Справа № 22-ц-1393/11 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
РІШЕННЯ
15 березня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.,
суддів: Федоришина А.В., Гончарук Л.Я.,
при секретарі: Барабаш О.О.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Львівські автобусні заводи»про стягнення компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням строків її виплати, індексації у зв'язку із ростом споживчих цін, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь ОСОБА_2 766,10 грн. компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням строків її виплати та 2529,18 грн. індексації у зв'язку із ростом споживчих цін, а всього 3295 /три тисячі двісті дев'яносто п'ять/ грн. 28 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь держави 32,95 грн. судового збору та 6,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 113,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що трактування суду, що йому має бути відмовлено у задоволенні вимоги про сплату середнього заробітку за час затримки при розрахунку через те, що він нібито пропустив строк на звернення, є помилковим й невірним. Перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, тобто з 13.08.2010 р. Просить рішення змінити та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 7 вересня 2010 р. позивач звернувся до відповідача з позовом, в якому просив стягнути 3226,27 грн. компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням строків її виплати, 1927,89 грн. індексації у зв'язку із ростом споживчих цін, 55707,74 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що працював у відповідача на посаді заступника директора з якості з 19 лютого 2008 р. по
17 листопада 2008 р., звільнений у відповідності до п.1 ст.36 КЗП України. З квітня
2008 р. роботодавець припинив йому виплату заробітної плати та рішенням
Сихівського районного суду м.Львова від 12 березня 2010 р. стягнуто з останнього
даний борг в розмірі 5934 грн. Через порушення строків виплати зарплати, що складала
з початку його виникнення календарний рік і 7 місяців, борг із зарплати підлягає
індексації у зв'язку з ростом споживчих цін та компенсації втрати частини зарплати у
зв'язку з порушенням строків її виплати, що складає 1927,89 грн. та 3226,27 грн.
відповідно. Крім того, підприємство повинно сплатити 55707,74 грн. середнього
заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (день звільнення - 17.11.2008 р.,
день фактичного розрахунку - 11.08.2010 р.). Також зумисна і безпідставна невиплата
йому належної суми при звільненні призвела до душевних страждань, втрати
нормальних життєвих зв'язків, вимагала від нього додаткових зусиль для організації
його життя. Тому просив задовольнити позов.
Суд задовольнив позов частково на суму 3295 грн. і рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.
Відмовляючи в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, строк звернення в трудових спорах розпочинається з часу, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, яке в даному випадку обчислюється з дня винесення рішення судом про стягнення боргу із заробітної плати - 12 березня 2010 р.
Тому суд вказав, що в позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід відмовити за пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Однак поза увагою суду залишилась та обставина, що день фактичного розрахунку –становить 11 серпня 2010 року, коли виконане вказане рішення суду.
Апелянт вказує, що перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку, тобто з 13.08.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином позивач не пропустив вказаний строк звернення до суду, т.я. позов подав 7 вересня 2010 року.
Тому рішення суду в частині відмові в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід скасувати та постановити нове рішення.
Вирішуючи питання щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судова колегія приходить до висновку, що такий розмір має бути співмірний з розміром невиплаченої заробітної плати.
Так у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що при визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотность цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.
З врахуванням цих обставин слід стягнути з відповідача на користь позивача 2500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В решті частині рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права.
Керуючись, ст. 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 212, п.1 п. 2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 314 ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 17 листопада 2010 року в частині відмові в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та постановити нове рішення.
Стягнути з ТзОВ «Львівські автобусні заводи»на користь ОСОБА_2 2500 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: