Справа № 2-а-3868/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"03" червня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого –судді                                                          Рубан  С.М.

при секретарі                                                                               Удод  Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про  зобовязання  здійснити  перерахунок  пенсії, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

          Позивач подав до Дніпровського районного суду м. Києва, як адміністративного суду  позов, в якому просить суд  зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до вимог частин 1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 вищезазначеного Закону України - із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік (1650, 43 грн.) з   01  лютого    2010  року.

               Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

         Як вбачається з матеріалів справи,  позивач  в своєму позові просить визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати його зробити перерахунок та виплату пенсії у розмірі, передбаченому Законом, починаючи з  01  лютого  2010  року, а  звернувся    до суду з даним позовом лише 26.04.2011 року.

        Посилання позивача про те, що йому  не було відомо раніше про існування відповідних законів, про порушення відповідачем  його  прав  та про  його  право на звернення до суду, суд вважає необґрунтованими, оскільки  незнання законів не звільняє від відповідальності і не є поважною причиною для пропуску строку звернення до суду, передбаченого чинним Кодексом адміністративного судочинства України. Будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку звернення до суду, позивач суду не надав.

      З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для поновлення   позивачу   строку для звернення до суду за захистом порушеного права за період з 01.02.2010 року по 25.10.2010 року, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині повинні бути залишені без розгляду.

      На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України, -

                                                                УХВАЛИВ:

     Адміністративний позов  ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про  зобовязання здійснити  перерахунок пенсії   за період з 01.02.2010 року по 25.10.2010 року - залишити без розгляду.

   Ухвала може бути оскаржена до Київського адміністративного апеляційного суду через   Дніпровський  районний суд м. Києва протягом пяти днів з дня проголошення.

                 СУДДЯ:

Справа №2а-3868/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

           03  червня   2011 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                      Рубан  С.М.

при секретарі                                              Удод  Р.О.

розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Києві адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України  у Дніпровському районі м. Києва  про зобов’язання здійснити   перерахунок пенсії, -   

В С Т А Н О В И В:

          Позивач подав до Дніпровського районного суду м. Києва, як адміністративного суду  позов, в якому просить суд  зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до вимог частин 1, 2 ст. 40 та ч. 4 ст. 42 вищезазначеного Закону України - із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік (1650, 43 грн.) з   01   лютого    2010  року.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що він  є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва. Перебуваючи на пенсії,  продовжував  працювати. Відпрацювавши передбачений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» термін, він   в  2011  року  звернувся   до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»по стажу та заробітній платі. Відповідачем було здійснено розрахунок з урахуванням його індивідуального коефіцієнту  заробітної плати,  страхового стажу та середньої заробітної плати  за 2007 рік –1197, 91 грн. замість показника за 2009 рік – 1650, 43 грн. В результаті перерахунку пенсія виявилася суттєво меншою за розміром, а причиною цього стало те, що фахівці зазначеного УПФУ вчинили всупереч чинній редакції ст. 40 та ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», а саме - без визначених Законом України підстав застосували при перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн.), що спричинило значне зниження розрахункового розміру пенсії. У відповідь на його  вимоги  пояснити  такі свої дії з посиланням на Закони України, керівник Дніпровського районного УПФУ в своєму листі послалася  на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, безпідставно зазначивши необхідність законодавчого врегулювання питання застосування показника середньої заробітної плати за 2008, 2009 роки у 2009 та 2010 роках, також послалися на постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530, а саме на підпункт 3 п. 11, який, навпаки, по суті, унеможливлює застосування у 2010 році при призначенні або перерахунку пенсії іншої середньої зарплати, ніж за 2009 рік.

           Ухвалою Дніпровського районного суду від 03.06.2011 року адміністративний позов  в частині зобовязання відповідача щодо  перерахунку  пенсії  позивачу в період з 01.02.2010 року  по  25.10.2010 року залишено без розгляду на підставі ч. 1, 2 ст. 99, ст. 100 КАС України.

            До початку судового засідання у справі від позивача надійшла письмова заява, згідно якої  він   підтримав   позовні вимоги, просив   їх задовольнити, а справу розглянути  за  його   відсутності.

           Представник відповідача до початку судового розгляду справи направив письмові   заперечення, де просив справу розглянути на підставі наявних у справі письмових доказів.

         За наявності письмових заяв, які надійшли від всіх учасників процесу, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, за відсутності сторін, що не суперечить вимогам КАС України.

       Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі  з наступних підстав.

         Судом встановлено, що позивач   є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва.

          Звернувшись у 2011 році до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва з заявою щодо здійснення перерахунку,  позивачу був здійснений перерахунок  пенсії за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік, відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530, що не заперечується Відповідачем.

            З листів УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві  вбачається, що при здійсненні перерахунку пенсії зазначені органи Пенсійного фонду України  враховують лист Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року, згідно якого  норми статей 40, 42 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»після прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року втратили чинність, а рішення про відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося. Тому, на даний час Відповідач вважає, що немає законодавчого врегулювання показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу при здійсненні перерахунку пенсій, а тому слід застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

          Позиція Відповідача, на думку суду,  є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки дія пункту 35 підпункту 10 б) розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та в постанові КМУ від 28.05.208 року № 530, втратила чинність з 01 січня 2009 року відповідно до абзацу 7 ч. 2 розділу ІІІ «Прикінцевих положень»зазначеного Закону, де, зокрема, вказано, що Розділ ІІ діє до 31 грудня 2008 року.

        Крім того, посилання Відповідача на спільний лист Міністерства праці та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким останній керується при здійсненні  перерахунку пенсії Позивачеві та дії Відповідача щодо перерахунку пенсії, вчинені на підставі зазначеного листа, є такими, що не відповідають  вимогам  Конституції України, оскільки Відповідач в своїй діяльності має керуватися виключно вимогами Законів України, а не підзаконними  актами та листами профільних Міністерств.

                Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

        Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

        Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів.

        Згідно з ч. 4 ст. 42  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

         Підпунктом 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України  «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу),  якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує перерахунку пенсії.

        22.05.2008 року Рішенням   Конституційного   Суду N 10-рп/2008 положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними, в тому числі і підпункт 10 пункту 35 розділу ІІ вищезазначеного Закону України.

         Крім того, згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»… розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України «діє по 31 грудня 2008 року».            

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми зазначеного Закону втратили чинність з 22.05.2008 року.

          Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

          З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки положення абзаців 3 частини 1 статті 40, абзац 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то Відповідачеві слід було застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якій вона діяла до вказаних змін.

          Як зазначається у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізацію особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства.  До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік  (1650, 43 грн.)   на підставі ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в межах строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 26  жовтня 2010  року.

         Також  суд  дійшов до  висновку  про  відмову  в  позовних  вимогах  про  стягнення  з  відповідача  витрат на оплату  послуг  на  правову  допомогу  в розмірі 400, 00  грн.,  оскільки  згідно  із  ст.  90  КАС України,  витрати,  пов»язані  з  оплатою   допомоги адвоката  або   іншого  фахівця  в  галузі  права,  які  надають  правову  допомогу  за договором,  несуть  сторони,   крім  випадків  надання   безоплатної   правової  допомоги,  передбачених  законом.    У  разі  звільнення  сторони  від  оплати  надання  їй правової  допомоги,  витрати на   правову  допомогу  здійснюються  за  рахунок Державного   бюджету  України.   Граничний  розмір  компенсації  витрат  на  правову  допомогу  встановлюється  законом.  

        Згідно  із  ст.  12   Закону  України  « Про  адвокатуру» оплата  допомоги   адвоката  здійснюється   на  підставі  угоди між громадянином та  юридичною  особою (  адвокатським  об»єднанням ) чи безпосередньо   адвокатом.

      Суд  може,  враховуючи обсяг  допомоги  адвоката  й  витрачений  ним  час,  зменшити розмір  відшкодування  цих  витрат.

         Оскільки  Закону,  про  який  йдеться  у  ст.  90  КАС України,  на даний час  немає,  розмір  компенсації  з  урахуванням  обставин  конкретної  справи,  визначає  суд  відповідно до  вимог  постанови  КМУ  від  27.04.2006  року №  590  « Про граничні  розміри  компенсації  витрат,  пов»язаних  з  розглядом  цивільних  та   адміністративних  справ  і  порядок  їх  компенсації  за  рахунок  держави».  Вказаною  постановою  КМУ  передбачений  граничний  розмір  компенсації  за  правову  допомогу  у  випадку,  якщо  компенсація  сплачується  іншою  стороною  -  граничний  розмір  не  перевищує  суму,  що обчислюється,  виходячи з  того, що  зазначеній  особі  виплачується  40 %  розміру  мінімальної  заробітної    плати за  годину її  роботи.

   Законом  України  « Про  державний  бюджет  України  на  2009 рік» від 26.12.2008  року  встановлено,  що  розмір  мінімальної  заробітної  плати  з  01.01.2009  року  становить  605 грн., з  01.04.2009 року  становить  625  грн.

    Відповідно  до  п.  33  Правил  адвокатської  етики,  схвалених  Вищою  кваліфікаційною  комісією  при    КМУ  01.10.1999  року, єдиною  допустимою  формою  отримання  адвокатом  винагороди за  надання  правової  допомоги  клієнту  є  гонорар,  який  має бути  законним за  формою  і порядком  внесення  і  розумно  обгрунтований за  розміром.

     При  визначенні   обгрунтованого  розміру  гонорару  до  уваги беруться  такі  фактори,  як  обсяг  часу  та  роботи,  які  вимагаються     для  належного  виконання доручення,  необхідність  виїзду  у  відрядження,  важливість  доручення  для  клієнта,  роль  адвоката  в  досягненні  гіпотетичного результату,  якого  бажає  клієнт,  особливі  вимоги  клієнта  щодо  строків  виконання доручення,  професійний  досвід,  науково –теоретична   підготовка,  репутація,  значні  професійні   здібності  адвоката,  витрати адвоката,   пов»язані  з  виконанням  процесуальних  дій  у справі    (копіювання  документів,  ознайомлення  з   матеріалами  справи,  збір доказів,  тощо).

   Оскільки  позивачем  не  надано доказів  того,  що допомога  надавалась  фахівцями  в  галузі  права,  також    відсутні  докази  на  підтвердження  та  для  здійснення  судом  розрахунків  обгрунтованого  розміру  витрат, понесених  позивачем   на  правову  допомогу,  суд  вважає  необхідним   відмовити  в  цій  частині  позовних  вимог.   

         З  огляду на  викладене,  суд  вважає,  що  позов підлягає частковому  задоволенню.   

         Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

         Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р., ст. ст. 8, 9, ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст.100, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

            Позов ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  про визнання неправомірними дій при перерахунку пенсії та зобов’язання провести перерахунок пенсії -  задовольнити.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва  здійснити  ОСОБА_1     перерахунок пенсії за віком  відповідно до ст.ст.  40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (2009 рік – 1650, 43 гривень), починаючи з 26  жовтня    2010 року.

     В  іншій  частині   позовних вимог – відмовити.

          Відшкодувати ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.  за  рахунок  коштів  з Державного бюджету України.

          Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови.

          СУДДЯ: