Справа №2-18/2008

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2008 року                                                                                                          с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого: судді Стадника І.М.,

при секретарі Яворській М.М.,

з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (представник ОСОБА_5 на підставі довіреності), ОСОБА_6,

представника позивачів ОСОБА_7. (на підставі довіреності),

представника відповідача - Мошул О.М. (на підставі довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка Чернівецького району, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного захоплення земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6. звернулися в районний суд з позовами до СТОВ «Чернівчанка Агро», в яких посилаючись на самовільне захоплення відповідачем земельних ділянок, які належать їм на праві приватної власності просять відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок такого захоплення, а також моральну шкоду, витрати, понесені у зв'язку з порушенням їх прав та судові витрати.

Ухвалами судді від 22.01.2008 р. і 28.01.2008 року зазначені позовні заяви як такі, що подані різними позивачами до одного відповідача з аналогічними позовними вимогами, об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивачі та їх представники позов підтримали, згідно із заявою про зміну розміру позовних вимог просять стягнути з відповідача на їх користь:

ОСОБА_1 - 2664,21 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, 178,36 коп. витрат, понесених на проведення розрахунку збитків, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 350 грн. витрат, понесених на виділення в натурі земельної ділянки; 98 грн. судових витрат і 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 5090,57 грн.;

ОСОБА_2 - 2201,75 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, 161,24 коп. витрат, понесених на проведення розрахунку збитків, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 350 грн. витрат, понесених на виділення в натурі земельної ділянки; 98 грн. судових витрат і 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 4610,99 грн.;

ОСОБА_4 - 1807,40 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, 146,64 коп. витрат, понесених на проведення розрахунку збитків, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 350 грн. витрат, понесених на виділення в натурі земельної ділянки; 98 грн. судових витрат і 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 4202,04 грн.;

ОСОБА_3 - 1813,22 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, 146,85 коп. витрат, понесених на проведення розрахунку збитків, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 350 грн. витрат, понесених на виділення в натурі земельної ділянки; 98 грн. судових витрат і 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 4208,07 грн.;

ОСОБА_6. - 1722,83 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, 223,22 коп. витрат, понесених на проведення розрахунку збитків, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 400 грн. витрат, понесених на виділення в натурі земельної ділянки; 98 грн. судових витрат і 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього 4344,05 грн.;

 ОСОБА_5 - 1693,24 грн. збитків, заподіяних самовільним захопленням земельної ділянки, 142,41 коп. витрат, понесених на проведення розрахунку збитків, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 350 грн. витрат, понесених на виділення в натурі земельної ділянки; 98 грн. судових витрат, а всього 3783,65 грн.

Крім того, просять повернути їм самовільно зайняті земельні ділянки, так як мають намір їх самостійно обробляти.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 також показала, що коли вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, в селищній раді їй пропонували укласти договір оренди з СТОВ «Чернівчанка Агро», проте ознайомившись з умовами договору і будучи ними незадоволеною, зокрема строком оренди, вона укладати договір відмовилась. Також вона подала заяву про виділення її земельної ділянки в натурі і дізналася, що її земельна ділянка вже використовується відповідачем. Просить задовольнити позов в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_2 суду показала, що вперше отримала акт на право приватної власності на земельну ділянку на початку 2007 року, але у зв'язку з помилкою в прізвищі акт переробляли. Їй також пропонували укласти договір оренди земельної ділянки, проте вона відмовилась. Про намір виділити свою земельну ділянку в натурі вона повідомляла представників відповідача, проте її ніхто не слухав і земля була засіяна цукровим буряком.

Позивачка ОСОБА_4 суду показала, що отримала документи на право власності н земельну ділянку в травні 2007 року і хотіла виділити свою земельну ділянку в натурі, проте їй відмовили в цьому на тій підставі, що земельна ділянка вже зайнята - засіяна відповідачем. Протягом літа 2007 року вона добивалася своєї земельної ділянки, проте після збору врожаю 2007 року, відповідач знову її засіяв пшеницею. Як представник позивачки ОСОБА_5 показала також, що земельна ділянка останньої була незораною, коли на ній встановили межові знаки. Пізніше з'ясувалось, що відповідачем зазначену земельну ділянку також зайнято - засіяно сільськогосподарську культуру, а межові знаки знищено.

Позивачка ОСОБА_3 суду показала, що має намір сама використовувати свою земельну ділянку, але цьому перешкоджає її самовільне захоплення відповідачем. В обґрунтування заподіяної їй моральної шкоди посилається на те, що у зв'язку з діями відповідача погіршився стан його здоров'я, проте документів про це суду не представила.

Позивач ОСОБА_6. суду показав, що в 2006 році, коли він отримував державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, йому пропонували укласти договір оренди, проте ознайомившись з текстом договору, він його не підписав. Відповідач почав обробляти його та інших позивачів земельні ділянки без згоди власників. В жовтні 2006 року ще до виділення земельної ділянки в натурі відповідач переорав земельні ділянки та засіяв їх. Після збору урожаю в 2007 році незважаючи на звернення до відповідача з приводу виділення земельних ділянок в натурі і фактичне їх виділення, відповідач знову переорав земельні ділянки, знищивши частину з межових знаків та засіяв їх озимою культурою. За 2 роки він особисто провів біля 5 зустрічей з керівництвом відповідача, проте вони не дали позитивного результату, а тому він просить також стягнути кошти на відшкодування заподіяної цим моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивачів ОСОБА_7. суду пояснив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. і ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок, що підтверджується відповідними державними актами. СТОВ «Чернівчанка Агро» протиправно захопило їх земельні ділянки, чим порушило їх законні права та заподіяло моральну шкоду. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Мошул О.М. позов визнала частково - товариство погоджується відшкодувати позивачам шкоду в розмірі подвійної орендної плати за час фактичного використання їх земельних ділянок та судові витрати. Дійсно, господарство приступило до обробітку земельних ділянок без укладення відповідних договорів з позивачами, проте в той час земельні ділянки в натурі виділені не були і де знаходились земельні ділянки позивачів, а де інших громадян, які уклали відповідні договори, не було відомо. Просить суд звернути увагу на той факт, що зі слів самих позивачів, вони сподівалися на укладення СТОВ «Чернівчанка Агро» з ними договорів на вигідних умовах.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка ОСОБА_8, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок на території Чернівецької селищної ради:

ОСОБА_3  - площею 1,9298 Га, що посвідчується державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданим 16 лютого 2007 року (а.с. 7);

ОСОБА_4 - площею 1,9236 Га, що посвідчується державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим 9 листопада 2006 року;

ОСОБА_1 - площею 2,8355 Га, державний акт серії НОМЕР_3, виданий 13 листопада 2006 року (а.с. 24);

ОСОБА_2 - площею 2,3433 Га, державний акт серії НОМЕР_4, виданий 28 березня 2007 року (а.с. 35);

ОСОБА_5 - площею 1,8021 Га, державний акт серії НОМЕР_5, виданий 3 листопада 2006 року (а.с. 50);

ОСОБА_6. - площею 1,8336 Га, державні акти серії НОМЕР_6, НОМЕР_7 (а.с. 68).

Відповідач - СТОВ «Чернівчанка Агро» без укладення з позивачами договорів оренди земельних ділянок в 2006-2007 роках приступило до використання даних земельних ділянок, зоравши їх та засіявши сільськогосподарськими культурами.

Згідно з ст. 1 Закону України від 19 червня 2003 року №963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Свідок ОСОБА_8. суду показав, що за дорученням Вінницької облдержземінспекції в лютому 2008 року він проводив розрахунок розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок позивачів. 12.02.2008 року з представниками сторін, зокрема, з директором СТВ «Чернівчанка Агро» Платоновим М.В. вони виїхали на місце, обстежили 3 земельні ділянки та встановили, що вони дійсно використовуються СТОВ «Чернівчанка Агро». Зокрема, на одній з ділянок поле зоране, а на іншій - засіяне озимими культурами. Межових знаків на полі він не бачив. Оскільки обстежені земельні ділянки належали громадянам, які договорів оренди з СТОВ «Чернівчанка Агро» не укладали, мало місце самовільне зайняття земельних ділянок, що він відобразив у відповідних актах, та провів розрахунок згідно з вимогами законодавства. Директор СТОВ Платонов М.В. підтвердив використання й інших спірних земельних ділянок, до яких неможливо було дістатися через погодні умови.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок позивачів підтверджується також актами обстеження земельних ділянок (а.с. 99, 103, 107, 111, 115, 119, 123), актом про перенесення меж земельних ділянок в натуру та передачу під зберігання межових знаків (а.с. 152), актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 130-139).

Посилання представника відповідача на те, що господарство розпочало використання земельних ділянок правомірно, на підставі договорів оренди земельних ділянок з іншими громадянами в умовах, коли межі земельних ділянок не були виділені в натурі і неможливо було виокремити, де саме знаходяться земельні ділянки позивачів, не може бути прийняте судом до уваги, так як згідно з ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Власники земельних ділянок мають права, що передбачені ст. 90 ЗК України, в тому числі на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом (п. г).

Громадяни ти юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок (п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика).

Згідно з п. 1 Методики вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяною юридичним та фізичним особам проводиться територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів (п. 7 Методики).

Згідно з розрахунками, які проведені у вищевказаному порядку та містяться в матеріалах справи, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_6 складає 1723, 83 грн. (а.с. 101, 105), а витрати ОСОБА_6 на їх проведення 223,22 грн.;

ОСОБА_5 - 1693,24 грн. і 142.41 грн. відповідно (а.с. 109-110);

ОСОБА_3 - 1813,22 грн. і 146,85 грн. відповідно (а.с. 113-114);

ОСОБА_2 - 2201,75 грн. і 161,24 грн. відповідно (а.с. 117-118);

ОСОБА_4 - 1807,40 грн. і 146,64 грн. відповідно (а.с. 121-122);

ОСОБА_1. - 2664,21 грн. і 178,36 грн. відповідно (а.с. 125-126).

Зазначені розміри шкоди, а також витрати на їх розрахунок, що понесені позивачами, підлягають відповідно до ст. 90, 211 ЗК України стягненню з відповідача.

Крім того, згідно з ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час користування ними.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на виділення земельних ділянок в натурі та вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Земельним кодексом України не передбачено права власника землі на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його земельних прав.

Посилання представника позивача як на підставу відшкодування моральної шкоди на ст. 23 ЦК України, зокрема п. 3,4 цієї статті, не може бути прийняте судом, так як згідно з п. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкоди може полягати у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, чого по справі не встановлено, як не доведено позивачами і не встановлено судом того факту, що діями відповідача умисно принижено їх честь, гідність та ділову репутацію.

Позивачами дійсно понесені певні витрати на виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом з тим, згідно із ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" укладання договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї).

Згідно з представленими позивачами суду розпорядженнями про надання дозволу на виділення в натурі земельних ділянок громадянам по Чернівецькій селищній ради (а.с. 153-155), саме громадян зобов'язано замовити в землевпорядній проектній організації проект винесення меж земельних ділянок в натуру.

Згідно з актом про перенесення меж земельних ділянок в натуру та передачу на зберігання межових знаків від 7 лютого 2008 року позивачам та іншим особам винесено в натурі (на місцевості) межі земельних ділянок, пред'явлені і передані на зберігання межові знаки.

Таким чином, в суду немає жодних правових підстав для покладення на відповідача зазначених витрат.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі (судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, витрати на правову допомогу) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі ст. 90, 211, 212 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про державник контроль за використанням та охороною земель», Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25 липня 2007 року, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка на користь ОСОБА_1 2664,21 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 178,36 грн. витрат на її розрахунок, 222,24 грн. судових витрат, а всього 3064 грн. 81 коп.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка на користь ОСОБА_2 2201,75 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 161,24 грн. витрат на її розрахунок, 203,96 грн. судових витрат, а всього 2566,95 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка на користь ОСОБА_4 1807,40 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 146,64 грн. витрат на її розрахунок, 185,07 грн. судових витрат, а всього 2139,11 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка на користь ОСОБА_3 1813,22 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 146,85 грн. витрат на її розрахунок, 185,38 грн. судових витрат, а всього 2145,45 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка на користь ОСОБА_5 1693,24 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 142,41 грн. витрат на її розрахунок, 47,54 грн. судових витрат, а всього 1883,19 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка Агро», с. Моївка на користь ОСОБА_61722,83 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, 223,22 грн. витрат на її розрахунок, 178,29 грн. судових витрат, а всього 2124,34 грн.

Зобов'язати СТОВ «Чернівчанка Агро» повернути ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6., ОСОБА_5 їх земельні ділянки.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано, або закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги в разі її неподання.

Головуючий:

Довідка: повний текст рішення складено 18 березня 2008 року.