Справа № 11-438/11 Головуючий у 1 інстанції: Гінда О.М.
Доповідач: Марітчак Т. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючогоМарітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуГаврилова В.М. та Галапаца І.І.,
при секретаріКирилейзі Ю.В.,
за участю прокурораШахрайчук Н.І.,
потерпілогоОСОБА_6,
його представникаОСОБА_7
та засудженогоОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року, яким –
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Теребовлі, Тернопільської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, тимчасово непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 без судимості, -
визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 355 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України, засудженого ОСОБА_8 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінальну-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_8 до вступу вироку у законну силу залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Вироком суду також стягнуто із засудженого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 1 000 грн. моральної шкоди.
Вироком суду першої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що 26.12.2006 року близько 20.30 год., перебуваючи в квартирі за АДРЕСА_2 де мешкає ОСОБА_6 із своєю сім’єю, примушував останнього до виконання цивільно-правових зобов’язань, а саме повернути йому кошти попередньо ним оплачені за виготовлення кухонної меблі в сумі 3 200 доларів США, що станом на 26.12.2006 року еквівалентно 16 160 грн., погрожуючи при цьому потерпілому ОСОБА_6 спричинення каліцтва і позбавлення життя, а його родині неприємностями у разі невиконання вимоги. Дані обставини призвели до конфлікту між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, в ході якого останній спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді краєвого перелому основи нігтьової фаланги четвертого пальця лівої кисті садна на шкірі, на слизовій оболонці нижньої губи зліва, які згідно висновку експерта № 392 від 15.02.2007 року, відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 189 КК України і призначивши йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання із встановленням іспитового строку терміном на 3 (три) роки.
На думку апелянта, суд безпідставно взяв до уваги покази ОСОБА_8, в яких останній вказує на усну домовленість між ним та ОСОБА_6 стосовно того, що в разі неналежного виготовлення ОСОБА_6 меблів, останній має повернути йому завдаток у подвійному розмірі, оскільки такі нічим іншим, крім слів самого ОСОБА_8, не підтверджуються, а така його позиція є способом виправдання за вимагання вдвічі більшої суми, ніж отриману потерпілим по справі в якості оплати виконаних робіт.
Прокурор покликається на те, що не повернувши меблі та не вживши передбачених чинним законодавством заходів до усунення свого порушеного права на якісне виконання умов договору, ОСОБА_8 визнав завершення між ним та ОСОБА_6 цивільно-правових відносин, однак останній 26.12.2006 року вчинив злочин, а саме не маючи на це жодних підстав вимагав у ОСОБА_6 гроші в сумі 3 200 доларів США з погрозою вбивства, що явно неспіврозмірно з ціною усного договору, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і виходить за межі їх домовленості.
В доповненні до апеляції, поданій 27 травня 2011 року, прокурор просить оскаржуваний вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з неправильною перекваліфікацією дій ОСОБА_8 із ч. 2 ст. 189 КК України на ч. 2 ст. 355 КК України, а справу скерувати на новий судовий розгляд.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, представник потерпілого ОСОБА_6 –адвокат ОСОБА_7, подав апеляцію, в якій просить вирок Франківського районного суду від 26 листопада 2010 року скасувати, а кримінальну справу скерувати на новий судовий розгляд.
Апелянт покликається те, що висновки суду, викладені в згаданому вироку, не відповідають зібраним у справі доказам, а також іншим матеріалам справи. Зокрема, як зазначає апелянт, в показах підсудного та потерпілого існують суттєві розбіжності щодо умов виготовлення кухні для ОСОБА_8, щодо дій самого ОСОБА_8, а також щодо взаєморозрахунків тощо.
Крім того, на думку апелянта, не можна погодитись із вироком суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій підсудного ОСОБА_8 на ч. 2 ст. 355 КК України, оскільки цивільно-правові відносини між підсудним та потерпілим під час слухання кримінальної справи в повному обсязі не досліджувались, а тому вирішувати питання про їх взаємні права та обов’язки неправомірно, тим більше вказуючи на підставність дій підсудного з точки зору цивільного законодавства.
Крім того, апелянт покликається на те, що твердження підсудного про борг в розмірі 2 500 доларів США є неправомірними та надуманими, а відтак говорити про примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань не можна.
Заслухавши доповідача, прокурора про скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд, потерпілого ОСОБА_6 і його представника ОСОБА_7 про скасування вироку суду першої інстанції та скерування справи на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_8 про залишення вироку суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 підлягають до задовольняння з наступних підстав.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було усна домовленість на виготовлення кухні, визначення її вартості в сумі 1 200 доларів США та форму оплати, що стверджується показаннями як засудженого ОСОБА_8, так і потерпілого ОСОБА_6.
Щодо повернення оплачених розходів на виготовлення кухні, в разі її неналежного чи несвоєчасного виготовлення, у сторін домовленостей не було і потерпілий заперечує наявність таких.
Таким чином, суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дій підсудного ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 189 КК України на ч. 2 ст. 355 КК України, оскільки дії ОСОБА_8 не були направлені на примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правової угоди –виготовлення кухні, а на безпідставне отримання від потерпілого 3 200 доларів США, що перевищує вартість кухні в кілька разів.
Крім того, цивільно-правові відносини між підсудним та потерпілим під час слухання кримінальної справи судом першої інстанції в повному обсязі не досліджувались, а тому вирішувати питання про їх взаємні права та обов’язки неправомірно.
Крім того, твердження засудженого ОСОБА_8 про борг ОСОБА_6 в розмірі 2 500 доларів США є безпідставними та надуманими, такий не доводиться матеріалами справи, його наявність спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_6 та самого засудженого ОСОБА_8, який пояснив в судовому засіданні, що частково в цю суму входить недоотримані засудженим кошти внаслідок спільної із потерпілим посередницької діяльності по продажу автомашини, а відтак говорити про примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань немає підстав.
На думку колегії суддів, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає до скасування, з направленням справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду необхідно детально дослідити цивільно-правові відносини між підсудним та потерпілим, встановити з чого складається сума в 3 200 доларів США, яку вимагав ОСОБА_8 у потерпілого і на підставі встановлених фактіва вирішити питання про їх взаємні права та обов’язки та кваліфікувати дії ОСОБА_8.
Крім цього, під час розгляду справи суду першої інстанції необхідно перевірити достовірність інформації про отримання потерпілим ОСОБА_6 перелому основи нігтьової фаланги четвертого пальця лівої кисті задовго до подій 26 грудня 2006 року, про що стверджував засуджений під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст. 362-367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляції представника потерпілого та прокурора задовольнити, а вирок Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2010 року про засудження ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 355 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд, в іншому складі суддів.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 залишити попередній підписку про невиїзд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
підпис підпис підпис
Галапац І.І. Марітчак Т.М. Гаврилов В.М.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак