Справа №2-1505/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року                                                                      м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                                                         Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                          Ємець А.М.,

за участю позивача                                                                        ОСОБА_1,

представників позивача                                                                ОСОБА_2,

                                                                                                        ОСОБА_3

представника відповідача                                                             Василенка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Вуглецевий композит»про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Вуглецевий композит»про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 11.08.2009 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ВАТ «Вуглецевий композит»на посаду заступника директора по комерції, про що видано наказ про прийом на роботу № 40-к від 11.08.2009 року. У зв’язку із складним фінансовим становищем на підприємстві в період з жовтня 2009 року ВАТ «Вуглецевий композит»знаходився у простої, тому, упродовж періоду з жовтня 2009 року по липень 2010 року, він з’являвся на роботі періодично для вирішення невідкладних виробничих питань. 02.08.2010 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо про те, що його звільнено з посади заступника директора по комерції ВАТ «Вуглецевий композит»згідно наказу № 32-к від 15.07.2010 року. Додатково позивач пояснив, що отримав трудову книжку лише 22.09.2010 року. В ході судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 доповнив підстави позовних вимог посиланням на те, що наказ про звільнення було підписано неповноважною особою. В обґрунтування цього, позивач посилається на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2010 року, якою було вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_5 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а саме: накладено заборону вживати будь-які дії з прийняття на себе повноважень т.в.о. голови правління ВАТ «Вуглекомпозит»з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 З урахування викладених вище обставин, після уточнення позовних вимог у судовому засіданні, позивач просить суд визнати незаконним наказ № 32-к від 15.07.2010 року про звільнення ОСОБА_1 за ст. 43-1 КЗпП України, поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора по комерції ВАТ «Вуглецевий композит», стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини адміністрації у період з 15.07.2010 року по день постановлення рішення у цій справі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву у яких зазначає, що 15.07.2010 року за номером 32-к відповідачем видано наказ про звільнення заступника директора по комерції ВАТ «Вуглецевий композит»ОСОБА_1 за ст. 43-1 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Відповідач зазначив, що протягом всього часу перебування в трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_1 ігнорував доручення керівництва та встановлені правила трудового розпорядку, систематично не виконував обов'язки, покладені на нього трудовим договором. За порушення трудової дисципліни до позивача раніше неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до наказу ВАТ «Вуглецевий композит»від 17.06.2010 року № 27-к позивачу було оголошено догану за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: за відсутність на оперативних нарадах при керівникові підприємства без поважної причини, за невиконання протокольних рішень, що веде до зриву виробничих завдань, а також за відмову від отримання службових документів. Відповідно до наказу ВАТ «Вуглецевий композит»від 30.06.2010 року № 30-к позивачу ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання доручення щодо забезпечення оплати спожитої електроенергії згідно наказу № 82 від 07.06.2010 року, внаслідок чого 25.06.2010 року інспектором ВАТ «Запоріжжяобленерго»здійснено відключення ВАТ «Вуглецевий композит»від електропостачання за несплату спожитої електроенергії. Представник відповідача також зазначив, що із наказами про застосування дисциплінарних стягнень № 27-к від 17.06.2010 року, № 30-к від 30.06.2010 року позивача ознайомлено належним чином, однак останній відмовився зробити відмітку про ознайомлення з цими наказами, про що відповідальними працівниками відповідача були складені відповідні акти. Крім зазначених порушень посадових обов’язків позивачем, відповідач вказує і на інші факти порушення трудової дисципліни. При цьому посилається на доповідну провідного інженера ВАТ «Вуглецевий композит»ОСОБА_8, в якій вона повідомила керівництво підприємства, що 10.06.2010 року на дільниці № 2 ОСОБА_1 прийняв алкоголь і намагався без будь-яких підстав вивезти з заводу товарну продукцію. Також представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 використовував автотранспорт відповідача для особистих цілей, грубо порушуючи встановлені правила. 02 липня 2010 року ОСОБА_1 за незаконного сприяння працівників сторонньої охоронної фірми не допустив на підприємство виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_7 З огляду на викладені вище обставини представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючі всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.     

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.     

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.     

Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.       

Згідно положень ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.  

Наказом ВАТ «Вуглецевий композит»від 11.08.2009 року №40-к ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника директора по комерції даного підприємства.

17 червня 2010 року наказом ВАТ «Вуглецевий композит»№ 27-к до позивача ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: за відсутність на оперативних нарадах при керівникові підприємства без поважної причини, за невиконання протокольних рішень, що веде до зриву виробничих завдань, а також за відмову від отримання службових документів.

Наказом № 30-к від 30.06.2010 року до позивача ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання доручення щодо забезпечення оплати спожитої електроенергії згідно наказу № 82 від 07.06.2010 року, внаслідок чого 25.06.2010 року інспектором ВАТ «Запоріжжяобленерго»здійснено відключення ВАТ «Вуглецевий композит»від електропостачання за несплату спожитої електроенергії.

15 липня 2010 року наказом ВАТ «Вуглецевий композит»№ 32-к заступника директора по комерції ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст. 43-1 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин правил внутрішнього трудового розпорядку.

Підставами для звільнення позивача згідно наказу № 32-к від 15.07.2010 року є застосування дисциплінарних заходів у вигляді доган згідно наказів № 27-к та №30-к, а також систематичне порушення позивачем ОСОБА_1 трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, що виявилося у нерегулярному з’явленні на робочому місці, невідвідуванні оперативних нарад при керівництві, вживанні алкоголю в робочий час, невиконанні доручень, використання службового автотранспорту з порушенням встановлених правил, не допущення на підприємство в.о. голови ВАТ «Вуглецевий композит»ОСОБА_7

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Згідно з ч. З ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи до ОСОБА_1 двічі протягом року застосовувалося дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Так, відповідно до наказу №27-к від 17.06.2010 догану оголошено за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку –відсутність на оперативних нарадах при керівникові підприємства без поважної причини 12.05.2010 року, 25.05.2010 року, 08.06.2010 року, 16.06.2010 року, невиконання протокольних рішень, що веде до зриву виробничих завдань, а також за відмову від отримання службових документів. Наказом від 30.06.2010 року № 30-к ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання доручення щодо забезпечення оплати спожитої електроенергії згідно наказу № 82 від 07.06.2010 року, внаслідок чого 25.06.2010 року інспектором ВАТ «Запоріжжяобленерго»здійснено відключення ВАТ «Вуглецевий композит»від електропостачання за несплату спожитої електроенергії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора по комерції, однак щодо цієї посади не було складено посадову інструкцію з чітким визначенням кола обов’язків. Разом із тим, ОСОБА_1 займався реалізацією продукції та здійснював інші дії, пов’язані з комерційною діяльністю підприємства. Відповідно до структури ВАТ «Вуглецевий композит», затвердженої 01.11.2009 року, та штатного розкладу, затвердженого 06.11.2009 року, у заступника директора по комерції в підпорядкуванні знаходився відділ матеріально технічного постачання, відділ маркетингу, планово-економічний відділ. Як вбачається з положення про відділ збуту та матеріально-технічного постачання ВАТ «Вуглецевий композит», цей відділ виконує саме ті функції щодо яких ОСОБА_1 надавалися доручення протоколами нарад при керівникові ВАТ «Вуглецевий композит»та наказом № 82 від 07.06.2010 року. Зокрема, до функцій відділу віднесено забезпечення виробництва всіма необхідними матеріально-технічними ресурсами (п. 4.1), розробка проектів перспективних та річних планів матеріально-технічного забезпечення виробництва, складення балансів та замовлень на матеріальні ресурси, що розподіляються в плановому порядку (п. 4.2), вжиття заходів із забезпечення своєчасного надходження коштів за відвантажену продукцію (п. 4.18) тощо. Таким чином, ОСОБА_1, якому безпосередньо підпорядковувався відділ матеріально-технічного постачання, надавалися доручення саме з тих напрямів діяльності підприємства, за які він відповідав.

Вищевказані накази про оголошення доган № 27-к від 17.06.2010 року та № 30-к від 30.06.2010 року позивачем ОСОБА_1 в установленому порядку та з дотриманням передбачених законодавством строків не оскаржено.

При цьому суд враховує, що з даними наказами ОСОБА_1 було ознайомлено своєчасно, що підтверджується Актами від 17.06.2010 року та від 01.07.2010 року, складеними відповідальними працівниками ВАТ «Вуглецевий композит». Як вбачається з даних Актів ОСОБА_1 були оголошені накази про догани від 17.06.2010 року №27-к та від 30.06.2010 року № 30-к, однак він відмовився зробити відмітки про ознайомлення з ними. Крім того, позивач визнав той факт, що йому було відомо про винесені догани ще до моменту його звільнення.

Крім того, в своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 не ставить питання про визнання незаконними вищевказаних наказів № 27-к від 17.06.2010 року та №30-к від 30.06.2010 року.

З урахуванням наведеного, а також положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України суд вважає, що у відповідача були достатні підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно наказу № 32-к від 15.07.2010 року за систематичне невиконання трудових обов’язків.

Щодо інших підстав, які зазначені в наказі №32-к від 15.07.2010 року, суд також вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, нерегулярне відвідання робочого місця визнається самим позивачем ОСОБА_1, який вказує у своїй позовній заяві, що він з’являвся на підприємстві періодично для вирішення невідкладних виробничих завдань. При цьому посилання позивача на те, що це відбувалося через знаходження ВАТ «Вуглецевий композит»у стані простою судом до уваги не приймається, оскільки позивач не був присутнім в тому числі і на нарадах, які проводилися при керівництві ВАТ «Вуглецевий композит». Цей факт підтверджується протоколами нарад № 6 від 12.05.2010 року, № 7 від 26.05.2010 року, № 8 від 08.06.2010 року, № 9 від 16.06.2010 року. Невідвідування нарад при керівництві спростовує доводи позивача про знаходження на роботі для вирішення невідкладних виробничих питань, оскільки саме на цих нарадах такі питання і вирішувалися з наданням відповідних доручень, в тому числі й позивачу ОСОБА_1 При цьому, не можуть бути прийняті доводи позивача про те, що для нього було встановлено особливий режим роботи, відповідно до якого він, у випадку необхідності, мав можливість не з’являтися на робочому місці.

Згідно зі ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Статтею 57 КЗпП України передбачено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

З матеріалів справи, зокрема, з наданого представником відповідача колективного договору ВАТ «Вуглецевий композит»та графіку робочого часу підприємства на 2010 рік вбачається, що для заступника директора по комерції на вказаному підприємстві не було встановлено скорочений робочий тиждень, що в свою чергу не надавало можливість останньому з'являтися на підприємстві лише у разі виробничої необхідності.

В матеріалах справи наявна доповідна провідного інженера ВАТ «Вуглецевий композит»ОСОБА_8, в якій вона повідомила керівництво підприємства, що 10.06.2010 року на дільниці № 2 ОСОБА_1 прийняв алкоголь і намагався без будь-яких підстав вивезти з заводу товарну продукцію.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що доповідна про факт вжиття позивачем ОСОБА_1 спиртних напоїв 10.06.2010 року була написана нею за домовленістю з адміністрацією ВАТ «Вуглецевий композит». Свідок вказує, що вчинила ці дії для того, щоб допрацювати на своїй посаді необхідну кількість днів для здійснення перерахунку пенсії, оскільки вона мала бути звільненою у зв’язку із скороченням штату, яке було заплановано ВАТ «Вуглецевий композит» у вересні 2010 року. Також зазначила, що ця доповідна була написана нею у червні 2010 року, а підписана у липні 2010 року. Проте суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_8, оскільки її посилання на існування домовленості з адміністрацією відповідача, а саме із заступником директора ОСОБА_10, спростовуються фактом звільнення ОСОБА_8 у вересні 2010 року. Отже, написання цієї доповідної не мало наслідком продовження трудових відносин ОСОБА_8 та ВАТ «Вуглецевий композит». Крім того, ОСОБА_8 не змогла пояснити суду чому вона, навіть після того як її було звільнено у зв’язку із скороченням штату підприємства, не відкликала свою доповідну чи іншим чином не  повідомила в.о. голови правління ВАТ «Вуглецевий композит»ОСОБА_7 або інших представників адміністрації підприємства про те, що викладені в цій доповідній факти не відповідають дійсності.

Використання ОСОБА_1 автотранспорту ВАТ «Вуглецевий композит»з порушенням встановлених правил, що також було однією з підстав для звільнення позивача. Це підтверджується актом про стан автотранспорту на ВАТ «Вуглецевий композит»від 23.06.2010 року, складеним відповідальними працівниками підприємства. Викладені в цьому акті порушення позивачем не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що у відповідача були законні підстави для звільнення позивача ОСОБА_1, що, в свою чергу, унеможливлює поновлення останнього на посаді заступника директора по комерції ВАТ «Вуглецевий композит».

Щодо тверджень позивача ОСОБА_1 про те, що наказ № 32-к від 15.07.2010 року підписано неповноважною особою, то вони спростовуються наступним.

Позивач ОСОБА_1 посилається на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2010 року, якою було вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_5 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, а саме: накладено заборону вживати будь-які дії з прийняття на себе повноважень т.в.о. голови правління ВАТ «Вуглекомпозит»з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вказані позивачем заходи забезпечення позову були скасовані за заявою ОСОБА_7 ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2010 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.08.2010 року. При цьому, підставою для скасування судом вжитих ним заходів забезпечення позову стало наступне: «З огляду на те, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову суду не було відомо про наявність рішення апеляційного суду Запорізької області № 22-1259/2010 від 29.04.2010 року, що набрало законної сили, про поновлення ОСОБА_7 на посаді виконуючого обов’язки голови правління ВАТ «Вуглецевий композит», позивач на нього не посилався ані в позові ані в заяві про забезпечення позову, то прийнятими судом заходами забезпечення позову в спосіб, зазначений позивачем, унеможливлює виконання судового рішення і виконання ОСОБА_7 своїх посадових обов’язків, що суд вважає недопустимим, в зв’язку з чим задовольняє заву ОСОБА_7». Таким чином, вжиті судом заходи суперечили виконанню рішення апеляційного суду Запорізької області №22-1259/2010 від 29.04.2010 року, яким ОСОБА_7 поновлено на посаді виконуючого обов’язки голови правління ВАТ «Вуглецевий композит». Крім того, вжитими заходами забезпечення позову судом було заборонено вживати будь-які дії саме з прийняття на себе повноважень т.в.о. голови правління ВАТ «Вуглекомпозит». Однак, ще до моменту постановлення ухвали від 30.06.2010 року, ОСОБА_7 вже приступив до виконання обов’язків голови правління. Це підтверджується наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області від 22.06.2010 року № 447, яким його поновлено на посаді та наказом ВАТ «Вуглецевий композит»від 22.06.2010 року № 99, за яким ОСОБА_7 приступив до виконання обов’язків голови правління. Після 22.06.2010 року ОСОБА_7 повторно не приймав на себе повноважень в.о. чи т.в.о. голови правління ВАТ «Вуглецевий композит».

Таким чином, з огляду на те, що заходу забезпечення позову у вигляді заборони саме виконувати вказані посадові обов’язки судом щодо ОСОБА_7 не вживалося, то він правомірно займав дану посаду та виконував обов’язки голови правління, у тому числі і на момент видачі наказу № 32-к від 15.07.2010 року про звільнення ОСОБА_1

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням приписів вказаної вище норми суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню, оскільки немає жодних правових підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Вуглецевий композит»про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

         Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя  Комунарського районного суду

    м. Запоріжжя                                                /підпис/                                  М.М. Дмитрієва

   копія вірна:

   Суддя  Комунарського районного суду

   м. Запоріжжя                                                                                                М.М. Дмитрієва