Справа №  2-543/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року  Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді -                                                                                                 Чалої А.П.,     

при секретарі -                                                                                               Ковтун Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

                    ОСОБА_1

до                    ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені

малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження

3-ті особи:          Відділ ГІРФО Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві,

                    Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві

державної адміністрації

про                    усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття

з реєстраційного обліку та виселення, -

В с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження та просив з врахуванням уточнених під час судового розгляду позовних вимог усунути йому перешкоди в користуванні власністю –квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідачки і її дитини з реєстраційного обліку за вказаною адресою та виселення їх, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 29.01.2010р. його позов до ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір дарування однокімнатної квартири №НОМЕР_1 загальною площею 48,6 кв.м. по АДРЕСА_1, укладений між його покійним батьком ОСОБА_4 і ОСОБА_2 і визнано за ним право власності на вказану квартиру, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва   від 15.07.2010р. Відповідачка як колишній власник квартири залишилася в ній проживати і є зареєстрованою, а під час розгляду справи по суті самовільно зареєструвала в спірну квартиру свою малолітню доньку, чим чинить йому перешкоди як власнику, оскільки квартира є однокімнатною, а він має намір проживати в ній та бажає мати можливість розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 216, 319, 321, 386, 391 ЦК України.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення його права власності на спірну квартиру.

          Представник відповідачки проти позову заперечувала, посилаючись його необґрунтованість, безпідставність, а також на те, що відповідачка і дитина вселились і були зареєстрованими в спірну квартиру за законних підставах, постійно проживають в цій квартирі, іншого житла не мають, ніяким чином не чинять позивачу перешкоди в користуванні квартирою, а позивач житлом забезпечений, у зв*язку з чим його твердження про наміри проживати в спірній квартирі особисто, на її думку, не відповідають дійсності, а також на те, що відповідачка зареєстрована в спірній квартирі не як її власник, а на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»і припинення її права власності на спірну квартиру не припиняє її права держаної реєстрації в цій квартирі.

          Треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, просять розглядати справу у їх відсутності, а Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації, також, просить постановити рішення в інтересах малолітньої дитини (а.с. 51, 54 –листи).

          Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представників третіх осіб на підставі матеріалів, що є в справі.

          Заслухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

          Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…

          Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м.Києва від  29.01.2010р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір дарування однокімнатної квартири №НОМЕР_1 загальною площею 48,6 кв.м. по АДРЕСА_1, укладений між його покійним батьком ОСОБА_4 і ОСОБА_2 і визнано за позивачем право власності на вказану квартиру (а.с. 7-10 –копія рішення суду), яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15.07.2010р. (а.с. 11-12 –копія ухвали суду).

          Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна»23.08.2011р. (а.с. 73 –копія витягу з реєстру про державну реєстрацію прав на нерухоме майно).

          Як зазначено в довідці ЄРРЦ філії №803 від 24.09.2010р., ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 21.10.2003р. по даний час (а.с. 6 –копія довідки).

Відповідно до довідки по формі №3 ЄРРЦ філії №803 від 19.11.2010р., в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_2 з 12.07.2005р. (а.с. 32 –довідка по формі №3).

З копії паспорта відповідачки вбачається, що її державна реєстрація в спірній квартирі з 21.10.2003р. мала тимчасовий характер –до 21.10.2008р., а в подальшому вона була зареєстрована в цій квартирі постійно (а.с. 80 –копія паспорту).

Малолітня донька відповідачки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження (а.с. 31 –копія свідоцтва про народження) зареєстрована в спірній квартирі, як вказано у вищезазначеній довідці по формі №3, 26.10.2010р.

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Згідно ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб*єктів права власності.

Стаття 150 ЖК України визначає, що громадяни, які мають у приватній власності власний будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В частині 1 ст.383 ЦК України визначено про те, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім*ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

В даному спірному випадку, покійний ОСОБА_4, реалізуючи своє право як власника житла на розпорядження об*єктом права власності у відповідності до ст.150 ЖК України і частини 1 ст.383 ЦК України, надав дозвіл на тимчасову державну реєстрацію відповідачки ОСОБА_2 в належній йому квартирі АДРЕСА_1 строком до 21.10.2008р., а в подальшому відповідачка була зареєстрована в цій квартирі постійно.

          Тобто, відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована в спірну квартиру за згодою попереднього власника – ОСОБА_4 і мала право на державну реєстрацію і проживання в цій квартирі лише на час перебування цієї квартири у власності ОСОБА_4, оскільки її право державної реєстрації і проживання в спірній квартирі випливало з права власності ОСОБА_4 на цю квартиру і відповідно таке право відповідачки припинилось з часу зміни її власника у зв*язку зі смертю ОСОБА_4 і успадкуванням спірної квартири ОСОБА_1, який не давав згоди на державну реєстрацію і проживання відповідача в належній йому на праві власності квартирі.

          Тобто, право державної реєстрації в квартирі є похідним від права власності на цю квартиру, а тому припинення права власності на житло тягне за собою відповідно припинення і права державної реєстрації та користування цією квартирою колишнім власником і усіма особами, зареєстрованими в цій квартирі за його згодою.

          Представник відповідачки заперечувала проти позову з тих мотивів, що припинення права власності відповідачки на спірну квартиру не є підставою для припинення її права на держану реєстрацію в ній.

          З такою позицією представника відповідачки суд погоджується, оскільки право на державну реєстрацію відповідачки припинилось в даному випадку у зв*язку зі зміною власника спірної квартири.

          Посилання представника відповідачки на те, що ОСОБА_2 була зареєстрована в спірну квартиру на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»не заслуговують на увагу, оскільки лише на підставі вказаного вище закону, але без згоди власника квартири –ОСОБА_4, вона б не мала правових підстав для державної реєстрації в спірній квартирі.

          Правила ст.405 ЦК України, яка визначає право членів сім*ї власника житла на користування цим житлом, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, оскільки відповідачка не входить до кола осіб, які у відповідності до вимог ст.ст. 64, 156 ЖК України віднесені до членів сім*ї власника будинку (квартири).

            У зв*язку з наведеним, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору керуватися цивільними правовими нормами, які регулюють відносини права власності та нормами житлового права, які регулюють порядок користування житловими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

          В статті 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

          Оскільки відповідачка ОСОБА_2 і її малолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження проживають в належній позивачу квартирі та є в ній зареєстрованим без згоди позивача як власника житла, чим чинять позивачу перешкоди як власнику квартири, у зв*язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в порядку захисту права власності.

          Пояснення представника відповідачки про те, що позивач житлом забезпечений і спірна квартира йому в дійсності не потрібна для особистого проживання, на увагу суду не заслуговують, оскільки юридичного значення не мають.

          Керуючись ст.ст. 15, 16, 316-319, 321, 328, 383, 386, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60,  212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

          Позов задовольнити.

          ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні власністю –квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою ОСОБА_2 разом з її малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження.           

          ОСОБА_2 разом з її малолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. народження виселити з квартири АДРЕСА_1.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду –протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: