Справа № 22-ц-1906/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Мусіної Т.Г., Штефаціца Ю.Г.,
при секретарі: Бандрівській М.Ю.,
з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 3 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 6000 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та 150 грн. судових витрат.
Дане рішення оскаржила відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що останній ремонт в кімнатах квартири позивача відбувався понад 15 років тому. Орієнтовна тривалість ефективної експлуатації лінолеуму безосновного 10 років. Тобто, оцінюючи вартість відновлювального ремонту експертом в загальну вартість відновлювальних робіт включено лінолеум, пошкодження якого, як вбачається з висновків носить експлуатаційний характер, натомість в вартість ремонту включено новий матеріал без врахування зазначених обставин. Отже витрати за заміну покриття підлоги, яке давно втратило ці експлуатаційні властивості та було пошкоджене позивачем, вважає безпідставними і незаконними.
Такі ж самі висновки можна зробити щодо часу експлуатації шпалер, орієнтовно - 4-5 років (Додаток 5 до п. 5.6.1 Правил утримання будинків та прибудинкових територій). Таким чином, вважає, що вартість відновлювального з врахуванням строку ефективної експлуатації та зносу в частині заміни шпалер має бути покладена і сторони в рівних частинах, що із загальної суми заміни шпалер 2210,83 грн. складає -1105,42 грн.
Оскільки вона є пенсіонером, великими коштами не володіє, практично відразу ж після залиття пропонувала позивачу в справі провести відновлювальний ремонт власними силами. Остання відмовилася від пропозиції й стверджувала бажання отримати саме кошти, що вказує не на бажання усунути вплив завданий залиттям, а на бажання збагатитися за її рахунок.
Відтак висновок суду про необхідність відшкодування вартості відновлювального ремонту в частині сплати вартості відновлення покриття підлоги та моральної шкоди з врахування того, що ремонт у квартирі останній раз робився понад 15 років тому, пропозицій здійснити такий ремонт з її боку, відсутності доказів її вини в залитті квартири позивача, вважає безпідставним.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір вартості відновлювального ремонту.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернулась з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 8500 грн. матеріальної шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок затоплення квартири та понесені судові витрати. Покликалася на те, що 13.09.2009р. мало місце затоплення її квартири з вини відповідачки, яка проживає поверхом вище, в зв"язку із чим було пошкоджено стелю та стіни кімнат, коридору, кухні, пошкоджені меблі, постіль, килими. Вартість ремонтних робіт на усунення пошкоджень становить 7 729 грн., крім того відновлення потребують дві тумбочки, трюмо, два килими потребують професійного чищення, відтак загальна сума матеріальної шкоди становить 8 500 грн. Крім того, протиправними діями відповідача їй заподіяно і моральної шкоди, оскільки через затоплення пережила душевні хвилювання, була змушена проживати в пошкодженому помешканні, вважала, що відшкодування за спричинену моральну шкоду становить 1500 грн.
Судом встановлено, що 13.09.2009 р. мало місце затоплення належної позивачу квартири АДРЕСА_1, з вини відповідача, яка проживає в АДРЕСА_2. Внаслідок залиття в квартирі позивача пошкоджено стелю та стіни коридору, кімнат, кухні. Зазначене стверджується актом комісії ЛКП "Хуторівка" від 14.09.2010р.
Із висновку експерта №570 від 14.09.2010р., зробленого в результаті проведення судової будівельно-технічної експертизи, встановлено, що внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 виявлені сліди пошкодження від замокання: в коридорі - оздоблення стін та стелі, в кухні оздоблення стелі, в двох житлових кімнатах - оздоблення стін та стелі, в одній житловій кімнаті наявне сильне замокання лінолеумного покриття. Вказані пошкодження могли бути заподіяні 13.09.2009р. Вартість необхідного відновлювального ремонту у вказаній квартирі становить 6000 грн., а тому суд стягнув цю суму шкоди.
Суд також вказав, що розмір решти заподіяної матеріальної шкоди позивачем, жодними обставинами не обгрунтований та доказами не підтверджений, і в цій частині рішення суду не оскаржується.
Висновок експерта про вартість відновлювального ремонту 6000 грн. відповідачка заперечила в частині визначення пошкодження лінолеумного покриття, однак таке заперечення судом не прийнято до уваги.
При цьому, суд зазначив, що не приймає до уваги твердження відповідачки про те, що позивачем не було заявлено в позові про лінолеум, позовних вимог він не збільшував, а тому таке не має відношення до даного спору, оскільки як встановлено судом внаслідок затоплення було залито не лише квартиру позивачки, але і квартиру, яка розташована поверхом нижче. Цю обставину не заперечили сторони та підтвердив свідок ОСОБА_7, який, крім того, ствердив, що в квартирі позивачки на підлозі було дуже багато води. Відтак, суд вважав, що пошкодження лінолеумного покриття вналідок залиття не викликає жодного сумніву, таке пошкодження спричинене залиттям, а тому охоплюється позовними вимогами про відшкодування шкоди, яка заподіяна внаслідок затоплення квартири .
Суд вказав, що покликання відповідачки на те, що розмір шкоди завищений, оскільки в квартирі позивача давно не було ремонту, є безпідставним, з огляду на те, що ця обставина була врахована експертом при визначенні вартості відновлювального ремонту (п.4 вказаного висновку).
Оскільки доказів про те, що даний висновок суду є невірний, апелянтом в засідання судової колегії не представлено, тому не заслуговують на увагу його покликання на те, що витрати за заміну покриття підлоги є незаконні.
Крім того, ОСОБА_5 в засіданні судової колегії пояснив, що саме пошкодження лінолеумного покриття було включено у висновок експерта з ініціативи експерта, який оглядав квартиру на виконання ухвали суду про проведення судової будівельно-технічної експертизи, яка була з ініціативи відповідачки. Саме тому позивачка при подачі позовної заяви спочатку не вказувала про це пошкодження, а зробила це пізніше.
Апелянт також вказує, що вартість відновлювального з врахуванням строку ефективної експлуатації та зносу в частині заміни шпалер має бути покладена і сторони в рівних частинах, що із загальної суми заміни шпалер 2210,83 грн. складає -1105,42 грн.
Однак обставина щодо строку служби шпалер була врахована експертом при визначенні вартості відновлювального ремонту (п.4 вказаного висновку), а тому ці покликання не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи зазначене суд прийшов до висновку, що внаслідок залиття приміщень квартири позивача, яке мало місце з вини відповідача, позивачам спричинено матеріальну шкоду в сумі 6000 грн., яка підлягає стягненню відповідно до ст.1166 ЦПК України, з відповідача як з особи, яка винна у заподіянні шкоди.
При цьому суд вказав, що відповідачка всупереч вимог зазначеної норми не довела, що шкода завдана не з її вини.
Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що 13.09.2009р. мало місце затоплення належної позивачу квартири не з її вини, а через те, що була подана вода під високим тиском, т.я. доказів про це нею не представлено.
Хоча вона просила суд детальніше дослідити цю обставину, однак погодилась на закінчення розгляду справи без довідки з ВАТ «Львівводоканал»щодо цієї обставини та без участі представника ЛМКП «Львівтеплоенерго».
В засіданні судової колегії апелянт не заявила такі клопотання.
Крім того, судом встановив, що внаслідок залиття позивачка зазнала і моральної шкоди, яка виразилась у душевних переживаннях в зв"язку з пошкодженням її майна. Враховуючи те, що залиттям були пошкодженні практично всі приміщення квартири, вона була змушена тривалий час проживати в пошкодженому помешканні, вживати заходів для захисту порушеного права, чим було порушено її звичний життєвий уклад. Відтак, враховуючи зазначені обставини, необхідність затрат для відновлення звичного життєвого становища, а також вимоги розумності і справедливості, суд прийшов до вірного висновку, що розмір грошового відшкодування за завдану позивачці моральну шкоду становить 1000 грн.
Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що моральна шкода не доведена, т.я. про цю обставину суд дослідив з врахуванням пояснень свідка ОСОБА_7
ОСОБА_5 в засіданні судової колегії заперечив ці покликання апелянта та пояснив, що пропозиції здійснити ремонт з боку відповідача були, але немає вини позивача в тому, що не було досягнуто згоди. Також пояснив, що позивач – його мати, змушена була після залиття квартири кілька ночей не ночувати в ній через велике залиття.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 3 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: