Справа № 22-ц-761/11 Головуючий у 1 інстанції: Марчук
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 ТзОВ «Редакція газети «Джерела Трускавця», головного редактора ТзОВ газети «Джерела Трускавця», ОСОБА_7 про визнання незаконним дисциплінарне стягнення та про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково в частині незаконності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом № 17 від 2.07.2009 року.
Дане рішення в частині відмови в задоволенні стягнення моральної шкоди оскаржила позивач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що відповідачі визнали незаконність притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом № 17 від 2.07.2009 року
Таке визнання основної позовної вимоги призвело до її задоволення судом. Однак відповідачі не погодилися з фактом спричинення їй моральної шкоди внаслідок того наказу, незаконність якого самі ж визнали. Суд своїм рішенням незаконно відмовив в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у позові просила визнати незаконним дисциплінарне стягнення –догану оголошену їй наказом № 17 від 2.07.2009 року.
Рішенням суду позов в цій частині задоволено.
При цьому суд врахував, що відповідач визнав в цій частині позовні вимоги.
Рішення суду в цій частині не оскаржується.
В обґрунтування позову про стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 покликалася на те, що зазнала від ОСОБА_7 моральної шкоди у вигляді душевних страждань через її протиправну поведінку щодо неї. Вказувала, що зазнала душевних страждань, від керівника, який порушує трудове право працівника.
Судом встановлено, що позивач не надала суду доказів такої шкоди.
При цьому вірно дано оцінку запереченням відповідачів.
Апелянт покликається на те, що заявляла позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, спричиненої не пошкодженням здоров'я, а неправомірними діями ОСОБА_7 з невмілого, зухвалого і ганебного в своїй протизаконності правозастосування, оскільки воно викликано з об'єктивної сторони правовим невіглаством, а з суб'єктивної-недобрим людським бажанням горе-керівника чинити неправомірно під маркою правомірного, вважаючи це своєю прерогативою, сутністю свого начальницького статусу, перебуваючи в оманливому розумінні того, що начальнику можна чинити будь-що, а підлеглому належиться лише терпіти і сприймати це, як нормальний стан речей, бо така його доля, бо його «ощасливили»роботою.
Також вказує, що, заявляючи позовну вимогу про незаконність притягнення її до дисциплінарної відповідальності і відшкодування завданої моральної шкоди, спиралась на своє людське почуття гідності, та керувалась нормою ч.1 ст.1167 ЦК України, за якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В даному випадку суд мав всі підстави притягнути відповідача ОСОБА_7. у справі до відповідальності за завдану їй моральну шкоду. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати в багатьох проявах, Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»N 4 від 31 березня 1995 року роз'яснив: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».
Однак доказів про спричинення моральної шкоди апелянтом не представлено.
В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказано, що статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК України), не можуть використовуватися як засіб доказування.
Позивач не допитувалась, як свідок, тому її пояснення щодо моральної шкоди не прийняті до уваги.
Тому покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки обставинам справи є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 21 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: