Справа № 22-ц-77/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Категорія 52 Доповідач в апел. інстанції: Каблак П. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Каблака П.І.
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.,
з участю секретаря: Стасів М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Львіввугілля" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИЛА:
рішенням Сокальського районного суду м. Львова від 5 травня 2010року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, необґрунтованість та несправедливість. Вважає, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та зібраним доказам. Зокрема зазначає, що жодного порушення своїх трудових обов’язків не допускав. Порушення були допущені іншими працівниками. Його просто зробили винним. Про існування наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальні він не знав, з ними його ніхто не ознайомлював. Питання про законність притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно цих наказів судом взагалі не досліджувалося. Вважає, що звільнення було проведено без згоди профспілки. Суд, розглядаючи дану справу не залучив до участі у розгляді справи директора шахти "Степова", який наділений правом прийняття та звільнення з роботи, тим самим вирішив питання про його права та обов’язки. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, визнаючи тим самим звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України законним, суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачем з 16 на 17 липня 2008 року були допущені порушення вимог його посадової інструкції, а саме-він не виявив перевищень газу метану. Перед цим до позивача вже неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного впливу, які не втратили юридичної сили за строком давності та не були зняті достроково.
Висновки суду повністю відповідають положенням п. 3 ст. 40, ст. ст. 43, 147-1, 148, 149, 151 КЗпП України та роз’ясненням, наведеним у п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Як наведено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.
Судом встановлено, що позивача на підставі наказів № 69-п та № 177-к було звільнено з посади начальника зміни з охорони праці відокремленого підрозділу шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" з 18 липня 2008 року за систематичне невиконання та порушення покладених на нього трудових обов’язків (а.с. 5.6.).
Зазначені два накази не є подвійним застосуванням дисциплінарного стягнення, як аргументував представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, адже в трудовій книжці позивача занесено один наказ про його звільнення - №177-к від 18.07.2008 року.
Підставою для звільнення стало порушення ним вимог п. 39, п. 46 розділу V посадової інструкції начальника зміни з охорони праці (підземного) шахти "Степова", затвердженої 04 липня 2005 року директором шахти, з якою позивач був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис на останньому аркуші посадової інструкції.
Суть порушення позивачем своїх трудових обов’язків, полягала в тому, що в четверту зміну з 16 на 17 липня 2008 року позивач при обстеженні 118 бортового штреку не виявив перевищень газу метану. В подальшому це призвело до того, що 17 липня 2008 року було виявлено неприпустимі концентрації газу метану, порушення вибухонебезпеки.
Вчинення позивачем цього порушення, стверджується розпорядженням № 315/4.2 від 17 липня 2008 року ТУ Держгірпромнагляду по Львівській області (а.с. 57, 58), актом оперативної перевірки № 4.2.-06/116 від 17 липня 2008 року, проведеної Червоноградською державною гірничотехнічною інспекцією у вугільній промисловості ТУ Держгірпромнагляду по Львівській області (а.с. 59, 60), актом розслідування загазування від 17 липня 2008 року (а.с. 84), актом службового розслідування від 17 липня 2008 року (а.с. 85), доповідною запискою заступника директора шахти з охорони праці та техніки безпеки від 17 липня 2008 року.
Судом також встановлено, що наказом від 28 вересня 2007 року № 143-п (а.с. 19) позивачу було оголошено догану за вчинений ним 26 вересня 2007 року прогул, а наказом від 8 листопада 2007 року № 162-п (а.с. 23) позивачу оголошено догану за вчинений ним 08 листопада 2007 року прогул та за грубе порушення ПБ, внутрішнього розпорядку.
На день звільнення позивача (18.07.2008 року) накладені на нього дисциплінарні стягнення у вигляді догани, не втратили юридичної сили за давністю, не зняті достроково.
Колегія суддів, визнає те, що такі дисциплінарні стягнення були накладені на позивача за правилами і в порядку, передбаченому статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, адже вчинені ним порушення підтверджуються доповідними записками, актами про оголошення йому цих наказів, про відмову дати пояснення, журналом реєстрації наказів про покарання, в якому записані вказані накази (а.с.20-31,110,111).
При звільненні позивача роботодавцем було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота позивача.
Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 9 вересня 2010 року (а.с.171), відповідно до внесеного відповідачем подання, рішенням профспілкового комітету шахти № 10 "Великомостівська" від 3 грудня 2010 року (протокол № 14) було надано згоду на звільнення ОСОБА_2 по ст. 40 п. 3 КЗпП України (а.с.174).
За наведених обставин, районний суд прийшов до правильного висновку про те, що позивачем було допущено ряд порушень своїх трудових обов’язків. До звільнення позивача до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, котрі не втратили юридичної сили за давністю, не зняті достроково. Відтак, звільнення позивача відбулося на законних підставах, в порядку передбаченому законодавством, з дотриманням гарантій, передбачених КЗпП України.
Факт незалучення судом до участі у справі в якості третьої особи керівника шахти, не може бути підставою для скасування рішення суду. Цією особою рішення суду не оскаржується.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з тим, що висновки суду про відмову в задоволені позову є обґрунтованими, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 5 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Каблак П.І.
Судді: Кіт І.Н.
Крайник Н.П.