Справа №2-592/11

рішення

Іменем України

09 серпня 2011 року                                                                                       м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого                                                                             судді         Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                              Ємець А.М.,

за участю позивача                                                                                         ОСОБА_1,

представника позивача                                                                                   ОСОБА_2,

відповідача                                                                                                       ОСОБА_3,

представника третьої особи                                                                           ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Запорізької міської ради, треті особи: Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, ОСОБА_6, Комунальне підприємство «Градопроект», про зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради, Управління Держкомзему у Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії.

В ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву до ОСОБА_3 та Запорізької міської Ради, треті особи: Управління Держкомзему у м. Запоріжжя Запорізької області, ОСОБА_6, КП «Градопроект», про встановлення меж між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, а також зобов’язання Запорізької міської Ради видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

         Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала наступним.

          АДРЕСА_1 вона отримала у спадщину від чоловіка. Для будівництва зазначеного будинку їм була надана земельна ділянка, довжиною 40,75 метра та шириною 17,75 метра, тобто площею 601 м.кв. Користуватись зазначеним будинком сім’я позивача почала з 1952 року. Одна з границь земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 є спільною з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3.

          13.03.2008 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Запорізької міської Ради з заявою про приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 1000 м.кв. В наступному на її замовлення землевпорядна організація розробила технічну документацію, яка була погоджена відповідно до порядку, встановленого Законом. Проте, проект рішення міської ради не було підписано секретерам міської Ради, Головою міської Ради та землевпорядником Комунарського району м. Запоріжжя з тих підстав, що ОСОБА_3 повідомив Запорізьку міську Раду про його не погодження границь земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 займає частину ділянки за адресою: АДРЕСА_2, та він не погоджував акт границь земельної ділянки. Крім того, голова квартального комітету відкликав свій підпис під актом погодження меж земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у ньому.

          Відповідач Запорізька міська рада у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

          Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував у повному обсязі, зазначивши, що він є власником будинку АДРЕСА_2. Зазначене право власності було ним отримано після мирного врегулювання цивільного спору, в наслідок якого за ним було визнано право власності на даний будинок. Доки спір знаходився у суді він не користувався даним будинком. Проте, коли зареєстрував своє право власності на будинок, з’ясував, що площа земельної ділянки, яка була закріплена за домом зменшилася, шляхом встановлення на новому місці паркану зі сторони будинку АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 Таким чином і виник спір щодо спільної границі.  За умови задоволення позову ОСОБА_1 вважає, що буде порушено його право користування земельною ділянкою, яка була закріплено за домом власником якого він є.

           Управляння Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області проти позову не заперечували.

          ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючі всі надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, тому не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.     

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.     

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.     

Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.       

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та iншими особами, якi беруть участь у справi, не підлягають доказуванню.

          Судом встановлено, і це не заперечно сторонами, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а  ОСОБА_3 є власником  житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

          З тексту позовної заяви, а також з пояснень представника ОСОБА_1 вбачається, що під будівництво житлового будинку 51 по вул. Санітарній у м. Запоріжжя відводилась земельна ділянка, довжиною 40,75 метра та шириною 17,75 метра, тобто площею 601 м.кв. Зазначене підтверджується копією технічного паспорту виготовленою ОП "ЗМБТІ" на житловий АДРЕСА_1, де зазначено, що норма земельної ділянки становить 600 м.кв., а надлишок на момент обстеження 30.07.2007 року становить 407 м.кв.

          З тексту заяви про приватизацію земельної ділянки під житловим будинком 51 по вул. Санітарній у м. Запоріжжя, з якою ОСОБА_1 звернулась до Запорізької міської Ради 13.03.2008 року, вбачається, що ОСОБА_1 зазначає площу земельної ділянки у розмірі 1000 м.кв. Дана обставина повністю підтверджується копією технічної документації по відведенню даної земельної ділянки, яки виготовлено КП "Градопроект".

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 чи колишньому власнику дома АДРЕСА_1 на будь-якій правовій підставі надавалась у користування чи обслуговування житлового будинку земельна ділянка, площею 1000 м.кв., яку фактично займає зазначений будинок.

          Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до ст. 137 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів, але в даному разі цього зроблено не було.

          Суду не надано безспірних доказів які б підтверджували необхідність та законність встановлення меж земельної ділянки будинком АДРЕСА_1, які зазначено у кадастровій довідці, та на встановленні яких наполягає позивач. Крім того, суду не надано доказів того, що вказана границя не буде порушувати інтереси третіх осіб.  

          Із зазначеного вбачається що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник спір щодо границь земельних ділянок.

          Згідно п. 3 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.

          Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування визначено статтею 159 Земельного кодексу.

          Зокрема, земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї із сторін у місячний строк з дня подання заяви. Спір розглядається за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

          Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням —безпосередньо до суду.

          Сторонами, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надано доказів того, що вони є власниками земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2. Проте, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються  земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, тому суд вважає, що порушено порядок звернення до суду з зазначеним позовом. Також слід врахувати, що сторонами не надано доказів звернення до органів самоврядування з заявою про вирішення земельного спору про встановлення межі.

          Таким чином, перш за все необхідно звернутись із заявою до територіальної громади для створення комісії з метою встановленню межі з сусідською земельним ділянками. Рішення комісії буде підставою для приватизації земельної ділянки в тому разі, якщо сусід відмовиться підписувати акт узгодження меж.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України (ст. 116 ЗК України).

Таким чином, для задоволення вимоги позивача про видачу державного акту відсутні підстави, а саме погоджене рішення органів місцевого самоврядування про приватизацію земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                           /підпис/                                                М. М. Дмитрієва

копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                               М. М. Дмитрієва