Справа №  11-73/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.  

Категорія –ст.ст.15 ч.2, 303 ч.2 КК України                      Доповідач :   Леон  О.  І.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року     

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                   головуючого: Леона О.І.

                              суддів: Макойди З.М., Романюка М.Ф.

       з участю прокурора:  Войценка А.І.

при секретарі судового засідання: Стоділко Т.Ю

                      захисника:  ОСОБА_1

                       захисника: ОСОБА_2

                     засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями  прокурора у справі Голубка А.О.,  захисника ОСОБА_2   в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1   в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3  на вирок Залізничного  районного суду м.Львова  від 29 листопада  2010 р.,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

                                ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Вільнюс (Литва), німця, громадянина Федеративної Республіки Німеччина, з вищою освітою, розлученого, працюючого підприємцем-консультантом з майнових питань, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за  ст.ст.15 ч.2,  303 ч.2  КК України та призначено покарання у виді 4  (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено без змін - взяття під варту.

        Строк відбуття  покарання  ОСОБА_3 обчислюється   з 11.10.2009 року, тобто з моменту затримання.

                               ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка народилася  в м.Львові, українку, громадянку України, з вищою освітою, розлучену, що має на утриманні двох дітей: ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, працюючу митним брокером ТОВ «Авіко-Плюс», проживає у АДРЕСА_2,  раніше не судиму,-

засуджено за ст.ст.15 ч.2,  303 ч.2  КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років  позбавлення волі.

           На підставі ст.75 КК України  звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю  два роки.

          На підставі ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання  без дозволу органу кримінально - виконавчої  системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи  та періодично з’являтися в такі для реєстрації.

Запобіжний захід  ОСОБА_4 залишено без змін -  підписку про невиїзд.

Вирішено питання з речовими доказами.

За вироком суду  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з невстановленою слідством особою, матеріали справи відносно якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинили замах на втягнення потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в заняття проституцією. Зокрема ОСОБА_3 підшуковував на території Федеративної Республіки Німеччини нічні клуби, де будуть проживати та надавати оплатні сексуальні послуги залучені до проституції жінки, а в цей час ОСОБА_4, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та невстановленою слідством особою, підшуковувала у м.Львові та інших містах України жінок, що бажали працевлаштуватись в Федеративній Республіці Німеччині, з метою заняття проституцією. Також з цією метою ОСОБА_4 наприкінці квітня 2009 року запропонувала ОСОБА_14 підшукати в Україні осіб жіночої статі, яких можна втягнути в заняття проституцією. Одночасно з цим, невстановлена слідством особа по імені ОСОБА_15, з метою прикриття злочинної діяльності, розробила трудові договори від імені ЗАТ „Саnanga Personal Servises”  (Литовська Республіка, м.Варєна, вул. 16-го Васарьо 7), які передала ОСОБА_3 Так, наприкінці грудня 2008 року ОСОБА_4, діючи через мережу „Інтернет", на сайті знайомств „mamba.ru" познайомилась з ОСОБА_13, якій запропонувала працевлаштування повією в ФРН та яку,  в подальшому, під час телефонних розмов переконувала у доцільності та вигідності такої поведінки, розповідаючи про легкість та доступність збагачення шляхом заняття проституцією у ФРН,  а отримавши згоду останньої, повідомила про це ОСОБА_3  Відтак, в лютому 2009 року   ОСОБА_3 зустрівся в приміщенні піцерії, що знаходиться в торгівельному центрі „Глобус" в м.Києві, з ОСОБА_13, якій представився  менеджером клубу розпусти у ФРН.  Під час даної зустрічі він розповів ОСОБА_13 про умови та оплату праці в його клубі розпусти. Почувши переконливу розповідь ОСОБА_3  про легкість і доступність заробляння грошей шляхом заняття проституцією у ФРН,  а також про комфортність такого працевлаштування та про легальність роботи  ОСОБА_13  дала  свою згоду на заняття  проституцію  в ФРН.  Отримавши згоду ОСОБА_13,  ОСОБА_3 зобов'язав її виготовити візові документи для проїзду в Литву,  звідки мав намір перевезти її в будинок розпусти у ФРН. З цією метою ОСОБА_13 надіслала на вказаний ОСОБА_3 е-mail    свої анкетні дані і приблизно через півтора місяця отримала запрошення від імені громадянина Литви ОСОБА_15 для приїзду в Литовську Республіку. Крім того, наприкінці квітня - початку травня 2009 року у м.Львові ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_10 роботу офіціантки чи танцівниці в нічному клубі ФРН з оплатою у розмірі 50-300 євро в день з подальшим втягненням її у заняття проституцією,  про що повідомила ОСОБА_3 В кінці травня 2009 року ОСОБА_4 в приміщенні ресторану „Занзібар" по вул.Липинського в м.Львові організувала зустріч ОСОБА_10 і ОСОБА_14 з ОСОБА_3, який підтвердив ОСОБА_10   повідомлені     ОСОБА_4  умови   праці,   в  зв'язку   з   чим   ОСОБА_10   розпочала виготовлення проїзних документів.

Також,   на початку червня 2009 року в м.Львові ОСОБА_4, діючи через ОСОБА_14 та за її допомогою, запропонувала ОСОБА_12 і ОСОБА_11 роботу офіціанток чи танцівниць в клубах  ФРН з оплатою у розмірі 50-250 євро в день та за  деякий час повідомила їм, що робота полягатиме в наданні сексуальних послуг за відповідну плату. Приїхавши у м.Львів, 09.07.2009 року ОСОБА_3 в барі по вул.Чайковського, 25 в м.Львові   зустрівся із ОСОБА_10,  ОСОБА_14, ОСОБА_12 і ОСОБА_11, яким підтвердив можливість легального працевлаштування в ФРН та повідомив, що їх робота полягатиме в наданні сексуальних послуг особам чоловічої статі за відповідну плату, при цьому переконував в доцільності та вигідності такої поведінки,  розповідаючи  про легкість і доступність збагачення шляхом  заняття  проституцією. Перебуваючи в скрутному матеріальному становищі   ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 погодились   на  заняття   проституцією  в  нічних   клубах  ФРН.   16.08.2009  року  ОСОБА_3 організував в кафе по вул.Чайковського, 25 в м.Львові чергову зустріч з ОСОБА_10, ОСОБА_14 і ОСОБА_12, на яку також запросив невстановлену слідством особу на ім'я ОСОБА_15, який представившись власником фірм ЗАТ „Саnanga Personal Servises”, продемонстрував типові договори про   працевлаштування   танцівницями   і   масажистками  для   прикриття   заняття   проституцією і підтвердив легальність їхнього працевлаштування повіями в ФРН. В подальшому, було визначено дату перетину кордону. Відтак,  11.10.2009 року ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в приміщенні готелю „Дністер" у м.Львові зустрілися з ОСОБА_3, який дав кожній з них підписати підготовлені   невстановленою слідством особою по імені ОСОБА_15 трудові договори про прийняття їх на роботу в якості танцівниць і масажисток, після чого ОСОБА_3 на  автомобілі „BMW735"   д.н.з. „НОМЕР_2" разом з ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 рушив до державного кордону України в напрямку Республіки Польща, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки в пункті пропуску Державного кордону „Краковець" був викритий та затриманий працівниками міліції.

В апеляції  прокурор у справі вказує на те, що суд прийшов до правильного переконання про винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні ними  злочину, передбаченого  ч.2 ст.15, ч.2 ст.303 КК України, однак обрав  надто м’яке покарання підсудній ОСОБА_4 у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України встановивши іспитовий строк  2 роки, а тому вказаний вирок в цій частині вважає  несправедливим, таким, що не відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженої. Зокрема зазначає,  що  ОСОБА_4 вчинила злочин, що має високу суспільну небезпеку, на досудовому слідстві та під час судового слідства не визнавала своєї вини, не розкаялась. Крім того, вказує на те, що судом в повній мірі не встановлено та у вироку не  зазначено передбачених ст.75 КК України підстав для звільнення  ОСОБА_4  від відбування покарання.

Просить скасувати вирок суду та постановити новий, яким обрати  ОСОБА_4  більш суворе покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.303 КК України у виді  4 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_3-ОСОБА_2 вказує на те, що  вирок суду є незаконним, у зв’язку з тим, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому  засіданні та  не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що показання потерпілих, які суд взяв до уваги, не є доказами вини засудженого, оскільки потерпілі самі провокували засудженого  ОСОБА_3 на розмови про роботу повій у ФРН, а він,  думаючи про те, що це їх цікавить розповідав їм , що у ФРН ця робота є легальною і тому кожна особа, яка має намір займатися цією діяльністю може  займатися на легальній основі. Вважає, що суд не повинен був брати до уваги показання потерпілих, оскільки останні діяли під впливом ОСОБА_14, яка в свою чергу чинила провокацію злочину під впливом міліції. Вважає, що свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 скривши злочин, який вчинила ОСОБА_14,  примусили її до провокації  злочину щодо засудженого ОСОБА_3 шляхом співпраці.

Вважає, що речові докази з автомобіля ОСОБА_3 були вилучені незаконним шляхом, тому протокол огляду речових доказів від 23.02.2010р. є також незаконним. Також вказує, що прослуховування телефонних розмов та  знаття інформації з каналів зв’язку були проведені незаконно, без належного дозволу.

Також зазначає, що трудові договори від 11.10.2009 року укладені між ЗАТ  „Саnanga Personal Servises” та потерпілими  не підтверджують вини засудженого, оскільки в них зазначено, що вони приймаються на роботу танцюристками і масажистками.

Вважає,  що в діях засудженого відсутній склад інкримінованого йому злочину, тому просить скасувати вирок суду в частині засудження ОСОБА_3 та  постановити новий, яким справу закрити у зв’язку з відсутністю в  діях ОСОБА_3 складу злочину.

Засуджена ОСОБА_4 подала аналогічну за змістом апеляційну скаргу, та просить  скасувати вирок суду та  постановити новий, яким справу закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3 вказує на те, що  висновки суду, викладені у вироку не відповідають зібраним по справі доказам, дослідженим в судовому засіданні, при цьому  неправильно  застосовано  кримінальний закон. Зокрема, суд  визнав показання потерпілих ОСОБА_10, сестер ОСОБА_11, ОСОБА_13  та свідка ОСОБА_14 послідовним,  хоча  вони в судовому засіданні,  так і на досудовому слідстві путались в обставинах, не могли пояснити розбіжності в їх показаннях.

Крім того,  звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_13 та свідок Заготинець судом не заслуховувались, оскільки останні не з’явились в судове засідання і було оголошено їх покази, що не знайшло будь-якого відображення в постановленому вироку.

Вважає, що судом безпідставно відхилено клопотання підсудного та захисту щодо дослідження  речових доказів.

Показання засудженого, на думку апелянта не спростовано, а законно здобутих доказів  беззаперечності  вини ОСОБА_3  в матеріалах  справи немає, тому вважає, що його слід виправдати.

Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 закрити на підставі ст.ст.6 п.2, 213 ч.2 КПК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 вказує на те, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину, як і відсутня, на його думку і сама подія злочину. Вважає, що  висновки суду суперечать фактичним обставинам справи, а вирок суду ґрунтується на доказах здобутих незаконним  шляхом.

Просить скасувати вирок суду у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляції,  пояснення засудженого ОСОБА_3 та  його  захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які підтримали подані  апеляційні скарги, засуджену ОСОБА_4 на підтримку апеляції, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними по справі та перевіреними у судовому засідання доказами і є обґрунтованим.

При вивченні матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції, досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття обґрунтованого і законного рішення, а зібрані докази на підтвердження пред'явленого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення у судовому засіданні перевірялись повно і їм дана у вироку об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності і достатності, а тому доводи в апеляційних скаргах про однобічність та неповноту проведення досудового та судового слідства у справі, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими.

Не дивлячись на невизнання вини засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4  у вчинені злочину, передбаченого  за ч.2 ст.15,ч.2 ст.303 КК України, їх вина підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_10,  що в травні 2009р. від ОСОБА_14 вона дізналася, що  ОСОБА_4 може допомогти легально працевлаштуватись за кордоном, в зв'язку з чим вона і домовилася про зустріч з такою. Під час зустрічі на території парку ім.Костюшки у м.Львові ОСОБА_4 повідомила, що дійсно може допомогти їй працевлаштуватись в ФРН офіціанткою чи танцівницею в нічному клубі, при цьому зазначила, що для цього необхідно виготовити візу для в'їзду на територію ФРН. Також, ОСОБА_4 пообіцяла познайомити її зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_3,  за посередництва якого, їй вдалося працевлаштувати у розважальних закладах ФРН багатьох дівчат. В травні 2009р. в приміщенні ресторану «Занзібар»по вул.Липинського в м.Львові ОСОБА_4 познайомила її і ОСОБА_14, яка також мала намір працевлаштуватися за кордоном із ОСОБА_3, який підтвердив реальність їхнього працевлаштування офіціантками чи танцівницями в ФРН при цьому наголосив, що для цього необхідно мати лише закордонний паспорт та візу. Під час чергової зустрічі влітку 2009р. в кафе по вул.Чайковського у м.Львові, на якій були присутні вона, ОСОБА_14,  ОСОБА_12 та ОСОБА_11, ОСОБА_3 повідомив їм, що їх робота полягатиме в наданні оплатних сексуальних послуг. При цьому, ОСОБА_3 розповідав про умови праці та високі заробітки, а також запевнив, що їх працевлаштування буде легальним. На одній із таких чергових зустрічей, також був присутній племінник ОСОБА_3, який показав їй і дівчатам трудові договори і пояснював, що вони поїдуть в ФРН як масажистки і танцівниці. Під час зустрічі 08.10.2009 року з ОСОБА_3 на якій були присутні вона, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 було визначено дату від’їзду в ФРН. Після цієї зустрічі, обговоривши між собою деталі розмови з ОСОБА_3 вона та інші дівчата зрозуміли, що він планує їх нелегальне перевезення та працевлаштування повіями, що потягне їх повну залежність від ОСОБА_3 на території ФРН, можливість сексуальної експлуатації, а тому вона звернулась із відповідною заявою в міліцію. З метою подальшого викриття злочинних дій ОСОБА_3 та його спільників, близько 17.00 год. 11.10.2009р. вона, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 зустрілися в приміщенні готелю „Дністер” у м.Львові з ОСОБА_3, який дав кожній з них підписати примірники трудових угод, після чого вони рушили в автомобілі під керуванням ОСОБА_3 в напрямку державного кордону України, де на пункті пропуску ДК „Краковець" ОСОБА_3 був викритий і затриманий працівниками міліції.

Показаннями потерпілої ОСОБА_12, даними під час судового слідства, що в червні 2009 року ОСОБА_14 запропонувала їй та її сестрі ОСОБА_11 легальне працевлаштування офіціанткою або танцівницею за кордоном, на що вона   погодилась.  За деякий  час  ОСОБА_14   повідомила їй  з  сестрою,  що  окрім  роботи танцівниць чи офіціанток, необхідно буде надавати сексуальні послуги за відповідну плату, тому вони просили її про зустріч з працедавцем. Також, ОСОБА_14 повідомила, що для виїзду необхідно   мати   закордонний   паспорт   та   виготовити   візу.   Так,   влітку   2009р.    в   кафе   по вул.Чайковського у м.Львові вона разом з сестрою   зустрілася з працедавцем - громадянином ФРН ОСОБА_3 який розповів, що їх робота полягатиме в наданні оплатних сексуальних послуг. При цьому, ОСОБА_3 розповідав їм про умови праці та високі заробітки, а також запевнив, що їх   працевлаштування   буде   легальним.   Оскільки    вона   з   сестрою   перебували    в   скрутному матеріальному становищі, то вирішили погодитися на запропоновані ОСОБА_3 умови праці і деякий час займатись проституцією в ФРН, про що йому сказали. Відтак, ОСОБА_3 повідомив, що для виїзду за кордон їм необхідно відкрити польську візу і запевнив, що з такою без жодних проблем  він  перевезе їх  на територію ФРН, де легально  працевлаштує.  На другій  зустрічі із ОСОБА_3, крім неї, ОСОБА_14 і ОСОБА_10, був присутній мужчина, якого ОСОБА_3 представив як свого племінника, який також підтвердив легальність їхнього працевлаштування повіями в клубах ФРН та розповідав про умови праці та високі заробітки. На третій зустрічі   восени 2009р. на якій були присутні    ОСОБА_3, її сестра, ОСОБА_10 і ОСОБА_14,    було визначено дату від'їзду в ФРН. Після цієї зустрічі, вона і дівчата зрозуміли, що ОСОБА_3 планує їх нелегальне перевезення та працевлаштування повіями в ФРН, що потягне їх в повну залежність від нього, а тому ОСОБА_10 звернулась із відповідною заявою в міліцію. З метою подальшого   викриття   злочинних  дій   ОСОБА_3  та  його  спільників,   близько   17.00   год. 11.10.2009р. вона, її сестра ОСОБА_11 і ОСОБА_10 зустрілися в приміщенні готелю „Дністер" у м.Львові з ОСОБА_3, який дав кожній з них підписати примірники трудових договорів, після чого вони рушили в автомобілі під керуванням ОСОБА_3 в напрямку державного кордону України,  де  на  пункті   пропуску  ДК  „Краковець"  ОСОБА_3  був  викритий   і  затриманий працівниками міліції.

Аналогічні показання  під час судового слідства давала потерпіла ОСОБА_11

Показаннями   потерпілої  ОСОБА_13   даними  на досудовому слідстві /а.с.   152-164   т.3/,   що   в   мережі   „Інтернет"   вона познайомилась з жінкою на ім’я ОСОБА_4, яка пропонувала легальне працевлаштування повією в ФРН, обіцяючи комфортні умови роботи та високу оплату. Далі, ОСОБА_4 надала свої контактні номери телефону, в тому числі   номер НОМЕР_1 та надавала консультації по оформленню візи. В лютому 2009 року із зазначеного номеру їй зателефонував мужчина, який назвався представником німецьких працедавців та запропонував їй зустрітися. Наступного дня вона зустрілася з ОСОБА_3 в  піцерії біля станції метро „Майдан Незалежності" в м.Києві, де він переконував у вигідності заняття проституцією в ФРН, обіцяв легальне оформлення на таку роботу, соціальний пакет документів  тощо. Також він повідомив, що спочатку вона повинна виготовити візу для виїзду в Литву і виїхати  туди, а вже з Литви її перемістять в ФРН, на що вона погодилась. Відтак, через мережу „Інтернет" вона передала ОСОБА_3 свої паспортні дані  і приблизно через півтора місяці отримала запрошення для приїзду в Литву. Однак, не стала оформляти документи для виїзду за кордон, оскільки її насторожили умови праці, тому вона відмовилась від поїздки і стала уникати контактів по телефону з вищевказаною ОСОБА_4.

Показаннями свідка ОСОБА_18, що він працює оперуповноваженим в ОВС УБОЗ ГУМВСУ у Львівській  області.  Весною 2009 року ним було отримано оперативну інформацію  про те,  що громадянин ФРН ОСОБА_3,   мешканка м.Львова ОСОБА_4 і невідомі особи здійснюють вербування громадянок України для зайняття проституцією в ФРН та незаконно туди їх переміщають з   метою    сексуальної   експлуатації.    Під    час    документування    діяльності    злочинної    групи  використовувались оперативно-технічні засоби, результати яких в подальшому було легалізовано та  долучено  до  матеріалів  кримінальної справи.   В  ході   проведення  ОТЗ  було  встановлено,  що  ОСОБА_4 спілкується із ОСОБА_14 З останньою було проведено співбесіду, під час якої ОСОБА_14 повідомила, що ОСОБА_4 втягнула її у злочинну діяльність щодо пошуку  дівчат та втягнення таких в заняття проституцію. ОСОБА_14  погодилась співпрацювати з  працівниками міліції та з її допомогою було проведено ряд оперативно-технічних заходів з метою фіксації злочинної діяльності ОСОБА_3,   ОСОБА_4   В подальшому ОСОБА_14 і ОСОБА_10 подали в УБОЗ ГУМВСУ у Львівській області заяви щодо їх нелегального перевезення у ФРН   для   заняття   проституцією.   Відтак,   на  пункті   пропуску  Державного   кордону   України „Краковець" під час спроби перетину кордону було затримано ОСОБА_3, який на своєму автомобілі намагався вивезти за межі України ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Показаннями свідка ОСОБА_14 даними на досудовому слідстві /а.с. 112-116 т.1/, що в квітні 2009 року вона познайомилась з  ОСОБА_4, яка обіцяла легально працевлаштувати її офіціанткою або танцівницею в ФРН із зарплатнею 50-300 євро в день.   Після цього, ОСОБА_4 влаштувала їй і ОСОБА_10 зустріч з працедавцем    громадянином   ФРН    ОСОБА_3,   який       підтвердив   реальність   їхнього  працевлаштування на умовах попередньо обумовлених ОСОБА_4 та зобов'язав   їх зайнятись  виготовленням візових документів. Знаючи про скрутне матеріальне становище сестер ОСОБА_11 і ОСОБА_12 вона розповіла їм  про можливість легального працевлаштування в ФРН офіціантками  чи танцівницями, що їх відповідно зацікавило. За деякий час ОСОБА_4 повідомила їй, що окрім роботи танцівниць чи офіціанток, необхідно буде надавати також сексуальні послуги   відвідувачам  закладу за відповідну плату. Між тим, ОСОБА_4 повідомила, що в разі залучення нею до роботи інших дівчат, вона отримуватиме грошову винагороду в розмірі 500 євро за кожну дівчину, що також  було в подальшому підтверджено і ОСОБА_3 Відтак, вона повідомила ОСОБА_12 і ОСОБА_11, що в ФРН необхідно буде займатися проституцією. В липні 2009 року вона організувала зустріч сестрам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з ОСОБА_3, який особисто повідомив, що їх  робота полягатиме в наданні оплатних сексуальних послуг, переконував у вигідності такої поведінки,  розповідаючи про легкість і доступність збагачення шляхом заняття проституцією. В подальшому, дізнавшись від ОСОБА_3, що дівчатам достатньо буде виготовити польські візи для в'їзду в ФРН усвідомила, що їх перевезення і працевлаштування в ФРН буде нелегальним і що вони опиняться в повній залежності від ОСОБА_3, а тому звернулась в правоохоронні органи і погодилась на співпрацю по викриттю злочинних дій ОСОБА_3 Під час зустрічі   8.10.2009р.   ОСОБА_3   визначив  дату   від'їзду   в  ФРН.   Після   цієї  зустрічі,   вона повідомила ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, що їхнє працевлаштування буде нелегальним і вони опиняться в цілковитій залежності від ОСОБА_3 та його спільників, а тому  вони  вирішили звернутися із заявами в правоохоронні органи.

          Показаннями  свідка ОСОБА_19 даними на досудовому слідстві /а.с.26-28 т.3/,  що  він  працював начальником  відділу УБОЗ ГУМВСУ у Львівській області. В квітні 2009 року працівниками очолюваного ним відділу було отримано оперативну інформацію про те, що громадянин ФРН ОСОБА_3,   мешканка м.Львова ОСОБА_4   і   невідомі   особи   здійснюють   вербування   громадянок   України   для   заняття проституцією в ФРН та   незаконно туди їх переміщають з метою сексуальної експлуатації. Під час документування    діяльності    злочинної   групи    використовувались    оперативно-технічні   засоби результати яких в подальшому було легалізовано та прилучено до матеріалів кримінальної справи. В ході  проведення ОТЗ було встановлено,  що     ОСОБА_4 спілкується  із ОСОБА_14 З останньою було проведено співбесіду, в ході якої вона розкаялась у своїх протиправних діях і погодилась співпрацювати з правоохоронними органами. З    допомогою ОСОБА_14   було проведено ряд оперативно-технічних заходів з метою фіксації злочинної діяльності ОСОБА_3, а саме відеозйомку зустрічі ОСОБА_3 із ОСОБА_14, на якій вони обговорювали місце праці ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 в ФРН - клуб „Ла Віта'" в м.Валенхоз та  оплату послуг ОСОБА_14 за втягнення жінок в проституцію, а також відеозйомку зустрічі 08.10.2009 року ОСОБА_3 з ОСОБА_14, ОСОБА_11 та  ОСОБА_10, під час якої ОСОБА_3 розповідає вищевказаним особам правила поведінки та роботи повіями в ФРН, умови оплати праці тощо. Після проведення цієї зустрічі ОСОБА_14 попередила ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_10 про можливість їх потрапляння в залежність до ОСОБА_3 та його спільників за межами України та їх подальшу сексуальну експлуатацію. 11.10.2009 року ОСОБА_10, ОСОБА_14, з відома ОСОБА_11 та ОСОБА_12, звернулись в УБОЗ ГУМВСУ у Львівській області із заявою щодо дій ОСОБА_3    Після чого, на пункті пропуску Державного кордону України „Краковець" під час спроби перетину кордону було затримано ОСОБА_3, який на своєму автомобілі „БМВ-735" д.н.з. „НОМЕР_2" намагався  вивезти за межі України ОСОБА_10, ОСОБА_11 і    ОСОБА_12 Під час затримання, ОСОБА_3 заперечував факт знайомства з ОСОБА_10,  ОСОБА_11 і  ОСОБА_12, повідомивши, що це випадкові  знайомі-попутниці, які попросились перед кордоном їх перевезти.

Показаннями свідка ОСОБА_22 даними на досудовому слідстві /а.с.20-22 т.3/, що він працює інспектором відділу прикордонної служби „Краковець" і 11.10.2009 року в вечірній час на виїзд з України прибув автомобіль „БМВ-735" під керуванням ОСОБА_3, в салоні якого також знаходилося три жінки. Коли дані особи підійшли до кабінки паспортного контролю для оформлення документів, то були затримані працівниками УБОЗ ГУМВСУ у Львівській області.

Вказані показання потерпілих та свідків в своїй сукупності спростовують доводи апеляцій захисника ОСОБА_2  та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 та підтверджують той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчиняли дії по втягненню потерпілих в заняття проституцією, шляхом впливу на їх свідомість розповідями про вигідність, легкість та доступність такої діяльності за кордоном, надання допомоги потерпілим у  виїзді за кордон,  зокрема забезпечували їх доставку до польського кордону з метою перевезення потерпілих на територію ФРН, однак злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

          Крім показань потерпілих  та свідків вина засуджених підтверджується письмовими доказами по справі, які викладені у вироку суду та яким була надана належна оцінка.

Зокрема заявою ОСОБА_10 і ОСОБА_14 від 11.10.2009р./ а.с.2 т.1/, стосовно нелегального їх перевезення у ФРН для заняття проституцією.

Заявами ОСОБА_12 і ОСОБА_11 від 12.10.2009р. /а.с.3,4 т.1/, стосовно їх втягнення в зайняття проституцією.

         Протоколом огляду місця події від 12.10.2009р. /а.с.25-27 т.1/, за яким оглянуто автомобіль марки „БМВ-735" д.н.з. „НОМЕР_2" та вилучено з такого валізи, речі, документи, картки і гроші, в тому числі п'ять мобільних телефонів, ноутбук, трудові договори, паспорти та інше.

        Трудовими договорами від 11.10.2009р. укладеними між ЗАТ „Саnanga Реrsonal Servises" і ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 /а.с.11,17, 52-53, 54 т.1/, за якими ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10 приймаються на роботу танцюристками і масажистками.

Протоколами пред'явлення предметів для впізнання від 14.10.2009р. /а.с.75-76,84-85, 93-94 т.1/, за якими ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 впізнали свої валізи, які були поміщені в багажний відсік автомобіля марки „БМВ-735" д.н.з. „ НОМЕР_2" під керуванням ОСОБА_3, з якими їх було затримано під час спроби перетину державного кордону.

Копією закордонного паспорта ОСОБА_11 з візою від 30.05.2007р. /а.с.83 т.1/.

Копією закордонного паспорта ОСОБА_12 з візою від 28.05.2008р. /а.с.92 т.1/.

Протоколом очної ставки між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 від 15.10.2009р. /а.с.117-119 т.1/, за яким ОСОБА_10 ствердила, що ОСОБА_3 втягував її у заняття проституцією у ФРН, а ОСОБА_3 заперечив таке.

Протоколом  виїмки  від 02.12.2009р. /а.с. 147 т.1/, за яким вилучено матеріали ОТЗ, а саме   6 аудіокасет.

Протоколом виїмки від 24.12.2009р. /а.с.149 т.1/, за яким вилучено матеріальні носії інформації по оперативному заходу №2, а саме 9 аудіокасет.

Протоколами за результатами проведення ОТЗ №2 відносно ОСОБА_4/а.с.150-161 т.1/.

Висновком судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів №4171 від 02.02.2010 року /а.с.7-9, т.2/, згідно якого в пам'яті жорсткого диску сер. № 1SY5DJP0681243 знайдено файли документів різних форматів та файли зображень, які містять фотографії жінок та відскановані  зображення.

Висновком судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів №4168 від 27.01.2010 року з фототаблицями і додатками /а.с. 13-21, т.2/, згідно якого в пам'яті досліджуваного мобільного телефону „Моtorola"V3re  сер. №НОМЕР_3, вилученого у ОСОБА_3, виявлено запис  номера телефону абонента ОСОБА_10 +НОМЕР_4.

Висновком судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів №4167 від 27.01.2010 року з фототаблицями і додатками /а.с.25-33, т.2/, згідно якого в пам'яті досліджуваного мобільного  телефону    „Моtorola"V3re сер.     №НОМЕР_5    та    SIM-картки     „Ekstra"     сер.     № 189370019200003559065, вилученого у ОСОБА_3, виявлено запис номера телефону абонента ОСОБА_4 +НОМЕР_1, ОСОБА_15 +НОМЕР_6.

Висновком судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 4170 від 28.01.2010 року /а.с.47-66  т.2./,  згідно  якого  в  пам'яті  досліджуваного  мобільного  телефону  V9  сер.  №НОМЕР_7 та SІМ-картки „Vodafone" сер. № 79209400010654С0172, вилученого у ОСОБА_3,   виявлено   записи   номерів   абонентів      ОСОБА_15 +НОМЕР_6; ОСОБА_4 +НОМЕР_1, ОСОБА_10  +НОМЕР_4, ОСОБА_14+НОМЕР_8 та отримані смс- повідомлення від абонента ОСОБА_14, в яких вона повідомляє, що дівчата відмовляються їхати  самі і просить їх забрати та надіслані смс-повідомлення, ОСОБА_14, в яких ОСОБА_3 пропонує зустрітись для обговорення справи.

Висновком судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 4166 від 26.01.2010 року/а.с.70-81 т.2/, згідно якого в пам'яті досліджуваного мобільного телефону „Motorola" V3v сер. №НОМЕР_9 та його SIМ-картки „Супер Джинс" сер. №01740405425979, вилученого у ОСОБА_3 виявлено записи номерів абонентів ОСОБА_4 +НОМЕР_1, ОСОБА_4 zuhause НОМЕР_10, ОСОБА_10  + НОМЕР_4, ОСОБА_14+НОМЕР_8.

Протоколами відібрання зразків для експертного дослідження від 12.12.2009р., від 15.12.2009р., від 25.12.2009р., від 12.01.2010р. /а.с.87,89,91,93,95 т.2/, за якими в ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_4 відібрано зразки їхніх голосів.

Висновками фоноскопічних експертиз № 112/113 від 27.02.2010 року, № 114/115 від 27.02.2010 року, № 116/117 від 27.02.2010 року, № 118/119 від 27.02.2010 року, № 120/121 від 27.02.2010 року, № 122/123  від 27.02.2010 року, №  124/125  від 27.02.2010 року, №  126/127  від 27.02.2010 року з  додатками /а.с. 105-204 т.2/, згідно яких ідентифіковано голоси співрозмовників як голоси ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та розшифровано зміст їхніх розмов про втягнення потерпілих в заняття проституцією в ФРН.

Висновками  експертиз  матеріалів та засобів  відео-звукозапису  №133/134  від  03.03.2010  року,№131/132  від 02.03.2010 року з додатками /а.с.235-261  т.2/, згідно яких ідентифіковано  голоси співрозмовників  як  голоси  ОСОБА_3,  ОСОБА_14,  ОСОБА_11,  ОСОБА_10  та розшифровано зміст їхніх розмов щодо зайняття проституцією в ФРН.

Протоколами огляду речових доказів від 23.02.2010р., від 22.03.2010р. /а.с.67-68, 70, 79, 82, 83, 86, 92. 100 т.3/, за яким оглянуто п'ять мобільних телефонів „Motorola", зарядний пристій, ноутбук „Hewlett-Packard „НР Раvilion", трудові договори та інші речі і документи вилучені у ОСОБА_3

Запрошенням від 18.04.2009р. /а.с. 157 т.2/, яке громадянин Литовської Республіки ОСОБА_15 +НОМЕР_6 зробив на ім'я ОСОБА_13

Протоколом пред'явлення фотографій для впізнання від 25.03.2010р. /а.с.167-168 т.3/, за яким ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_3 як особу, з якою вона зустрічалася в лютому 2009р. у м.Києві і яка пропонувала їй займатися проституцією в клубах розпусти ФРН.

Оскільки вказані докази та показання потерпілих та свідків були перевірені в судовому засіданні, узгоджуються між собою і не суперечать один одному, на думку колегії суддів, вони правильно судом були поставлені в основу вироку, а невизнання засудженими своєї вини, вірно було розцінено, як вибраний ними метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності.           

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом апеляційної  інстанції не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Доводи апеляції захисника  ОСОБА_2  в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1   в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 про те, що викладені у вироку фактичні обставини справи не відповідають дійсності є необґрунтованими і не відповідають зібраним на досудовому слідстві і дослідженим в судовому засіданні доказам.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості скоєного нею злочину, особу винної, яка  вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утримання малолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та  вірно прийшов до висновку про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства та застосував ст.75 КК України, поклавши на неї обов’язки передбачені ст.76 КК України.

Призначене судом покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, тому підстав для задоволення  апеляції прокурора колегія суддів не вбачає.

А тому, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

           Вирок Залізничного  районного суду м.Львова  від 29 листопада  2010 року

відносно ОСОБА_3  та ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляції    прокурора у справі Голубка А.О.,  захисника ОСОБА_2   в інтересах засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1   в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3- без задоволення.

На ухвалу  можуть бути подані касаційні  скарги до Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  трьох місяців з моменту   набрання нею законної сили.

                                                              Судді:

Леон О.І.                                      Романюк М.Ф.                           Макойда З.М.