Справа № 22-ц-515/11 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
РІШЕННЯ
24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Богонюка М.Я.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі - Барабаш О.В.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
в травні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, з урахуванням змін і доповнень, про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 30000 грн. та 40000 грн. відповідно.
Зазначив, що у зв’язку із невиконанням відповідачем вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 28.07.2006 року в частині грошових стягнень - 18541 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди –у нього виникли правові підстави для стягнення індексу інфляції, три проценти річних за невиконання грошових зобов’язань, упущеної вигоди, яку міг отримати внесенням коштів у банківську установу а також спричинена моральна шкода.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.
Рішення оскаржив ОСОБА_4, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про направлення справи на новий розгляд.
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 на підтримання доводів скарги, ОСОБА_2 і його представника на їх спростування, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_5, а відтак про часткове скасування рішення суду першої інстанції.
Судом вірно встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 18.07.2006 року вирішено цивільний позов у кримінальному процесі і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 18541 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди. На час звернення позивача до суду із зазначеним позовом вирок в частині грошових стягнень повністю не виконаний.
Рішення суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди є вірним і відповідає чинному законодавству.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
ОСОБА_4 не довів суду першої інстанції і не надав таких доказів апеляційному суду про те, що він реально мав намір розмістити кошти у фінансових установах (зокрема, здійснював дії для цього, тощо), проте не зміг цього зробити саме у зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов’язань.
Отже, ці позовні вимоги не відповідають нормам матеріального права.
Відповідно до п. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації.
Так як ОСОБА_4 не надав суду жодного доказу про заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди у значенні, передбаченому наведеною вище нормою, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив йому в цій частині позову.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення індексу інфляції та три проценти річних суд зазначив, що спірні правовідносини не врегульовуються ст. 625 ЦК України, а також неможливістю виконати грошові зобов’язання з об’єктивних причин.
Проте такий висновок суду суперечить нормам матеріального права.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.
Відповідно до частини 1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Із матеріалів справи убачається, що зобов’язання сплатити ОСОБА_4 18541 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_2 з 29.07.2006 року, однак свої зобов’язання належним чином у повному обсязі не виконав, а лише частково повертав кошти позивачу в 2009 році: 15 січня –1450 грн., 26 січня –1000 грн., 27 лютого –1000 грн., 8 квітня - 1000 грн., 15 травня ( місяць, до якого включно стосувались позовні вимоги) –1000 грн.
За таких обставин правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 ґрунтуються на нормах ст. 625 ЦК України і тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення цих позовних вимог.
Щодо розміру стягнень, то колегія суддів застосовує встановлений індекс інфляції у спірний період з 29.06.2006 року по 30 травня 2009 року і загальна сума стягнення цього виду становить:
- 2006 рік: липень, 3 дні (102 %) –22,24 грн; серпень (100%) – 0 грн., вересень (102%) –510,82 грн., жовтень (102,6%) –664,06 грн., листопада (101,8%) –459,74 грн., грудень (100,9%) –229,87 грн.
- 2007 рік: січень (100,5%) –127,71 грн., лютий (100,6%) –153,25 грн., березень (100,2 %) –51,09 грн., квітень (100 %) –0 грн.; травень (100,6 %) –153,25 грн., червень (102,2 %) –561,90 грн., липень (101,4 %) –357,57 грн., серпень (100,6 %) –153,25 грн., вересень (102,2 %) –561,9 грн., жовтень (102,9 %) – 740,69 грн., листопад (102,2 %) –561,9 грн., грудень (102,1 %) –536,63 грн.
- 2008 рік: січень (102,9 %) –740,69 грн., лютий (102,7 %) –689,6 грн., березень (103,8 %) –970,56 грн., квітень (103,1 %) –791,77 грн., травень (101,3 %) –332,03 грн., червень (100,8 %) –204,33 грн., липень (99,5 %) –(-)128 грн., серпень (99,9 %) –(-) 26 грн., вересень (101,1 %) –280,95 грн., жовтень (101,7 %) –434,2 грн., листопад (101,5 %) –383,12 грн., грудень (102,1 %) –536,36 грн.
- 2009 рік: січень (102,9 %) –з урахуванням сплачених 15 січня 1450 грн. та 26 січня 1000 грн. - 718,99 грн., лютий (101,5%) –з урахуванням сплачених 27 лютого 1000 грн. –705,64 грн., березень (101,4%) –323,27 грн., квітень (100,9 %) –194,15 грн., травень (100,5 %) – з урахуванням сплачених 14 травня 1000 грн. –107,5 грн., а всього –13783,01 грн.
Розмір трьох процентів річних становить: з 29 липня 2006 року – 325,39 грн., 2007 рік –766,23 грн., 2008 рік –766,23 грн., 2009 рік –(з урахуванням сплачених 15 та 26 січня 1450 грн. і 1000 грн. відповідно, 27 лютого –1000 грн., 8 квітня 1000 грн., 14 травня 1000 грн.) –246,82 грн., а всього 2127,44 грн.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.3 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ви р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 червня 2010 року в частині відмови в позові ОСОБА_4 про стягнення індексу інфляції та три проценти річних скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
Стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 індекс інфляції у розмірі13783,01 грн., три проценти річних у розмірі 2717,23 грн. за невиконання грошового зобов’язання.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: