Справа №  11-757/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.  

                                                                                Доповідач:   Леон  О.  І.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року     

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                  головуючого:   Леона О.І.

                                        суддів:   Макойди З.М., Гаврилова В.М.

                  з участю прокурора:   Тарнавського Т.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського  районного суду м.Львова  від 26 травня 2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2008 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.4, 70, 71 КК України та засуджений до покарання у виді позбавлення волі  на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Адміністрація ЛВК №30 та спостережна комісія при Шевченківській районній державній адміністрації Львівської міської Ради звернулись до суду із спільним поданням про  заміну невідбутої частини покарання більш м'яким у вигляді  виправних робіт щодо засудженого ОСОБА_1.

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 26 травня  2011р. відмовлено в задоволенні даного  подання.

В апеляції  засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що суд безпідставно відмовив у заміні йому невідбутої частини покарання більш м'яким, тому просить   скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення постанови без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1  до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

За змістом закону заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням  особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, є правом, а не обов’язком суду.

Відмовляючи в задоволенні подання суд мотивував своє рішення тим, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі за тяжкий злочин та звільнився умовно-достроково на не відбутий строк. Маючи непогашену судимість ОСОБА_1 під час умовно-дострокового звільнення знову вчинив тяжкий злочин.

Судом першої інстанції також встановлено, що під час відбування покарання засуджений порушував режим утримання, за що на нього накладалися дисциплінарні стягнення. Як убачається з довідки ЛВК № 30 від 25.03.2011 року за засудженим мається непогашений цивільний позов, солідарно з трьома іншими засудженими на загальну суму більше як 95 тис.грн. З часу відбування покарання відшкодування засудженим не проводилося.

11.02.2010 року адміністративною комісією установи відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.ст. 100,101 КВК України, як такому, що не став на шлях виправлення.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивовано встановив  відсутність достатніх  даних, які б давали підстави  вважати, що засуджений став на шлях виправлення, а отже і для заміни йому невідбутої частини покарання більш м'яким.

Доводи апеляції не можуть бути підставою для скасування чи зміни постановленого рішення, яке колегія суддів  вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 26 травня 2011 року про  відмову в задоволенні  спільного подання адміністрації ЛВК №30 та спостережної комісії при Шевченківській районній державній адміністрації Львівської міської Ради про  заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на засудженого ОСОБА_1  залишити без змін, а  апеляцію засудженого ОСОБА_1 без задоволення.

Судді:

Леон О.І.                               Макойда З.М.                           Гаврилов В.М.