Судове рішення #18191083

Справа №  22-ц-2251/11                                                 Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Павлишин О. Ф.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 червня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого –Павлишина О.Ф.,        

суддів – Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі  Бандрівській М.Ю.,

        з участю ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області  від  25 січня 2011  року  в справі за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування заробітку, втраченого в зв»язку з втратою працездатності внаслідок злочину,-

                                                          

                                                    ВСТАНОВИЛА:

   Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 одноразово 18754 грн. 44 коп. втраченого заробітку за період з 19.12.2007 року по 31.12.2010 року та втрачений заробіток, починаючи з 1.01.2010 року в сумі 705 грн. 35 коп. щомісячно безтерміново до змін у законодавстві. Вирішено питання про судові витрати- стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 187 грн.53 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

  Рішення суду  оскаржив відповідач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що повністю відшкодував позивачу матеріальну та моральну шкоду  під час розгляду кримінальної справи, а саме передав йому 25 000 грн., що підтверджується розписками від 12.12.2007 року та 20.03.2008 року, а тому вважає, що будь-які зобов»язання між ними, що випливають із спірних правовідносин по відшкодуванню шкоди внаслідок злочину є припиненими. Апелянт не погоджується з тим, що середній заробіток позивача повинен коригуватися на коефіцієнт росту мінімальної заробітної плати. На думку апелянта, суд не мав посилатися на ч.2. ст.1208 ЦК України, як на підтвердження підставності та правильності коригування середнього заробітку на коефіцієнт росту  мінімальної заробітної плати, оскільки в цій статті  йдеться не про коригування заробітної плати, а розміру відшкодування шкоди. Зазначає, що судом не враховано, що позивач отримує пенсію. Покликається, що розмір пенсії і розмір відшкодування шкоди не повинні перевищувати середнього заробітку позивача, оскільки йдеться саме про відшкодування втрати  середнього заробітку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4

   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, що аналогічні її доводам, пояснення  ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5 щодо заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

 Судом встановлено такі обставини.

  Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 1.09.2008 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених  ч.1 ст. 121  та ч.1 ст. 296 КК України, тобто у  вчиненні хуліганських дій стосовно ОСОБА_4, внаслідок яких останньому заподіяно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння і таке, що спричинило втрату будь - якого органу і його функцій, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

  Відповідно до висновку МСЕК від 19.12.2007 року №1200/4 ОСОБА_4 встановлено третю групу інвалідності внаслідок ушкодження здоров'я, що мало місце 6.09.2007 року строком до 12.12.2008 року. Цим висновком також встановленно обмеження у роботі, зокрема, протипоказана робота з рухомим транспортом.

  Висновком МСЕК від 29.01.2009 року №96/5 група інвалідності та обмеження у роботі по даному ушкодженню здоров'я встановлено  безтерміново.

  Згідно з довідкою ВП "Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель ДП "Львіввугілля" від 22.09.2009 року №240 на момент ушкодження здоров'я (6.09.2007 року) ОСОБА_4 працював водієм,  а з 19.12.2007 року на підставі висновку МСЕК від 19.12.2007 року в зв'язку з інвалідністю переведений слюсарем по ремонту автомобілів.   

  Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №173 від 10.11.2010 року ОСОБА_4 встановлено 45% втрати професійної працездатності по наслідках ушкодження здоров'я, що мало місце 6.09.2007 року, з часу встановлення йому інвалідності - 19.12.2007 року, безтерміново.

  Згідно з ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

  Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_4 отримував заробітну плату в червні 2007 року –1084 грн 07 коп., в липні 2007 року –941 грн. 24 коп., в серпні 2007 року –732 грн. 96 коп. (а.с.25)

  А відтак, оскільки зібраними доказами в справі доведено завдання ОСОБА_2 шкоди ОСОБА_4 каліцтвом, враховуючи розмір втраченого доходу останнім, суд ухвалив рішення про стягнення з відповідача в користь позивача одноразово втрачений заробіток в сумі 18754 грн. 44 коп. та стягнення втраченого заробітку починаючи з 1.01.2010 року в сумі 705 грн. 35 коп. щомісячно безтерміново, що відповідає положенням закону.   

  Відповідно до розписок від 12.12.2007 року та 20.03.2008 року відповідачем по справі виплачено позивачеві  на відшкодування матеріальної і моральної шкоди 25000 грн. Покликання апелянта на цю обставину, як на підтвердження повного відшкодування завданої шкоди не може прийматись до уваги, оскільки вказаними розписками не стверджується відшкодування шкоди, заданої саме каліцтвом.

  Згідно з ч.2 ст.1208 ЦК України за  заявою   потерпілого   у   разі   збільшення   розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом,  іншим  ушкодженням  здоров'я  або   смертю,   підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. За змістом вказаної статті підставою для збільшення розміру відшкодування шкоди є збільшення розміру мінімальної заробітної плати. А тому, оскільки в цій статті  йдеться про збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, колегією суддів визнається безпідставним посилання апелянта  на те, що суд не мав посилатися на ч.2. ст.1208 ЦК України, як на підтвердження підставності та правильності коригування середнього заробітку на коефіцієнт росту  мінімальної заробітної плати.

  Також колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що розмір пенсії і розмір відшкодування шкоди не повинні перевищувати середнього заробітку позивача, з посиланняям на те, що йдеться саме про відшкодування втрати середнього заробітку, оскільки  таке суперечить положенням ч.3 ст. 1995 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної в зв”язку з втратою здоров”я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, або інших доходів, з чого слідує, що законодавством не обмежено розміру відшкодування такої шкоди.   

  Посилання апеляційної скарги на невідповідність висновків суду та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права спростовується вищенаведеним.

  Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, тому підстав для  задоволення апеляційної скарги немає.

  Керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-  

  

                                                            УХВАЛИЛА :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

    Рішення  Червоноградського міського суду Львівської області  від  25 січня 2011  року  залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.  



Головуючий:                                                                Павлишин О.Ф.      


Судді:                                                                            Мусіна Т.Г.


                                                                                      Штефаніца Ю.Г.

                                                                                                                 



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація