Справа №2-1141/11

рішення

Іменем України

24 червня 2011 року                                                                                       м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого                                                                             судді    Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                         Павленко К.А.,

за участю позивача                                                                         ОСОБА_1,

представника відповідача                                                               Медведєвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Туристична агенція «За чотири моря»та ТОВ «Карія Тур Юкрейн»про захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за невиконання договору на туристичне обслуговування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПП «Туристична агенція «За чотири моря»та ТОВ «Карія Тур Юкрейн», в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму матеріальних збитків в розмірі 15480 грн. та 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також сплачені нею судові витрати.

В обґрунтування свої вимог зазначає, що 07.07.2010 року вона звернулася до ПП «Туристична агенція «За чотири моря»з метою придбання туристичних послуг –з організації подорожі до Туреччині (Анталія) та сімейного відпочинку в готелі обраної категорії. Між нею та ПП «Туристична агенція «За чотири моря», що діяв від імені та за дорученням ТОВ «Карія Тур», було укладено Договір № 0707/02 від 07.07.2010 року. Відповідно до п. 6.1 Договору вартість туристичних послуг становить 15480 грн., яка була сплачена позивачем в день укладання договору. В цей же день позивач ПП «Туристична агенція «За чотири моря»було надано всі документи, обумовлені Договором. Згідно п. 1.2 Договору термін подорожі складає 7 діб, починаючи з 10.07.2010 року. Ввечері 09.07.2010 року позивачу зателефонувала представник ПП «Туристична агенція «За чотири моря»і попередила, що виліт 10.07.2010 року скасовується. 12.07.2010 року позивач ОСОБА_1 прибула за поясненнями до ПП «Туристична агенція «За чотири моря», де їй пояснили, що частину сплачених коштів в сумі 14208 грн. ними перераховано до ТОВ «Карія Тур», а частину в розмірі 1272 грн. утримано в рахунок надання агентських послуг. Запропонували написати заяву про повернення коштів, на яку надано відповідь з пропозицією звернутися з питань повернення коштів до ТОВ «Карія Тур». Вважає, що діями відповідачів їй завдано моральну шкоду, яка виразилась у тому, що замість відпочинку вона та її родина тримали нервовий стрес, порушення стосунків у родині, погіршення психологічного стану та самопочуття взагалі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги, викладені в позові, підтримала повністю та просила суд їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПП «Туристична агенція «За чотири моря» проти позову заперечували в повному обсязі.

На адресу суд надійшла телеграма від Лахненко Е.О., керуючого ТОВ «Карія Тур», в якій останній зазначає, що з позовом ознайомлений, не заперечує проти його задоволення в частині стягнення з ТОВ «Карія Тур»на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 15480 грн., в іншій частині позову просить відмовити. Просить справу розглядати за відсутність представника ТОВ «Карія Тур»

Вислухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.07.2010 року між ПП «Туристична агенція «За чотири моря»(турагент), яка діяла за дорученням ТОВ «Карія Тур Юкрейн»(туроператор) на підставі договору на реалізацію туристичних послуг № 05265 від 02.06.2010 року та ОСОБА_1 (турист) було укладено договір на туристичне обслуговування, за яким турагент зобов’язався забезпечити туристу надання комплексу туристичних послуг, а турист зобов’язався на умовах цього договору прийняти та оплатити ці послуги, а саме туристичну подорож за маршрутом: Запоріжжя –Туреччина (Анталія) - Запоріжжя з 10.07.2010 року по 17.07.2010 року. 07 липня 2010 року ПП «Туристична агенція «За чотири моря»отримала від позивача кошти в сумі 14208 грн., про що свідчить копія квитанції № 117651000086351278511468 від 07.07.2010 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, 09.07.2010 року позивача та її родину було повідомлено, що згідно інформації від ТОВ «Карія Тур Юкрейн»про неможливість виконання своїх договірних зобов’язань по ненаданню туристичних послуг рейси компаній Карія Тур Юкрейн до Туреччини та інших країн з 9 липня 2010 року виконуватися не будуть, просять повідомити про це туристів та направити заяви - претензії на повернення коштів.

Згідно з п. 3.1 договору у випадку невиконання умов договору з боку тур оператора турист має право вимагати повернення виплачених коштів за ненадані послуги, за умови дотримання вимог п. 3.6. цього договору.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що у випадку невідповідності умов подорожі умовами цього договору, турист зобов’язаний повідомити не пізніше двох днів з моменту їх виявлення представника приймаючої сторони та повідомити протягом чотирнадцяти днів з моменту закінчення подорожі тур агента. 

12.07.2010 року позивачем була направлена претензія про повернення коштів в сумі 14208 грн. Однак кошти до цього часу позивачу не повернуті.

Таким чином, суд дійшов висновку стосовно того, що позов є обґрунтованим та підлягає в цій частині задоволенню.

Крім цього, ПП «Туристична агенція «За чотири моря», як особа, яка діяла по дорученню туроператора ТОВ «Карія Тур Юкрейн», у відповідності до вищевказаного договору на туристичне обслуговування від 07.07.2010 року, як сторона по договору –турагент, виконала всі взяті на себе зобов’язання в повному об’ємі, отримала від позивача за реалізацію вказаного туристичного продукту визначені договором грошові кошти та перерахувала їх туроператору, залишивши собі комісійні по договору, та не несе відповідальності за зрив поїздки позивача через непередбачувані обставини форс мажорного характеру. Повну відповідальність перед туристом за те, що вона не скористалася поїздкою, несе власник туристичного продукту –туроператор, який зобов’язався відшкодувати йому заподіяні збитки. Тому суд прийшов до висновку про відмову у позові у частині стягнення з відповідача ПП «Туристичне агентство «За чотири моря»на користь ОСОБА_1 завданих їй матеріальних збитків.

Вищевказане підтверджується  копією договору на туристичне обслуговування від 07.07.2010 року, укладеним між ПП «Туристичне агентство «За чотири моря»(Турагент), яка діяла за дорученням ТОВ «Карія Тур Юкрейн»(Туроператор) на підставі договору на реалізацію туристичних послуг №05265 від 02.04.2010 року та ОСОБА_1, за яким Турагент зобов’язався забезпечити Туристу надання комплексу туристичних послуг, а саме туристичну подорож за маршрутом: Запоріжжя –Туреччина (Анталія) - Запоріжжя з 10.07.2010 року по 17.07.2010 року.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на їх користь з відповідачів по справі моральної шкоди у розмірі по 2500 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.  

Статтею 22 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлено, що при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.  

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3  постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995р.  № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.  

Як на спричинення відповідачами позивачу моральних страждань, остання посилається на те, що замість відпочинку вона та її родина тримали нервовий стрес, порушення стосунків у родині, погіршення психологічного стану та самопочуття взагалі.

 Проте, суд вважає, що позивачами за зустрічною позовною заявою, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надано жодного достовірного доказу, яким би вони довели спричинення їм моральної шкоди з боку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 905, 906, 907, 1166 ЦК України, та ст.ст. 4, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Карія Тур Юкрейн»на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 15480 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн.

        Стягнути з ТОВ «Карія Тур Юкрейн» на користь ОСОБА_1  120 (сто двадцять) грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

Стягнути з ТОВ «Карія Тур Юкрейн»в дохід держави 154 (сто п’ятдесят чотири) грн. 80 коп. державного мита.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                       М. М. Дмитрієва