Справа № 11 - 109 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Доповідач: Марітчак Т. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.,
суддів апеляційного судуГаврилова В.М. та Марітчака Т.М.,
за участю прокурораМалиш Н.С.
засудженогоОСОБА_5
та його захисникаОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2010 року, яким –
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Старий Милятин Буського району Львівської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, перебуває у цивільному шлюбі і має на утриманні неповнолітню дитину, без судимості відповідно до ст. 89 КК України, -
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки; за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5, до вступу вироку в законну силу, залишено попередньо обраний –взяття під варту, а строк відбування покарання суд першої інстанції постановив рахувати з 22 лютого 2010 року.
Крім того, вироком суду першої інстанції стягнуто із засудженого ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ ГУ МВС України у Львівській області 4 420,44 (чотири тисячі чотириста двадцять) грн., а в користь Львівського НДІ СЕ 626,08 (шістсот двадцять шість) грн. судових витрат за проведення експертиз.
ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що з 14.12.2008 року, близько 05.30 год., керуючи автомобілем ВАЗ-2107, р.н. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та будучи позбавленим права на керування транспортними засобами, рухаючись автодорогою Красне-Буськ в напрямку м. Буська, за межами населеного пункту, в темний період доби, не обрав безпечної швидкості та не врахував дорожньої обстановки, допустив зіткнення з гужовим транспортом –підводою, якою керував потерпілий ОСОБА_7. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження –втрату ока, а водій гужового транспорту ОСОБА_7 –тілесні ушкодження середньої тяжкості. З місця події ОСОБА_5 втік, залишивши потерпілих та транспортний засіб.
Крім того, ОСОБА_5 засуджений даним вироком суду першої інстанції за те, що 04.05.2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на перехресті вул. Куліша-Під Дубом у м. Львові відкрито заволодів золотим ланцюжком з підвіскою, вартістю 1 170 грн., зірвавши його з шиї потерпілого.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2010 року про його засудження за ч. 2 ст. 286 , ч. 1 ст. 186, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки змінити, призначивши покарання не пов’язане із позбавленням волі.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 покликається на те, що суд першої інстанції призначив йому за вчинення необережного злочину за ч. 2 ст. 286 КК України надто суворе покарання у виді 5 років позбавлення волі, а перебуваючи в місцях позбавлення волі, він не матиме змоги відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду.
Крім того, засуджений ОСОБА_5 покликається на те, що покарання у виді 2 років позбавлення волі, за вчинення ним відкритого викрадення чужого майна у потерпілого ОСОБА_9, є надто суворим, оскільки злочин за ч. 1 ст. 186 КК України відноситься до середньої тяжкості злочинів, а потерпілому повністю відшкодовано заподіяну злочином шкоду.
На вищезазначений вирок суду першої інстанції також подав апеляцію прокурор, в якій просить вирок Галицького районного суду стосовно ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
21 лютого 2011 року прокурор подав зміни до своєї апеляції, відповідно до яких просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу скерувати на новий судовий розгляд в цей же суд, в іншому складі суду.
Прокурор в апеляції покликається на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону, не вказав в мотивувальній частині обвинувального вироку, які саме вимоги «Правил дорожнього руху України»порушено ОСОБА_5 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14.12.2008 року(т. 3, а.с. 72-73), хоча в постанові про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 174-175) чітко зазначено, що обвинувачений своїми діями порушив вимоги п. 1.5., п. 1.10., п. 2.3 (б), п. 12.2., п. 12.3., п. 12.6 (ґ), 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Прокурор також зазначає в апеляції, що в мотивувальній частині обвинувального вироку, суд першої інстанції вказав на те, що органом досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ст. 286 КК України, однак не зазначає частини цієї статті за якою кваліфіковано дії підсудного. (т. 3, а.с. 73, на звороті).
Крім цього, апелянт покликається на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку, за епізодом відкритого викрадення чужого майна від 04.05.2009 року, не вказав особу потерпілого, якому злочином заподіяно шкоду та час скоєння злочину, зокрема годину (т. 3, а.с. 72).
Заслухавши доповідача, прокурора про скасування вироку суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 про зміну вироку і застосування покарання не пов’язаного із позбавленням волі, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задовольнення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Однак суд першої інстанції цих вимог закону не виконав і при формулюванні обвинувачення про відкрите заволодіння ОСОБА_5 чужим майном, визнаного судом доведеним не вказав годину доби вчинення даного злочину та особу потерпілого, хоча як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні встановлено, що злочин вчинено щодо потерпілого ОСОБА_9 близько 04.10 год.
Крім того, при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, в порушенні ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху, суд першої інстанції не вказав які саме вимоги «Правил дорожнього руху України»порушено ОСОБА_5 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 14.12.2008 року (т. 3, а.с. 72-73), хоча в постанові про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 174-175) чітко зазначено, що обвинувачений своїми діями порушив вимоги п.п. 1.5., 1.10., 2.3 (б), 12.2., 12.3., 12.6 (ґ), 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
Крім того, в порядку ст. 365 КПК України, колегією суддів встановлено і інші порушення вимог закону при розгляді даної кримінальної справи та постановленні вороку. Так, 30 квітня 20910 року в Галицький районний суд м. Львова скеровано кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України і постановою судового засідання від 31 травня 2010 року її об’єднано із справою про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 186 КК України (т. 3, а.с. 8). В кінці травня 2010 року в суд поступила позовна заява потерпілого ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 11-12).
Однак під час розгляду кримінальної справи 19 серпня 2010 року в присутності потерпілого ОСОБА_8 (т. 3, а.с. 29), після оголошення прокурором обвинувального висновку, головуюча у справі не надала можливості потерпілому для оголошення позовної заяви про відшкодування заподіяної злочином шкоди (т. 3, а.с. 30), а у вироку суду не вирішила заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов (т. 3, а.с. 73, на звороті).
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 335 КПК України, у вироку суду не вирішив питання з речовими доказами. Так відповідно до постанови слідчого СВ Буського РВ ГУМВС України від 17 грудня 2008 року гужову підводу та номерний знак «СМР –479»визнано як речові докази і долучено до справи. При цьому гужова підвода передана на зберігання власнику ОСОБА_7, а номерний знак передано на зберігання відповідальному за збереження речових доказів Буського РВ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 41). Однак, суд першої інстанції, у своєму вироку, не прийняв рішення про речові докази.
Постановою слідчого СВ Буського РВ ГУМВС України від 17 грудня 2008 року автомобіль марки ВАЗ-2107, р.н. НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 визнано речовим доказом, долучено до справи та передано на зберігання відповідальному за збереження речових доказів Буського РВ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 44). Однак, суд першої інстанції і в цьому випадку не прийняв рішення про речовий доказ у справі –автомашину ВАЗ-2107.
Такі порушення вимог закону судом першої інстанції, на думку колегії суддів, є істотними, оскільки могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний і обґрунтований вирок, у зв’язку з чим оскаржуваний вирок суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В задовольненні апеляції засудженого ОСОБА_5, на думку колегії суддів, необхідно відмовити, оскільки судом першої інстанції при розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку допущені такі істотні порушення вимог закону, які не дають можливості прийняти остаточне рішення у справі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 необхідно залишити попередній –взяття під варту.
Керуючись ст.ст. 362-367 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
вирок Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2010 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 186, 70 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5, залишити попередньо обраний – взяття під варту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
підпис підпис підпис
Галапац І.І. Гаврилов В.М. Марітчак Т.М.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак