Справа № 11-228/11 Головуючий у 1 інстанції: Федитник І.Д.
Категорія ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач: Марітчак Т. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М.
суддів апеляційного судуГалина В.П. та Галапаца І.І.
за участю прокурораШахрайчук Н.І.
потерпілогоОСОБА_5
та засудженогоОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Львові апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_6 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2010 року, яким –
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Комарники Турківського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, допризовника, раніше не судимого,
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 15 –ч. 1 ст. 115 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 –взяття під варту до вступу вироку в закону силу залишено без змін.
Вироком суду першої інстанції визначено строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з часу обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто з 16.04.2010 року. Доля речових доказів вироком суду вирішена відповідно до вимог чинного законодавства.
Вироком суду першої інстанції також постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України судові витрати за проведення експертиз в розмірі 450,72 грн. і 300,48 грн. та на користь Турківської центральної лікарні Львівської області витрати, понесені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 209,40 грн.
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він 13.04.2010 року близько 21.00 год. у с. Комарники Турківського району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в житловому будинку після сварки, з метою вбивства, умисно наніс удар ножем в живіт ОСОБА_5 та удар ножем в спину, заподіявши проникаючи ножове поранення черевної стінки з пошкодженням тонкого та товстого кишківника, проникаюче ножове поранення грудної клітки ззаду, гемопневмоторакс, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, однак свій злочин не довів до кінця, оскільки потерпілий вчинив опір, а бійка була припинена ОСОБА_7.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок Турківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2010 року –скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи наведене, прокурор покликається на те, що в мотивувальній частині вироку не вказано ким саме вчинено злочин, оскільки не зазначено ім’я та по-батькові засудженого. Крім того, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6, суд першої інстанції не зазначив пом’якшуючі та обтяжуючі обставини вчинення злочину, не надав оцінку правильності кваліфікації дій засудженого та не зазначив об’єктивну сторону складу злочину.
Водночас, судом не правильно було визначені строки відбування покарання засудженому ОСОБА_6, так як у вироку суду, початок строку відбування покарання засудженому встановлено з часу обрання міри запобіжного заходу, а саме з 16.04.2010 р., хоча згідно матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_6 був затриманий 14.04.2010 р. відповідно до протоколу затримання.
Також, в мотивувальній частині вироку вказано, що засуджений ОСОБА_6 вину у вчиненні даного злочину визнав повністю, однак згідно протоколу судового засідання та пояснень засудженого ОСОБА_6, даних в судовому засіданні, останній свою вину визнав частково.
На вирок суду першої інстанції також подав апеляцію засуджений ОСОБА_6, який просить постановити в апеляційному порядку новий вирок, яким визнати його винним за ч. 2 ст. 15 –ст. 116 КК України та пом’якшити призначене покарання.
Засуджений зазначає в апеляції, що умислу на позбавлення життя ОСОБА_5 він не мав, а його дії були вчиненні в стані сильного душевного хвилювання, тому висновки суду про те, що він (ОСОБА_6) визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 –ч. 1 ст. 115 КК України є безпідставними. Крім того, покликання суду першої інстанції у вироку на те, що він негативно характеризується, не відповідає дійсності і матеріали, що характеризують його особу та про наявність у нього на утриманні матері –інваліда 2-ї групи, судом першої інстанції не досліджувались, внаслідок чого суд прийшов до хибної думки про його негативну характеристику.
ОСОБА_8 ОСОБА_6 зазначає, що потерпілому ОСОБА_5 не було пошкоджено життєво-важливих органів, а всі витрати, понесені на стаціонарне лікування останнього ним (ОСОБА_6) відшкодовані і потерпілий ОСОБА_5 жодних претензій до нього не має.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування вироку суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію, потерпілого ОСОБА_5 про те, що йому не відшкодовано заподіяну шкоду, перевіривши матеріали кримінальної справи т а доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак суд першої інстанції цих вимог закону не виконав і допустив їх порушення оскільки не встановив усіх фактичних обставин даної справи. Так, суд першої інстанції не дослідив у зв’язку з чим виникла бійка на вулиці між засудженим ОСОБА_6 і потерпілим ОСОБА_5 та не встановив на протязі якого часу після цієї бійки засуджений ОСОБА_6 спричинив удар ножем потерпілому ОСОБА_5. Суд також не встановив звідки у потерпілого в руці появився ніж, в судовому засіданні не усунув суперечностей в показаннях підсудного ОСОБА_6 на досудовому слідстві про те, що він вихопив ніж з рук потерпілого ОСОБА_5 (а.с. 38, на звороті) та потерпілого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 схопив його лівою рукою з-заді за шию, а правою рукою взяв ніж з шухляди кухонного набору (а.с. 53).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою — підстави для цього.
Однак суд першої інстанції і цих вимог закону не виконав і в мотивувальній частині постанови не вказав імені засудженого, не вказав і місця вчинення злочину –вітальня в будинку потерпілого ОСОБА_5 в с. Комарники Турківського району.
Всупереч цих вимог закону, суд першої інстанції також у мотивувальній частині вироку не зазначив з яких мотивів він відкинув інші докази у справі, зокрема показання підсудного ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що він не намагався вбити потерпілого і не знає, як це сталось.
Згідно ст. 871 КПК України протокол судового засідання повинен бути виготовлений не пізніше семи діб з дня закінчення судового розгляду справи. Протокол судового засідання підписують головуючий і секретар судового засідання. Про виготовлення і підписання протоколу судового засідання повідомляються учасники судового розгляду.
Однак суд першої інстанції цих вимог закону не виконав і в матеріалах кримінальної справи відсутні дані про повідомлення учасників процесу про виготовлення протоколу судового засідання. Внаслідок цього засуджений ОСОБА_6 був позбавлений можливості внести зауваження на протокол судового засідання, хоча в апеляції зазначає на його неправильність в частині того, що він під час судового слідства не визнавав себе винним за ч. 2 ст. 15 –ч. 1 ст. 115 КК України, завжди заперечував свій умисел на умисне вбивство потерпілого і не мав жодного мотиву його вчиняти (а.с. 160).
Крім того, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6, суд першої інстанції не зазначив наявність чи відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих обставини вчинення злочину.
Водночас, судом першої інстанції не правильно було визначено початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_6, так як у вироку суду, початок строку відбування покарання встановлено з часу обрання міри запобіжного заходу, а саме з 16.04.2010 року, хоча згідно матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_6 був затриманий 14.04.2010 року, відповідно до протоколу затримання.
Також, в мотивувальній частині вироку вказано, що засуджений ОСОБА_6 вину у вчиненні даного злочину визнав повністю, однак згідно протоколу судового засідання та пояснень засудженого ОСОБА_6, даних в судовому засіданні, вбачається, що останній свою вину визнав частково.
В задовольненні апеляції засудженого ОСОБА_6, на думку колегії суддів, необхідно відмовити, оскільки судом першої інстанції при розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку допущені такі істотні порушення вимог закону, які не дають можливості прийняти остаточне рішення у справі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 необхідно залишити попередній –взяття під варту.
Керуючись ст.ст. 362-367 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
вирок Турківського районного суду Львівської області від 30 серпня 2010 року, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 –ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі, а справу скерувати на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6, залишити попередньо обраний –взяття під варту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
підпис підпис підпис
Галапац І.І. Галин В.П. Марітчак Т.М.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак