ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 1-113/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 81                                                                        

27 вересня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Маринич В.К.  

 секретар - Федас І.О.,  .

з участю потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника підсудної ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженки  с.Тихе Костопільського району Рівненської області,  жительки  АДРЕСА_1,  зареєстрованої  в  АДРЕСА_2,  громадянки  України,  освіта середня-спеціальна,  заміжньої,  на  утриманні  одна  неповнолітня  дитина,  невійськовозобов'язаної,  не  працюючої,  раніше  не  судимої, в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

  21  грудня  2010  року  близько  20  години  00  хвилин  ОСОБА_4  прибула  до  помешкання  за  адресою  АДРЕСА_3,  де  на  грунті  раптово  виниклої  сварки  із  господинею  помешкання  ОСОБА_1  нанесла  останній  удар  рукою  в  обличчя  та  нігтями  пальців  рук  нанесла  подряпини  в  ділянці  обличчя  та  грудей,  внаслідок  чого  ОСОБА_1  були  спричинені  тілесні  ушкодження  у  вигляді  саден  обличчя  та  передньої  поверхні  грудей,  синця  підборіддя,  які  відносяться  за  ступенем  тяжкості  до  легких  тілесних  ушкоджень.   

В  судовому  засіданні  підсудна  ОСОБА_4  своєї  вини  в  інкримінованому  їй  злочині  не  визнала.  

Підсудна  ОСОБА_4  пояснила  суду,  що  21  грудня  2010  року  близько  20-ї  години  вона  прийшла  до  будинку  ОСОБА_1,  щоб  забрати  свого  чоловіка,  який  там  проводив  ремонтні  роботи.  Вона  попросила  чоловіка,  щоб  той  вже  йшов  додому,  на  що  останній  сказав,  що  треба  трохи  почекати,  він  вже  закінчує  ремонт.  Вона  продовжувала  стояти  в  кімнаті  біля  вхідних  дверей.  В  цей  час  ОСОБА_1  сказала  їй,  що  вона  п’яна,  і  попросила  вийти  з  будинку.  На  цьому  грунті  в  них  виникла  сварка,  яка  переросла  у  бійку  між  ними,  під  час  якої  вона  нанесла  потерпілій  тілесні  ушкодження,  зокрема,  нігтями  пальців  рук  подряпала  їй обличчя  та  груди,  а  також  смикала  її  за  волосся.  Їхню  бійку  припинив  її  чоловік,  який  знаходився  в  цій  же  кімнаті.  Бійка  тривала  недовго,  близько  однієї  хвилини.  В  цей  час  в  кімнаті  також  знаходилися  діти  потерпілої.  Після  цієї  події  через  певний  час  вона  вибачилася  за  бійку  перед  потерпілою  ОСОБА_1,  визнавала,  що  винна  в  нанесенні  тілесних  ушкоджень,  однак,  вони  не  помирилися,  оскільки  ОСОБА_1  як  умову  примирення  вимагала  компенсацію  в  розмірі  2  тисяч  гривень,  на  що  вона  не  погодилася.  Вини  своєї  не  визнає  через  те,  що  вважає  винними  у  бійці  їх  обох  -  і  себе,  і  ОСОБА_1,  яка  також  під  час  бійки  її  била  та  наносила  тілесні  ушкодження.

Незважаючи  на  невизнання  вини,  винність  підсудної  ОСОБА_4  в  скоєнні  інкримінованого  їй  злочину  підтверджується  дослідженими  в  судовому  засіданні  доказами.

Із  показань  потерпілої  ОСОБА_1,  даних  в  судовому  засіданні,  вбачається,  що  21  грудня  2010  року  ОСОБА_5  на  її  прохання  проводив  у  її  будинку  ремонтні  роботи,  зокрема,  встановлював  підвіконники.  Близько  20-ї  години  до  неї  у  будинок  прийшла  ОСОБА_4  і  наказала  своєму  чоловіку  негайно  йти  додому,  незважаючи  на  те,  що  той  ще не  закінчив  роботу.  Вона  зробила  зауваження  ОСОБА_4  і  на  цьому  грунті  між  ними  виникла  сварка,  під  час  якої  ОСОБА_4  вдарила  її  кулаком  руки  в  підборіддя,  повалила  на  диван,  нігтями  пальців  рук  подряпала  їй  обличчя  та  груди,  від  чого  вона  була  вся  обдерта  та  у  крові.  Ці  події  відбувалися  на  очах  її  маленьких  дітей,  які  перелякалися  і  дуже  кричали.  Бійку  припинив  ОСОБА_5,  який  знаходився  в  цій  же  кімнаті  та  розборонив  їх.  На  другий  день  вона  поїхала  в  міліцію  і  написала  заяву  по  даному  факту  про  притягнення  ОСОБА_4  до  відповідальності,  а  також  звернулася  до  лікарів  та  судмедексперта  про  засвідчення  наявних  у  неї  тілесних  ушкоджень.  Після  цих  подій  ОСОБА_4  просила  у  неї  вибачення  за  нанесення  їй  побоїв.

З  показань  свідка  ОСОБА_6,  даних  в  судовому  засіданні,  вбачається,  що  він  являється  чоловіком  потерпілої  ОСОБА_1  В  грудні  2010  року  він  знаходився  на  лікуванні  в  госпіталі.  21  грудня  2010  року  ввечері  до  нього  зателефонувала  дружина,  яка  при  цьому  плакала,  і  повідомила,  що  її  побила  ОСОБА_4.  Після  цього  він  відпросився  з  госпіталя  і  в  той  же  вечір  приїхав  додому,  де  побачив  заплакану  дружину,  обличчя  у  неї  було  в  подряпинах,  на  підборідді  був  синяк.  Діти  також  плакали.  Наступного  дня  вони  з  дружиною  поїхали  в  міліцію,  де  дружина  написала  заяву  по  даному  факту  з  проханням  прийняти  міри  до  ОСОБА_4

З  показань  свідка  ОСОБА_5  вбачається,  що  він  являється  чоловіком  підсудної  ОСОБА_4  та  братом  потерпілої  ОСОБА_1  21  грудня  2010  року  на  прохання  ОСОБА_1  він  здійснював  в  її  будинку ремонтні  роботи,  а  саме  -  встановлював  підвіконня.  Близько  20-ї  години  в  будинок  до  ОСОБА_1  прийшла  його  дружина  ОСОБА_4  і  сказала,  щоб  він  йшов  додому,  на  що  він  відповів,  що  залишилося  небагато  роботи,  яку  хоче  закінчити,  а  тоді  піде  додому.  Потерпіла  ОСОБА_1  зробила  підсудній  ОСОБА_4  якесь  зауваження,  попросила  її  вийти  з  будинку   і  на  цьому  грунті  між  ними  виникла  сварка,  яка  перейшла  у  взаємну  бійку,  під  час  якої  ОСОБА_1  отримала  тілесні  ушкодження.  Бійку  між  ОСОБА_4  та ОСОБА_1  він  припинив  шляхом  розтягування  їх  однієї  від  іншої.  Вищезазначений  конфлікт  тривав  недовго,  близько  однієї  хвилини.  Під  час  конфлікту  між  ОСОБА_4  та  ОСОБА_1  в  кімнаті  були  присутні  малолітні  діти.  На  потерпілій  ОСОБА_1  до  бійки  з  ОСОБА_4  тілесних  ушкоджень  не  було.  Стверджує,  що  під  час  конфлікту  ОСОБА_4  також  отримала  тілесні  ушкодження.  Після  конфлікту  він  забрав  ОСОБА_4  і  вони  пішли  додому.  Вдома  він  насварився  на  дружину  за те,  що  прийшла  по  нього  до  ОСОБА_1  Вважає  винними  у  конфлікті  обох  жінок  -  як  ОСОБА_4,  так  і  ОСОБА_1  

З  акту  судово-медичного  обстеження  № 590  від  31  грудня  2010  року  та  висновку  судово-медичної  експертизи  № 185  від  16  травня  2011  року  встановлено,  що  при  судово-медичному  обстеженні  22  грудня  2010  року  на  тілі  громадянки  ОСОБА_1  виявлено  садна  обличчя  та  передньої  поверхні  грудей,  синець  підборіддя,  які,  зважаючи  на  їх  вид  та  морфологічні  властивості,  утворилися  приблизно  протягом  доби  до  моменту  огляду.  Садна  не  виключено  від  дії  нігтів  рук,  синець  -  від  дії  тупого  предмета.  Отримані  громадянкою  ОСОБА_1  садна  та  синець  за  ступенем  тяжкості  належать  до  легких  тілесних  ушкоджень.

Судово-медичний  експерт  ОСОБА_7  в  судовому  засіданні  показав,  що підтверджує  свій  висновок  № 185  від  16  травня  2011  року  по  проведеній  судово-медичній  експертизі  ОСОБА_1  Пояснив,  що  утворення  синця  підборіддя   ОСОБА_1  найбільш  ймовірно  від  нанесення  удару,  а  при  тисненні  на  підборіддя, при  падінні  та  при  відштовхуванні  -  малоймовірно.  Також  пояснив,  що  тілесні  ушкодження  у  ОСОБА_1 утворилися  не  одномоментно,  а  від  неодноразової  дії,  і  випадково  нанести  вищевказані  тілесні  ушкодження  неможливо.

З  протоколу  відтворення  обстановки  та  обставин  події  від  14  червня  2011  року  з  участю  потерпілої  ОСОБА_1  вбачається  коли  і  яким  чином  ОСОБА_4  нанесла  тілесні  ушкодження  ОСОБА_1

Показання  потерпілої  ОСОБА_1  щодо  обставин  заподіяння  їй  тілесних  ушкоджень  суд  вважає  правдивими,  оскільки  вони  об’єктивно  узгоджуються  як  з показаннями  свідків,  так  і  з  висновком  судово-медичної  експертизи.

Показання  підсудної  ОСОБА_4  під час  відтворення  обстановки  та  обставин  події  14  червня  2011  року  про  те,  що  вона  не  наносила  тілесних  ушкоджень   ОСОБА_1,  суд  розцінює  як  намір  уникнути  відповідальності.

Твердження  захисника  підсудної  про  те,  що  відповідно  до  ст.61  Конституції  України  ОСОБА_4  не  може  бути  притягнена  до  відповідальності  по  даній  справі,  оскільки  вона  вже  притягнена  до  адміністративної  відповідальності  за  ст.173  КУпАП,  суд  вважає  необґрунтованим,  так  як  стаття  61  Конституції  України  передбачає,  що  ніхто  не  може  бути  двічі  притягнений  до  юридичної  відповідальності  одного  виду  за  одне  й  те  саме  правопорушення.  В даному  випадку  ОСОБА_4  притягається  до  кримінальної  відповідальності,  яка  є  іншим  видом  юридичної  відповідальності.

Твердження  захисника  підсудної  про  те,  що  ОСОБА_4  діяла  в  стані  необхідної  оборони,  не  знайшли  свого  підтвердження  під час  судового  розгляду  справи.

На  підставі  досліджених  в  судовому  засіданні  доказів  суд  приходить  до  висновку,  що  ОСОБА_4 могла  і  повинна  була  усвідомлювати,  що  внаслідок  нанесення  удару  в  обличчя  потерпілої,  а  також  нанесення  подряпин  в  ділянці  обличчя  і  грудей  потерпілої,  вона  спричинить  останній  тілесні  ушкодження,  передбачала  небезпечні  наслідки  цього  і  свідомо  припускала  їх  настання.

Оцінюючи  досліджені  в  судовому  засіданні  докази  в  їх  сукупності,  суд  приходить  до  висновку,  що  вина  ОСОБА_4  в  нанесенні  умисних  легких  тілесних  ушкоджень  ОСОБА_1  повністю  доведена.

Дії  підсудної  ОСОБА_4  слід  кваліфікувати  за  ч.1  ст.125  КК  України.    

При призначенні  покарання  підсудній  суд  враховує  характер  і  ступінь  тяжкості  вчиненого  злочину,  особу  винної  та  обставини,  що  пом'якшують  та  обтяжують  покарання.    

Обставинами,  які  пом'якшують  покарання  підсудної,  суд  визнає  наявність  на  її  утриманні  неповнолітньої  дитини  та  притягнення  до  кримінальної  відповідальності вперше.

Обставин,  які  обтяжують  покарання  підсудної,  судом  не  встановлено.

Підсудна  ОСОБА_4  по  місцю  проживання  характеризується  позитивно,  хоча  раніше  й  притягалася  до  адміністративної  відповідальності  за  ст.173  КУпАП.  

Потерпілою  ОСОБА_1  пред'явлено  цивільний  позов  до  підсудної  ОСОБА_4  про  відшкодування  моральної  шкоди,  заподіяної  злочином,  в  сумі  5000  грн.

У  відповідності  до  ст.1167  ЦК  України  моральна  шкода,  завдана  неправомірними  діями,  відшкодовується  особою,  яка  її  завдала.

Заслухавши  показання  підсудної  та  потерпілої,  дослідивши  подані  докази,  суд  вважає,  що  цивільний  позов  підлягає  до  часткового  задоволення.  При  визначенні  розміру  відшкодування  моральної  шкоди  суд  враховує  фізичні  та  душевні  страждання  потерпілої,  пов'язані  з  нанесенням  їй  тілесних  ушкоджень,  їх  характер,  тривалість  та  обсяг.  Суд  також  враховує,  що  підсудна  являється  безробітною.

На підставі викладеного та керуючись ст. 28, 323, 324, 328  КПК України, ст.1167  ЦК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4  визнати  винною  у  вчиненні  злочину,  передбаченого  ч.1  ст.125  КК України,  і  призначити  їй  покарання  у  виді  штрафу  в  розмірі  35  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян  -  595  (  п’ятсот  дев’яносто  п’ять  )  грн.

Цивільний  позов  ОСОБА_1  до  ОСОБА_4  про  відшкодування  моральної  шкоди,  заподіяної  злочином,  -  задовольнити  частково.

Стягнути  з  ОСОБА_4  на  користь  ОСОБА_1  2000 (  дві  тисячі  )  грн.  моральної  шкоди.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. .  

Суддя:                                                                          Маринич В.К.