Справа № 22-ц-2904/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д. О.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів: Шашкіної С.А., Приколоти Т.І.,
при секретарі –Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Управління природоохоронних ресурсів та земельних відносин Львівської міської ради про зобов’язання до вчинення дій -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом. Зазначала, що 17.07.2010 року уклала із своєю матір’ю ОСОБА_5, яку представляв за довіреністю ОСОБА_9, попередній договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1. При цьому сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі стосовно укладання основного договору протягом 5-ти днів від дня видачі органом опіки і піклування згоди на відчуження цього будинку, у якому зареєстрована малолітня ОСОБА_8
Оскільки для одержання згоди вона не змогла надати усі необхідні документи органу опіки і піклування унаслідок перешкод, які вчиняв ОСОБА_2, а відтак згоди цього органу вона не мала, просила суд зобов’язати нотаріуса посвідчити основний договір купівлі-продажу будинку без такої згоди.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено, зобов’язано приватного нотаріуса ОСОБА_7 посвідчити основний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що у будинку, який є об’єктом купівлі-продажу, він проживає разом із сім’єю, у тому числі і неповнолітньою дочкою ОСОБА_8. Оскільки неповнолітня дочка має право користування жилим приміщенням у будинку, проте орган опіки і піклування не давав згоди на відчуження цього об’єкту, то суд не мав підстав зобов’язувати нотаріуса посвідчувати договір купівлі-продажу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_4, а також ОСОБА_3, ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.
За матеріалами справи ОСОБА_5 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 10.10.2001 року. У будинку зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
17.07.2010 року ОСОБА_5 в особі повіреного ОСОБА_9 уклала із ОСОБА_6 попередній договір купівлі-продажу зазначеного вище будинку та земельної ділянки, а 02.08.2010 року –склали текст договору купівлі-продажу цього нерухомого майна.
05.08.2010 року приватний нотаріус ОСОБА_7 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посвідченні даного договору унаслідок ненадання сторонами правочину згоди органу опіки і піклування на відчуження жилого приміщення, право на користування яким має неповнолітня особа.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із вимог законодавства про зміст права власності, відповідно до якого власник вправі володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на свій розсуд. Оскільки неповнолітня ОСОБА_8 є лише користувачем жилого приміщення, майнових прав на нього не має і зміна власника не вплине на обсяг її прав користування приміщенням.
Однак цей висновок є невірним.
Вірно даючи тлумачення ч. 1 ст. 319 ЦК України, суд не звернув увагу на частину другу цієї норми, відповідно до якої власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а згідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»для здійснення будь яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
За таких обставин відсутність попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення купівлі-продажу будинку, право користування яким має неповнолітня ОСОБА_8, є обставиною, яка унеможливлює укладання даного правочину.
При цьому причини, з яких сторона майбутнього правочину не змогла отримати попередню згоду органу опіки і піклування, у даному спорі правового значення не мають.
Колегія суддів також бере до уваги і позицію ОСОБА_5, власника нерухомого майна, яка в апеляційному суді відмовилась від намірів відчужувати своє майно і просила суд відмовити ОСОБА_6 у позові.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, то його слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 про зобов’язання приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчити договір купівлі-продажу будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0472 га між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
Судові витрати, що складаються із судового збору у сумі 8,5 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. покласти на ОСОБА_6 і стягнути ці кошти на користь апелянта ОСОБА_2
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: