Справа № 22-ц-306/11 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Доповідач в 2-й інстанції:
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.,
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
та адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 30 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб Шевченківської райадмініетрації м. Львова, ЛКП " "Варшавське 407", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Львівської міської Ради про відшкодування збитків
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі вказує, що суд помилково вважав, що ним не було надано доказів, щоб підтверджували конкретний причинно-наслідковий зв'язок між проведеним самовільним будівництвом відповідача до квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та станом будинку.
Просить рішення змінити та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 53065,88 ( п'ятдесят три тисячі шістдесят п'ять гривень 88 коп.) та моральну шкоду в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що він є співвласником квартири НОМЕР_2 у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1, яка належить йому та його матері - ОСОБА_8. У грудні 1990р. ОСОБА_2, мешканець квартири НОМЕР_1 цього ж будинку розпочав самовільну прибудову до спірного будинку. 05.06.2000 року Шевченківська райадміністрація м. Львова видала розпорядження №608 про узаконення самовільної прибудови та переобладнання квартири НОМЕР_1. В результаті проведеної відповідачем прибудови виникли зміни в конструкціях даного будинку, що підтверджує дослідження проведене в 1999 році «Спецгеосервіс» та наданий ними технічний висновок. Крім цього Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз провів будівельно - технічне дослідження, на підставі якого склав висновок №2196 від 22.07.2005 р., в якому зазначений конкретний причинно-наслідковий зв'язок між проведеним самовільним будівництвом відповідача до квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та станом будинку АДРЕСА_1. Будинок знаходиться у критичному стані, існує загроза руйнації та обвалу зазначеного будинку. Щоб усунути негативні наслідки, викликані прибудовою до квартири НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, необхідно провести капітальний ремонт його квартири, за який позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду згідно кошторису ремонтних робіт в сумі 48 469 гривень. Крім цього позивачем були понесені матеріальні витрати за проведення експертиз та складання технічних висновків, які він оцінив в сумі 4 596 гривень 88 копійок, а також позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки на протязі десяти років він з вини відповідача проживав в жахливих умовах та постійних депресіях. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є власником кв.НОМЕР_1 цього ж будинку. Вказані квартири межують між собою і є дотичними частково по одній стіні.
ОСОБА_2 зробив самочинну добудову до своєї квартири на початку 90-х років і самовільна добудова до квартири НОМЕР_1 по вул. Підрічній у м. Львові узаконена розпорядженням Шевченківської райадміністрації м. Львова №608 від 05.06.2000 р.
Позивач просив стягнути із відповідача матеріальну шкоду, яка спричинена його квартирі в результаті руйнації через проведене самовільне будівництво відповідачем.
З врахуванням обставин справи суд прийшов до висновку, що не надано письмових доказів у підтвердження витрат, які поніс позивач для відшкодування відповідачем шкоди, оскільки усі висновки експертиз безпосередньо ґрунтувались на необхідності здійснення капітального ремонту будинку АДРЕСА_1, а не конкретно квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 позивача.
При цьому враховано, що згідно висновку експерта ПП «Юридична експертна компанія «Юрекс»№2\09 від 6.08.2009 року проведеного на підставі ухвали суду від 4.02.2009 року встановлено, що ймовірною причиною пошкоджень будинку АДРЕСА_1 є тривалий термін не проведення підтримуючого та капітального ремонтів (а.с.97-100).
Суд врахував, що представник Шевченківської райадміністрації м. Львова та представник ЛКП «Варшавське 407» в судовому засіданні пояснили, що немає причинно-наслідкового зв'язку між добудовою вчиненою відповідачем і руйнацією будинку АДРЕСА_1.
Тому вірно не прийнято до уваги покликання позивача на те, що наданим технічним висновком «Спецгеосервіс»та висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2196 від 22.07.2005р. стверджено конкретний причинно-наслідковий зв'язок між проведеним самовільним будівництвом відповідача до квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та необхідністю провести капітальний ремонт його квартири.
Таким чином суд, відмовивши в позовних вимогах, вірно виходив з того, що позивачем не доведено причинний зв'язок між добудовою до квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та руйнацією будинку АДРЕСА_1.
Тому покликання апелянта на те, що суд дав невірну оцінку доказам по справі є голослівні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п.1 ст.307, 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: