Справа № 22-ц-3253/11 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів: Богонюка М.Я., Бойко С.М.,
при секретарі –Купчак О.В.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі –Шевченківський ВДВС) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2011 року
у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору,-
в с т а н о в и л а:
оскаржуваною ухвалою наведену вище скаргу задоволено, скасовано постанову державного виконавця від 31.01.2011 року про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору у сумі 12860,3 грн. у зв’язку із примусовим виконанням судового рішення.
Ухвалу оскаржив Шевченківський ВДВС, просить її скасувати і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_4 Посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають істотне значення, неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 4, 28, ч. 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», адже оскаржувана боржником постанова була винесена державним виконавцем у зв’язку із примусовим виконанням судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Частиною 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, держаний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20.10.2009 р. стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль»127081 грн. 95 коп. та судові витрати в сумі 1520 грн. 82 коп., а всього 128602 грн. 77 коп.
Задовольняючи скаргу та скасовуючи постанову про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 12860 грн. 30 коп., суд першої інстанції виходив з того, що стягнення на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль»примусово не виконувалось, оскільки звернення стягнення не відбулося, майно боржника не було реалізовано, кошти у нього не вилучались.
Проте, з висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Постановою Шевченківського ВДВС від 18.02.2010 р. було відкрито виконавче провадження у зазначеній справі про стягнення з боржника на користь ВАТ «Райффайзен банк Аваль»128602 грн. 77 коп. та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 25.02.2010 р.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»та ст.. 32 цього ж Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Із матеріалів справи убачається, що у встановлений строк боржником не виконано рішення суду. Державним виконавцем вживались заходи для примусового виконання рішення, а саме звернення стягнення на майно боржника (накладено арешт та описано квартиру АДРЕСА_1).
Із копії листа стягувача від 13.12.2010 р. вбачається, що ОСОБА_2 повністю виконала свої зобов’язання перед Банком за кредитним договором лише 08.11.2010 р., тобто після спливу встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання.
Постановою Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ від 31.01.2011 р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання рішення і така боржником не оскаржувалась та 03.02.2011 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави 12860,30 грн. виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Так як боржником у строк, визначений державним виконавцем, добровільно не виконано рішення суду, то державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору після вжиття заходів примусового стягнення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала постановлена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому її слід скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 1 квітня 2011 року скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 про скасування постанови державного виконавця від 31.01.2011 року щодо стягнення із ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 12860,3 грн. та про зобов’язання державного виконавця закінчити дане виконавче провадження.
Судові витрати покласти на ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 на користь Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: