Справа № 2А-1832/09р.

ПОСТАНОВА

 Іменем України

02 жовтня 2009 р. м.Макіївка

Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі: головуючого судді Завгороднього Є.П. при секретарі Мінку В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,

встановив:

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому вказує, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і віднесена до категорії „дітей війни". Відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2006 р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідач ніяких доплат до пенсії не нараховував і не сплачував. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 р." прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня -359 грн., з 01 жовтня - 366 грн. Згідно ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р.„ прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01 січня - 380 грн, з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн. Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006-2007р.р. становить 2733, 30 грн. Вона пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки про належні їй як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт пропущення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 р. Просить суд позов задовольнити, поновити їй пропущений строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 p.p. в сумі 2733, 30 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, просить справу розглядати без його присутності, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначає, що згідно зі ст.. 7 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету України. Вказаний Закон передбачає, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує КМУ, отже не вбачається будь-яких порушень з боку УПФУ. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі за № 1-29/2007 визнано неконституційними положення п 12 ст. 71, ст.. Ill ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р." та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" є діючим з 09.07.2007 р. Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 41 розділу II ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". На підставі цього рішення втратила чинність нова редакція ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". Разом з тим, ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р." не передбачені виплати відповідно до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". Крім того, відповідно до ч.3 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 р. КМУ була прийнята постанова № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до п. 8 якої встановлено що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державного соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, 10 грн., з 01 липня - 48, 20 грн. та з 01 жовтня - 49, 80 грн. Отже, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного законодавства. Крім того, зазначив, що позивачем пропущений річний строк для звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої Світової Війни, тобто до 02 вересня 1945 p., було менше 18 років. Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і віднесений до категорії „дітей війни" та значиться на обліку в УПФУ Гірницького району м. Макіївки Донецької області, (а.с.4).

Відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 p., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст.. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджується з 01 січня 2006 р., а ст.. 6 - протягом 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету.

З 2006 р. урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р." з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом (489-16), на 2007 р. зупинено, зокрема, дію ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни".

Поряд з цим, 09.07.2007 р. Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення, зокрема, п. 12 ст. 71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р." № 489-V від 19.12.2006 р.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р." не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до положень ст.. 28 ЗУ „Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає ЗУ „Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 p. № 966-14, а також ЗУ „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ, згідно ст.. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 цього Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 p., що діє з 31.03.2005 р.) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується ВРУ в закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з однім із законів. Згідно зазначеного Закону учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки ВВВ, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасника війни - на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. діяв правомірно.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення підпункту 2 п. 41 розділу II ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 p., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.. 62 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 р." від 19.12.006 р. № 489-5, що набрав чинності з 01 січня 2007 p., був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня 387 грн., з 01 жовтня - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена ЗУ від 15 березня 2007 р. та існує в новій редакції, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначені з 01 січня -, з 01 квітня 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн., при цьому зазначена стаття доповнена абзацом, якою передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст.. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначені абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно 410, 06 грн. і 415, 11грн. Статтею 58 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.20007 р. був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня-470 грн, з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а в цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема, визначених ЗУ „Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належить громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на положення ст.. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни". Це посилання є хибним, оскільки ст.. 5 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказано Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення ЗУ „Про соціальний захист дітей війни".

Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст.. 8 КАС України.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважно, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки довготривалий час він сподівався на те, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить йому доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлена вимога про стягнення доплати до пенсії відповідно до ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 p.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

На підставі ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст. 17, 19 ЗУ «Про державний та соціальний стандарти та державні соціальні гарантії», та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 94, 99, 104-107, 111, 158 -163, 167 КАС України,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 p., виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як „дитині війни" за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. відповідно до вимог ст.. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1, 70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.