посилання відповідача на той факт, що вартість послуг з переробки вугілля, яка визначається сторонами у відповідних специфікаціях, включає в себе плату за користування вагонами та за послуги з подачі і прибирання вагонів обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки з  первинних документів, які підписувались сторонами на протязі всього строку дії Договору, а також з п. 5.1 Договору вбачається, що плата за користування вагонами визначається згідно виставлених залізницею рахунків.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги в цієї частині обґрунтовані, доведені належним та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи скаржника щодо не врегулювання ціни за послуги ПТУ за подачу-прибирання вагонів, маневрової роботи, користування вагонами колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з огляду на всі матеріали справи, зокрема акт здачі-прийнятті робіт (надання послуг) №--00000818 від 31.08.2010р., який підписано обома сторонами та скріплено печатками обох підприємств, сторони своїми конклюдентними діями, шляхом підписання такого акта, фактично узгодили ціну на переробку вугілля та визначили її як 16,83 грн. (без ПДВ) за переробку 1 тн вугілля.

З огляду на наведене, доводи апелянта щодо доцільності пред’явлення позивачем вимог про стягнення збитків також не приймаються колегією, оскільки обов’язок сплатити суми, що є предметом спору, передбачений умовами Договору.

Разом з цим, колегія суддів апеляційної інстанції визнає передчасним висновок суду першої інстанції щодо неукладеності специфікації б/н від 25.07.2010 р. до Договору, оскільки згідно загальних засад укладення (зміни) господарських договорів (статті 181, 188 Господарського кодексу України), в разі підписання специфікації з протоколом розбіжностей і неузгодження сторонами окремих умов (пунктів) специфікації, неукладеними можна вважати лише ті умови, щодо яких не досягнуто згоди сторін.

Але вказані обставини не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки врегульовані п.5.1 Договору.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. у справі №7/32 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. у справі №7/32 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. у справі №7/32 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського   суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя                                                                        І. В. Приходько

                     Судді                                                                        О. Є. Донець

                                                                                                       Н. В. Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС