Справа № 2-167/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 липня 2007 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Гнипа О. І., при секретарі Бородіній В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Семенівка Чернігівської області з участю позивачки ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2., цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення по АДРЕСА_1 У позовній заяві позивачка зазначила, що вона проживає з ОСОБА_2, її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано 6 серпня 2002 року, в житловому будинку за вищевказаною адресою. Будинок за рішенням суду поділений навпіл. Від шлюбу з ОСОБА_2. вона має двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, 1994 року народження, та сина, ОСОБА_4, 2001 року народження. Так як ОСОБА_2. не сплачував аліментів на утримання дітей, згодом у нього з'явилася заборгованість і вона викупила Уг частину будинку, яка належала ОСОБА_2., і увесь будинок оформила на себе. Однак, нормально жити у будинку і користуватися ним вона з дітьми не може. Надмірне вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2. призводить до постійних сварок та скандалів. Він наносить образи, погрожує фізичною розправою не тільки їй, але і її матері. Всі ці сварки і скандали погано впливають на її дітей, оскільки відповідач всіх залякує. ОСОБА_2. завдає їй зайвих нервових потрясінь, створює проблеми в порядкуванні господарством, порушує її права як власника будинку. Останнім часом сварки мають вигляд систематичного нестерпного явища. Він так всіх залякав, що діти бояться гуляти на вулиці, якщо бачать його, то тікають у будинок і зачиняються. Аліментів ОСОБА_2. не виплачує. Внаслідок вищенаведених обставин позивачка просить суд виселити відповідача ОСОБА_2 з належного їй житлового будинку по АДРЕСА_1, де відповідач на даний час мешкає.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала вимоги своєї позовної заяви та показала, що відповідач не допомагає їй по господарству, в домі нічого не робить, вчиняє з нею сварки. Просила суд виселити ОСОБА_2. з будинку внаслідок систематичного порушення ним правил співжиття.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав повністю та показав, що відповідачка умисно намагається виселити його з будинку, провокує скандали, налаштовує дітей проти нього. Вона обібрала його повністю, позбавивши майже всього, і зараз має бажання позбавити останнього - житла. На даний час алкогольними напоями він не зловживає, з сусідами знаходиться у нормальних відносинах. Власного житла він не має, у разі позбавлення його права проживання в будинку жити йому фактично ніде. Просив суд з будинку за вказаною адресою його не виселяти, відмовити позивачці у задоволенні її позову.

Суд, вислухавши доводи позивачки, відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. не підлягає задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116, ст. 157 Житлового кодексу України осіб, які проживають разом з власником жилого будинку та систематичним порушенням правил   співжиття роблять

2

неможливим проживання для власника або інших осіб, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, може бути виселено на вимогу власника без надання іншого жилого приміщення.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10 березня 1989 року, № 13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року) при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Однак, з усіх матеріалів цивільної справи вбачається, що до відповідача ОСОБА_2. належні заходи попередження або громадського впливу, спрямовані на припинення порушень правил співжиття, компетентними органами взагалі не застосовувались, незважаючи на дані довідки Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 13 червня 2007 року (а.с. 6), згідно якої ОСОБА_2. притягувався до адміністративної відповідальності протягом минулих років декілька разів, останній раз - 18 лютого 2005 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173² КУпАП, оскільки згідно вимог ст. 39 КУпАП якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Таким чином юридичні підстави для виселення ОСОБА_2. без надання іншого житлового приміщення з будинку по АДРЕСА_1 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 157 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

У позовіОСОБА_1до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку по АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.