К О П І Я

     Справа №2-131/11

 РІШЕННЯ

                                                                 Іменем України

14 вересня 2011 року                                                                                                                м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого                                                                                судді               Іваніної Ю.В.,

при секретарі                                                                                               Ємець А.М.,

за участю представника позивача                                                                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського  районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №2-131/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про зміну часток співвласників у спільній частковій власності, -

В С Т А Н О В И В:  

          Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 грудня 1969 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали в ОСОБА_7 11/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 07 вересня 1981 року ОСОБА_5 належить 11/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. 11 травня 1984 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім’я позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. На підставі заповіту ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. У зв’язку з тим, що частина жилого будинку А, яка знаходилася у його фактичному користуванні, була побудована у 1907 році, і фактично вже була не придатна до проживання, позивач був вимушений здійснити реконструкцію існуючих та добудову нових споруд, які фактично йому належать. Зі слів позивача на теперішній час усі будівельні роботи на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, закінчено. Після реконструкції в будинку А його частка складається з коридору 1-1, площею 1,4 кв.м, кухні 1-2, площею 8,2 кв.м, кімнати 1-3, площею 14,7 кв.м, кімнати 1-4, площею 7,4 кв.м, санвузла 1-5, площею 6,0 кв.м, кімнати, 1-6, площею 13,7 кв.м. Реконструкція та добудова здійснені з дотриманням будівельних норм та стандартів, за наявності згоди інших співвласників домоволодіння, на земельній ділянці відведеній під житловий будинок.           Не оформлення права власності на реконструйовані приміщення та відсутність їх державної реєстрації тягне для позивача негативні правові наслідки, адже значно звужена його можливість вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. У зв’язку з цим він змушений звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду і просить суд провести судово-будівельну експертизу задля визначення теперішніх часток співвласників у домоволодінні та визнати за ним право власності на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з коридору 1-1, площею 1,4 кв.м, кухні 1-2, площею 8,2 кв.м, кімнати 1-3, площею 14,7 кв.м, кімнати 1-4, площею 7,4 кв.м, санвузла 1-5, площею 6,0 кв.м, кімнати 1-6, площею 13,7 кв.м в житловому будинку літ. А, які розташовані на земельній ділянці, площею 1219 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи судом позивач уточнив позовні вимоги, додатково до первісних вимог вказав, що у зв’язку з тим, що після реконструкції змінилася фактична площа домоволодіння необхідно провести судово-будівельну експертизу задля визначення теперішніх часток співвласників у домоволодінні. Але за відсутності згоди усіх співвласників фактично таке експертне дослідження провести неможливо. Виділення належного йому майна зі спільної власності, можливий у позасудовому порядку, лише за згодою всіх співвласників.           ОСОБА_2 неодноразово вертався до відповідачів з пропозицією укласти нотаріальний договір про виділ у натурі його частки. При цьому, ніхто з співвласників фактично не відмовив в укладанні даного договору. Але від вчинення будь-яких юридично значимих дій, як то: надати копії своїх правовстановлювальних документів на нерухомість, надати паспортні дані та одночасно з’явитися до нотаріуса –відповідачі відмовляються.           Таким чином, ОСОБА_2 може захистити свої законні права та інтереси, тільки шляхом звернення до суду з позовом про виділ частки в натурі. Позивач також додав, що співвласники не заперечують проти виділення в натурі належних йому частин домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Об’єкт нерухомості, є самостійним окремим приміщенням, яке не переміжується і не поєднане з іншим нерухомим майном, він складається з окремих ізольованих приміщень, які відділені від інших приміщень будівлі єдиними стінами, оснащений окремими комунікаціями незалежними від роботи комунікацій інших співвласників, має окремі входи/виходи, не переміжується з іншими приміщеннями, отже відповідає ознакам окремого об’єкту нерухомості. Виділ згаданого об’єкту нерухомості в окремий об’єкт нерухомості не зробить для співвласників будь-яких обмежень у використанні ними права власності або неможливість його використання за цільовим призначенням. Отже, ці обставини вказують що виділення об’єкту нерухомості, в натурі в окремий цілий об’єкт нерухомості не порушує права співвласників, не робить будь-які перешкоди у користуванні іншим особам своїми об’єктами нерухомості.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд виділити в натурі в окрему одиницю коридор 1-1, площею 1,4 кв.м, кухню 1-2, площею 8,2 кв.м, кімнату 1-3, площею 14,7 кв.м, кімнату 1-4, площею 7,4 кв.м, санвузел 1-5, площею 6,0 кв.м, кімнату 1-6, площею 13,7 кв.м, в житловому будинку літ. А, загальною площею 157,6 кв.м, в тому числі житловою площею 100,0 кв.м, визнавши вказані об’єкти окремим об’єктом нерухомості, з присвоєнням йому реєстраційного найменування –квартира № 1, загальною площею 51,4 кв.м, в тому числі житловою площею 35,8 кв.м, в житловому будинку літ.А, що розташована на земельній ділянці, площею 1219 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на квартиру № 1, загальною площею 51,4 кв.м, в тому числі житловою площею 35,8 кв.м, в житловому будинку літ. А та гараж літ. Ш (розмір 6,0 х 3,52), що розташовані на земельній ділянці, площею 1219 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, та  скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 11/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведену ОП «ЗМБТІ», на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори 12 січня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за № 4-17.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити.  

Відповідачі ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, по причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій зазначила, що визнає вимоги позивача ОСОБА_2 у повному обсязі та просила слухати справу без її участі.

Представник третьої особи –ОП «ЗМБТІ»в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі, його неявка не перешкоджає розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та розглянувши інші матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15 грудня 1969 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали в ОСОБА_7 11/50 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-20).

На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 07 вересня 1981 року ОСОБА_5 належить 11/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Згідно заповіту від 11 травня 1984 року ОСОБА_5 зробив заповідальне розпорядження належної йому частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. На підставі заповіту ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 16).

За наслідками інвентаризації від 02.12.2009 року, яке здійснило ОП «ЗМБТІ», було встановлено, що після реконструкції в будинку А частка ОСОБА_2 складається з коридору 1-1, площею 1,4 кв.м, кухні 1-2, площею 8,2 кв.м, кімнати 1-3, площею 14,7 кв.м, кімнати 1-4, площею 7,4 кв.м, санвузла 1-5, площею 6,0 кв.м, кімнати 1-6, площею 13,7 кв.м. Окрім цього на його частині земельній ділянці був встановлений металевий гараж літ. Ш, розміром 6,0 х 3,52 (а.с. 8-15).

Із заяви відповідача ОСОБА_4, яка надійшла на адресу суду, вбачається,  що остання проти задоволення позовних вимог не заперечує, адже дійсно вказану в позовній заяві реконструкцію ОСОБА_2 виконав за власний рахунок та на частині земельній ділянці, яка знаходиться у його фактичному користуванні (а.с.38).

Аналогічні обставини викладені у письмових поясненнях співвласника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_8, та власника сусідського домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_9, затверджених головою квартального комітету (а.с.39-40).

Згідно інформації ОП «ЗМБТІ», наданої на запит суду за №13794 від 13.09.2011 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано: 7/100 частин за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва №698 про право власності, видане міськкомунгоспом виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 07.09.1981 року, 11/50 частин за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва №697 про право власності, видане міськкомунгоспом виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 07.09.1981 року, 3/5 частин за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 24.04.2007 року за р№2-669, 11/100 частин за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 12.01.2010 року р№4-17.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є нерушимим. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

За вимогами ч. 1 та 2 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист права всіх суб’єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону здійснення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про здійснення певних дій для попередження такого порушення.

Частиною 5 ст.376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом.

Згідно статті 356 ЦК України, власність двох або більше осіб з визначенням часток кожного з них в праві власності є спільною частковою власністю. За змістом ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділення в натурі частки з майна, що знаходиться в спільній частковій власності.

Відповідно до п.53 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерство юстиції України № 20/5 від 03.03.2004, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно п.59 вказаної Інструкції, учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу). Спори між учасниками спільної часткової власності щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділення частки спільного майна в натурі (поділ) вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.   

Враховуючи викладене, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача просив не стягувати з відповідачів понесені ним при подачі позову витрати по сплаті судового збору та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, тому суд вважає за можливе не стягувати з відповідачів на користь позивача зазначені судові витрати.

Керуючись ст.ст.15, 16, 356, 364, 376, 391, 655 ЦК України, ст.ст.209, 214-215 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,  третя особа –Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», про зміну часток співвласників у спільній частковій власності –задовольнити повністю.

Виділити в натурі в окрему одиницю коридор 1-1, площею 1,4 кв.м, кухню 1-2, площею 8,2 кв.м, кімнату 1-3, площею 14,7 кв.м, кімнату 1-4, площею 7,4 кв.м, санвузел 1-5, площею 6,0 кв.м, кімнату 1-6, площею 13,7 кв.м, в житловому будинку літ. А, загальною площею 157,6 кв.м, в тому числі житловою площею 100,0 кв.м, визнавши вказані об’єкти окремим об’єктом нерухомості, з присвоєнням йому реєстраційного найменування –квартира №1, загальною площею 51,4 кв.м, в тому числі житловою площею 35,8 кв.м, в житловому будинку літ. А, що розташована на земельній ділянці, площею 1219 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на квартиру № 1, загальною площею 51,4 кв.м, в тому числі житловою площею 35,8 кв.м, в житловому будинку літ. А та гараж літ. Ш (розмір 6,0 х 3,52), що розташовані на земельній ділянці, площею 1219 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на 11/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, проведену Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори 12 січня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-17.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                                           підпис                                       Ю.В. Іваніна

Копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя                                                                                                              Ю.В. Іваніна