Справа № 22-ц-1153/11 Головуючий у 1 інстанції: Гедз
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.,
суддів: Шандра М.М., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Балюк О.С.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2010 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Левандівка»до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Львівського комунального підприємства «Левадівка» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги 3370,46 грн. (три тисячі триста сімдесят гривень 46 коп.), а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь держави 51 грн. судового збору
Дане рішення оскаржив відповідачі.
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом не враховано, що позивач не надав суду доказів цивільних правовідносин між ним та відповідачами, що мало б бути оформлено договором згідно ст.ст.203,208,639 ЦК України. Згідно ст.208 ЦК України цивільні правовідносини між юридичною та фізичною особами мають бути укладені в письмовій формі. У відповідності до п. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Таким чином, у спорі що розглядається у даному випадку судом, закон не допускає стосунків між мешканцем багатоквартирного будинку та ЛКП по обслуговуванню житла якоїсь інакшої від письмової форми укладення угоди. Судом не може бути вигадано якихось договірних стосунків з покликанням на ст. 11 ЦК України.
Позивачем не було надано суду доказів: а) існування при будинкової території за адресою відповідача, б) обслуговування димовентиляційних каналів, що мало б бути відображено у відповідних актах виконаних робіт, в) актів проведення обстежень будинку та проведення відповідних ремонтних робіт на які були витрачені кошти позивача, г) проведення дератизації за адресою проживання відповідача. Таким чином нарахування за її обслуговування нічим не обґрунтоване, а тому постановлене на припущеннях, чим порушено норми ст.ст. 59-61 ЦПК України.
Судом не було враховано, що нарахування за утримання житла позивач - ЛКП проводив за період з 1 жовтня 2005р. по 15 березня 2008р. на підставі незаконного рішення міськвиконкому за № 1032 від 30 вересня 2005р у розмірі 0.71 грн. за 1 м. кв. загальної житлової площі, замість дійсного на цій період рішення міськвиконкому за № 484 від 06.06. 2003р. у розмірі 0.30 коп. за 1м. кв. загальної житлової площі. Таке нарахування проводилось на протязі 29,5 місяця. Таким чином, зайва нарахована сума боргу складає 0.41коп. x 29.5 міс. x 77.2 м. кв.= 933.4 грн.
При постановленні рішення судом першої інстанції безпідставно не застосовано термін загальної позовної давності встановленого у три роки.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася в суд з позовними вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.09.2005 р. по 31.08.2008 р. у розмірі 459,93 грн. та центрального теплопостачання за спірний період у розмірі 2910,53 грн., а всього 3 370,46 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачі неналежним чином проводили оплату за надані житлово-комунальні послуги.
Просив задовольнити позовні вимоги.
Судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, яка складається з чотирьох жилих кімнат, загальна площа якої 73,4 кв.м., зареєстровані відповідачі.
Позивачем забезпечується надання послуг з теплопостачання та утримання будинку та прибудинкової території.
Суд вказав, що з акту від 14.11.2007 р. вбачається, що система центрального опалення у вказаному будинку працює у відповідності до нормативних вимог, температура повітря становить + 18 С; з акту від 21.12.2001 вбачається, що батареї гріли заданому нормативному режимі, а на заниження температури до +17 С дещо впливає неутепленість вікон пройомів, дверні прорізи та інші обставини незалежні від ЛКП. Згідно акту від 05.03.2008 р., встановлено, що батареї гріють в заданому нормативному режимі, температура в квартирах по стояку складає +18 С, між тим, працівниками ЛКП проведено заміну запірної арматури по стояку вказаної квартири, про що підписався ОСОБА_2.
Інші долучені до матеріалів справи акти від 19.01.2008р., 10.03.2009 р., 23.03.2009 р. суд не прийняв до уваги, оскільки такі не стосуються спірного періоду, а щодо акту від 19.01.2008 р. про факт непроживання відповідача у згаданій квартирі вказав, що він не має правового значення при проведенні відповідних нарахувань.
Інші заяви визнав неналежними доказами; оскільки такі спростована наданими актами ЛКП, складеними спеціалістами у вказаній галузі техніки у спір період і підписаними тими ж жителями з кв. №. 1 та № 13.
Незважаючи на наведене, відповідачі проводили оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території неналежним чином, а тому згідно розрахунків ЛКП «Левандівка»станом на 31.08.2008 р. у утворилась заборгованість у розмірі 459,93 грн.
Що стосується заборгованості за послуги з теплопостачання, то судом встановлено, що в погашення заборгованості з теплопостачання за спірний період ОСОБА_2 у грудні 2005 року сплатив 48 грн., за 2007 рік - 13,08 грн., за 2008 рік - 39,01 грн. Отже він погасив заборгованість з теплопостачання спірний період в сумі 533,39 грн.
Таким чином в судовому засіданні встановлено факт неналежної оплати відповідачами коштів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у період з 01.09.2005 р. по 31.08.2008 р. на суму 3370,46 грн., а тому суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення заборгованості.
Згідно ст.ст. 88, 99 ЦПК України з відповідачів стягнуто в користь позивача 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави 51 грн. судового збору.
Однак суд не врахував, що частину витрат за період з 1.03.2008 р. по 31.08.2008 р. було проведено на підставі рішення міськвиконкому за № 1032 від 30 вересня 2005р у розмірі 0.71 грн. за 1м. кв. загальної житлової площі, замість дійсного на цей період рішення міськвиконкому за № 484 від 06.06. 2003р. у розмірі 0.30 коп. за 1м. кв. загальної житлової площі.
Тому, як вказують представники позивача в засіданні судової колегії, за цей період суму боргу слід зменшити на 255 грн.99 коп. (а.с.153 справи ).
Отже рішення суду в частині задоволення позову слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову на суму 3114,47 грн. 47 коп. ( 3370 грн.46 грн.- 255 грн.99 коп. = 3114,47 грн. 47 коп.
Доводи апелянтів про те, що доказів надання послуг ЛКП «Левандівка» не представило, спростовуються долученими та дослідженими судом апеляційної інстанції матеріалами справи, що надані комунальним підприємством на підтвердження розміру та вартості фактично виконаних робіт та наданих послуг у будинку де мешкають відповідачі (а.с.69-147 справи ).
В свою чергу апелянти, всупереч ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надали доказів про суд невиконання комунальним підприємством своїх обов’язків з надання послуг, тому апеляційний не може прийняти доводи апелянтів про те, що договір про надання послуг не укладений, такі послуги не надавались, тому оплаті не підлягають.
Тому безпідставними є покликання апелянтів про те, що нарахування за обслуговування квартири нічим не обґрунтовані і рішення суду постановлене на припущеннях, чим порушено норми ст.ст. 59-61 ЦПК України.
При цьому судова колегія враховує те, що у відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язання –це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Згідно із ст.543 ЦК України у разі солідарного обов”язку боржників кредитор має право вимагати виконання зобов”язання як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства. А це означає, що кожна сторона зобов”язання, як боржник, так і кредитор, мають виконувати свої обов”язки, і кожна з них має право вимагати належного виконання цих обов”язків.
Слід, враховати, що відповідно до ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 3 ст. 16 цього Закону визначено принцип безперебійного надання споживачу комунальних послуг.
Позивач фактично надавали послуги щодо квартири відповідачів й останні користувалася цими послугами, письмово не відмовлялась від отримання вказаних послуг.
Послуги позивачами фактично надавалися і відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України будь-яких доказів щодо неотримання їх за весь спірний період відповідачі не надавали.
Тому відсутність між сторонами укладеного договору про надання послуг не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином суд враховував, що у відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.
Отже доказів щодо неналежного виконання або невиконання позивачем обов»язків по наданню житлово-комунальних послуг відповідачами не представлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ст.ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 21 червня 2010 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Львівського комунального підприємства «Левадівка» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 3114,47 грн. (три тисячі сто чотирнадцять гривень 47 коп.).
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: