Справа № 22-ц-1363/11 Головуючий у 1 інстанції: Тропак О. В.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 7 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 6817 гривень 50 копійок та моральної шкоди в сумі 5000 гривень, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.
Дане рішення оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом безпідставно не розглядався, як доказ по справі відео-аудіо диск, в якому чітко зазначається, як ОСОБА_5 пояснює, що «ті гроші, що ти дав занеслися туди, де треба». Це підтверджує факт отримання відповідачем від нього грошових коштів. Також суд невірно зазначає, оскільки з цього фрагменту в контексті розмови, яка відбувалася між відповідачем та ним і якоюсь жінкою, суд не вправі робити однозначного висновку, що мова йшла про гроші, які призначалися «для вирішення кримінальної справи»чи про конкретний розмір грошових коштів.
Вважає, для з'ясування вищезгаданих обставин суд зобов'язаний був допитати в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які були присутні при укладенні угоди-доручення для надання правової допомоги та при передачі грошей у сумі 1 700 ( одна тисяча сімсот) доларів США для вирішення кримінальної справи. Крім цього, слід зазначити, що частину коштів, а саме 200 доларів США відповідач віддав ОСОБА_6, що знову ж таки підтверджує правдивість його слів.
Незважаючи на усе це, суд безпідставно критично поставився до його пояснень, запису на диску та безпідставно відмовив у допиті свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, віддавши перевагу поясненням адвоката ОСОБА_4, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 01 лютого 2008 року між ним та адвока том ОСОБА_4 була укладена угода-доручення для надання правової допомоги і послуги адвоката ним були оплачені повністю в сумі 1000 грн.
Через деякий час, а саме в березні 2008 року, до нього зателефонував відпо відач і повідомив,що йому потрібно оплатити гроші у сумі 1 700 доларів США для того щоб з нього (позивача) було знято обвинувачення у вчиненні злочину передба ченого ч.4 ст.296 КК України. При цьому ОСОБА_4 не пояснював, яким чином буде це робити. Тоді він дані гроші передав відповідачу та при цьому були присутні його дружина ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які можуть це під твердити.
Згодом, а саме у квітні 2009 року, він розірвав з відповідачем угоду-доручення для надання правової допомоги, оскільки ОСОБА_4 своїх обов»язків належним чином не виконував, пасивно себе вів під час судового слідства,що при звело до того, що йому прокурором було змінено обвинувачення із ч.4 ст.296 на ч.2 ст.121 та ч.4 ст.296 КК України.
Після розірвання даної угоди він зустрівся з ОСОБА_4, вони з ним порозмовляли та дійшли згоди, що останній гроші в сумі 1 700 доларів США йому по ступово поверне, оскільки на той час у нього не було такої суми грошей. При цій розмові були присутні його дружина ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_7
Протягом двох тижнів з часу вищезгаданої розмови, відповідачем було повер нуто 350 доларів США. Решту грошей, які йому винен ОСОБА_4, останній відмов ляється йому віддавати.
Відповідач зобов»язаний йому повернути 1350 доларів США, що відповідно до ч.2 ст.533 ЦК України в гривневому еквіваленті становить 6817 грн. 50 коп.
Покликаючись також на ст.ст.23,1167 ЦК України, зазначав, що внаслідок даного інциденту він зазнав значних моральних страждань. Тому моральну шкоду він оцінив у розмірі 5 тисяч гривень. Просив задовольнити позов.
Суд вказав, що відповідно до абзацу 2 частини 1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводи тися письмовими доказами, засобами аудіо-,відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Враховуючи, що в даному випадку при передачі позивачем відповідачу грошей в сумі 1700 доларів США, правочин належало укладати у письмовій формі, суд вірно вказав, що відсутність письмової форми правочину має наслідком неможливість сторін посилатися в суді на свідчення свідків, як доказ існування чи відсутності між сторонами відносин, породжених правочином.
Тому суд підставно не прийняв до уваги, як доказ вчинення правочину, показання допитаних судом свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7
З цих підстав не можуть бути прийняті до увагу покликання апелянта на пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Щодо покликання апелянта на те, що суд відмовив у допиті свідків, то вбачається, що в судовому засіданні 7.12.2010 року позивач погодився на закінчення розгляду справи у відсутності свідка ОСОБА_5 ( а.с.71).
Ним також не заявлено клопотання про допит свідків в апеляційному суді.
Фразу «Ті гроші, що ти дав занеслися туди, де треба», зафіксовану на аудіо диску і те, що в ній відповідач стверджує, що взяв у позивача гроші для вирішення кримінальної справи, суд вірно не прийняв як доказ, що підтверджує факт отримання відповіда чем від позивача грошових коштів для «вирішення кримінальної справи», чи як доказ отримання відповідачем в березні 2008 року грошових коштів в розмірі саме 1700 доларів США, вказавши, що оскільки з неї неможливо зробити однозначного висновку, що мова йшла про гроші, які призначалися «для вирішення кримінальної справи»чи про конкретний розмір грошових коштів.
Хоча апелянта покликається на те, що відповідачем було повер нуто 350 доларів США, однак жодних доказів про це не представлено.
При таких обставинах суд зробив вірний висновок, що оскільки між позивачем і відповідачем не було укладено письмового догово ру, і факту передачі грошей не було доведено належними доказами, тому внаслідок недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, у позивача відсутні підстави для відповідальності за порушення зобов»язання.
З врахуванням наведеного суд також прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 7 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: