Справа № 11-184/11 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.
Доповідач: Марітчак Т. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуВовка А.С.. та Галапаца І.І.,
за участю прокурораТернавського Т.В.
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляцію засудженого ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання від 22.12.2010 року, -
встановив:
цією постановою відмовлено в задоволенні подання адміністрації Личаківської виправної колонії УДДУ з питань виконання покарань у Львівській області за № 30 та спостережної комісії Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5.
Аргументуючи свою постанову, суд першої інстанції покликався на те, що у засудженого ОСОБА_5 вже третя судимість і один раз він звільнявся умовно-достроково на не відбутий термін покарання, однак під час умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і вчинив новий особливо тяжкий злочин, за що засуджений Калуським міським судом Івано-Франківської області на 8 років позбавлення волі. Крім того, суд першої інстанції в постанові покликається на те, що ОСОБА_5 не визнав свою вину в інкримінованих йому злочинах.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до переконання, що адміністрація не надала достатніх доказів того, що ОСОБА_5 зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов’язків в період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення. А належне виконання засудженим ОСОБА_5 законних вимог представників адміністрації виправно-трудової установи під час відбування покарання, його належна поведінка та сумлінне ставлення до праці, на думку суду першої інстанції, є для нього обов’язком впродовж всього строку відбування покарання.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2010 року скасувати. В обгрунтування наведеного, засуджений покликається на те, що він сумлінно відносився до праці за весь період відбування покарання, за що йому оголошувались подяки 6 разів. За час відбування покарання він здобув чотири спеціальності, про що отримав відповідні дипломи. Продовжує навчання у Львівському навчальному центрі за № 30.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно покликався на те, що адміністрація виправної колонії не надала достатніх доказів того, що він зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов’язків, в період відбування покарання, засвідчив успішність процесу виправлення.
Заслухавши доповідача, прокурора про залишення постанови суду першої інстанції без змін та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_5 підлягає до задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання від 22.12.2010 року необхідно скасувати з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, єдиною підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є його сумлінна поведінка і ставленням до праці, якими він довів своє виправлення.
У спільному поданні адміністрація Личаківської виправної колонії УДДУ з питань виконання покарань у Львівській області за № 30 та спостережна комісія Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради просять суд умовно-достроково звільнити від відбування покарання засудженого ОСОБА_5, оскільки він відбув понад ѕ строку покарання, вимоги режиму утримання не порушує, стягнення на нього не накладалися, неодноразово заохочувався адміністрацією установи за добру поведінку і сумлінну працю. Крім того, ОСОБА_5 постійно підвищує свій ідейно-професійний рівень, за час відбування покарання здобув професії електромонтера, газоелектрозварника та слюсаря з ремонту автомобілів (а.с. 1).
Довідкою з особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що останній з 02.08.2006 року до 20.08.2009 року 6 (шість) разів заохочувався оголошенням подяк за добру поведінку і сумлінну працю.
Таким чином, на думку колегії суддів, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково прийшов до переконання, що адміністрація не надала достатніх доказів того, що ОСОБА_5 зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов’язків в період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення.
Крім того, ч. 3 ст. 81 КК України передбачено умову застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, відповідно до якої умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше ѕ строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялась умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Калуського міського суду Івано-Франківської області від 20.02.2004 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний винним та засуджений за ст. 166, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 152, 70 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.
На час розгляду судом першої інстанції подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання, засуджений відбув 7 років 2 місяці призначеного судом покарання, тобто значно більше від ѕ його частин, встановлених законом.
Покликання суду першої інстанції на те, що у ОСОБА_5 вже третя судимість і один раз він звільнявся умовно-достроково на не відбутий термін покарання, однак після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і вчинив новий особливо тяжкий злочин, за що засуджений Калуським міським судом Івано-Франківської області на 8 років позбавлення волі не є підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання. Наявність інших судимостей у засудженого та вчинення ним нового злочину під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до вимог ст. 81 КК України, не є перешкодою для застосування умовно-дострокового звільнення його від відбування покарання. Для осіб, які вчинили новий злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, законом передбачено як умову застосування умовно-дострокового звільнення –фактичне відбуття засудженим не менше ѕ строку покарання.
Крім того, на думку колегії суддів, покликання суду першої інстанції на те, що засуджений ОСОБА_5 не визнав свою вину в інкримінованих йому злочинах є надуманим і не відповідає вимогам закону.
Належне виконання засудженим законних вимог представників адміністрації виправно-трудової установи під час відбування покарання, його сумлінна поведінка та ставлення до праці, у зв’язку з чим він довів своє виправлення, є для нього не тільки обов’язком впродовж всього строку відбування покарання, але й єдиною підставою для застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
У зв’язку з вищенаведеним, оскаржувану постанову необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 362-366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а:
апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 22.12.2010 року про відмову в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд, в іншому складі суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
підпис підпис підпис
Галапац І.І. Вовк А.С. Марітчак Т.М.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак