ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

26 лютого 2008 р.

Справа № 7/8

Господарський суд Івано-Франківської області в складі судді Кишинського М.І.

При секретарі Попович В.В.

розглянув матеріали справи

за позовом  : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області  , вул. С.Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідачів  : 1. Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс"  ,

                                   вул. Василіянок, 48,Івано - Франківськ,76000

                              2. Народний футбольний клуб"Спартак"  ,

                                  вул. Василіянок, 48,Івано-Франківськ,76019

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

                                 Міністерство промислової політики  України,

                                 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3

Представники сторін:

від позивача:  Гайдей В.Д.-начальник юридичного відділу ФДМУ, (довіреність № 01/14-01 від 10.01.08 );

від відповідача 1:  Клим"юк Л.М.-представник, (довіреність № б/н від 02.01.08 ) ;

третя сторона на стороні відповідача:  Суічмезов Р.М.головний спеціаліст юридичного відділу Міністерства промислової політики України;  

від відповідача-1 (Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс"):  Чабанюк І.Д. - директор, наказ №99-Д від 15.08.05;

від відповідача 2: представники  не з"явилися

 про визнання  недійсним додатку, додаткової угоди до договору оренди та звільнення приміщень  

        

        Заявлено позов  про визнання недійсним  додатку №4 від 25.12.2003 року, додаткову угоду до договору від 01.08.06 та припинити дію договору оренди №15-ДЛП від 25.12.03р. на майбутнє.

         Позивач позов підтримує, свою позицію виклав у позовній заяві, вказуючи на те, що додаток №4 від 25.12.2003 року додаткової угоди до договору від 01.08.06 не відповідає вимогам ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а тому є недійсним.

         Відповідач 1 проти позову заперечує, свої обгрунтування виклав у відзиві на позов.

       Відповідач 2 в судове засідання не з"явився , причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

     Третя особи , що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство промислової політики, м. Київ, вул. Сурікова,3 підтримує позицію першого відповідача.

   В судовому засіданні  відповідачем 1 (Державне лісопромислове підприємство "Прикарпатліс") по справі в порядку ст. 27 ГПК України подано клопотання про залучення в якості третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство промислової політики, м. Київ, вул. Сурікова,3, вказуючи на те, що ДЛП "Прикарпатліс" створене наказом Міністерства промислової політики України №22 від 22.05.2001 року та належить до сфери управління Мінпромполітики (позивач передає в оренду фізичним та юридичним особам нежитлові приміщення адмінбудинку, укладаючи договори оренди та вносить до них зміни тільки за погодженням і отриманням дозволу від Мінпромполітики України, так як воно є засновником, власником майна та контролюючим органом підприємства). Суд дане клопотання вважає обгрунтованим та законним, а тому його задовільняє.

               

        Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив, що на виконання наказу Фонду державного майна України від 25.02.2005 року за №354 регіональним відділенням було проведено перевірку відповідності чинному законодавству договорів оренди нерухомого майна , яке знаходиться на балансі державного лісогосподарського підприємства "Прикарпатліс" за період з 01.01.2004 року по 31.05.2006 року.

    За результатами перевірки встановлено, що 12.12.2002 року між Футбольним клубом "Прикарпаття" (правонаступником якого є Народний футбольний клуб "Спартак") та Державним лісопромисловим підприємством "Прикарпатліс" було укладено договір оренди нерухомого державного майна №15-ДЛП.

    За цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування державне майно- приміщення площею 193,29 м2 в будівлі, що перебуває на балансі ДЛПП "Прикарпатліс", за адресою вул. Василіанок,48 в м. Івано-Франківську.

      Згідно п. 10.1 термін дії договору з 12.12.2002р. по 31.12.2003р. включно.

       До договору вносились такі зміни:

додатком №3 дію договору було продовжено до 31.12.2006 року;

28.08.2003 року угодою про внесення змін до договору оренди №15-ДЛП від 12.12.2002 року в зв"язку з реорганізацією орендаря внесено відповідні зміни.

Додатком №4 від 25.12.2003р. змінено розмір орендної плати та продовжено дію договору до 31.12.2008р.

Додатковою угодою №15/5-ДЛП від 30.03.2006р. у зв"язку з реорганізацією орендаря внесено відповідні зміни.

Додатковою угодою від 01.08.2006р. збільшено розмір орендної плати та продовжено дію договору до 31.12.2008р.

        Представник позивача вважає, що додаток №4 від 25.12.2003, додаткова угода до договору від 01.08.06р. є недійсними, свою позицію обгрунтовує наступним.

    З 01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України, статтею 287 якого передбачено, що орендодавцями щодо державного майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна. Аналогічну норму містить і Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

      Таким чином, з 01.01.04р. державні підприємства втратили право бути орендодавцями державного нерухомого майна, крім єдиного винятку, передбаченого Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 24.06.2004 р. (після набрання чинності Господарським кодексом України), яким встановлено право підприємства бути орендодавцем нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство.  На момент закінчення дії договору (01.01.2004р.), а тим більше станом на 31.12.2006р. (дата закінчення дії договору згідно додатку№3) ДЛПП "Прикарпатліс" був орендодавцем державного майна значно більше, ніж 200 кв.м, а тому продовження дії договору є незаконним.

     Відповідно до п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 4 жовтня 1995 року №786, у разі , коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди,приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом , визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"- Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями. Відповідачем 1 не було погоджено розмір орендної плати за користування спірним майном, який був змінений, не був погоджений регіональним відділенням, тому позивач вважає, що вони укладені всупереч вищевказаній нормі і відповідно є недійсними.

    Крім того, відповідач-1 не отримав дозволу органу управління державним майном підприємства- Міністерства промислової політики на продовження терміну дії договору оренди від 05.03.2003 року.

          Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здійснює цивільні права та цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

     Відповідач-1, на момент укладення Додаткової угоди до договору не був наділений повноваженнями орендодавця державного майна, тому  зобов"язаний був вчинити всі необхідні дії щодо припинення договору оренди №15-ДЛП від 12.12.2002р. після набрання чинності  Господарського кодексу України та звільнення орендарем приміщень.

     Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, що вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

      Згідно ч.І ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину  стороною ( сторонами) вказаних вимог є підставою недійсності правочину.

    Оскільки, згідно ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то у відповідача-2 відсутні будь-які підстави для користування нежитловим приміщенням загальною площею 217,79 кв.м, що  розташоване за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Василіянок,48.

     Викладені вище обставини підтверджуються матеріалами справи і на думку суду є обгрунтованими, а тому суд приходить до висновку про задоволення позову .

               Керуючись ст. 124 Конституції , ст.287 ГК України, ст.92, 215,216 ЦК України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Додаток №4 від 25.12.2003, Додаткову угоду від 01.08.06 до договору оренди нерухомого державного майна (приміщення) №15-ДЛП від 12 грудня 2002 року визнати недійсними та припинити дію договору оренди від  12 грудня 2002 року на майбутнє.

     Відповідачу-2 (Народний футбольний клуб "Спартак", вул. Василіянок, 48,Івано-Франківськ,76019)  звільнити нежитлові приміщення адміністративної будівлі  площею

217,79 м2 , що перебувають на балансі відповідача-1 та розташовані за адресою  м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок,48.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Кишинський М.І.

                                                                         Рішення підписано__________________

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді  Стефанів Тетяна Василівна