Справа №:22-ц-1624/11 Головуючий у І-й інст. –Воробель М.М.
Категорія: 52 Доповідач в 2-й інстанції - Каблак П.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області
у складі: головуючого –Каблака П.І.
суддів –Кота І.Н., Крайник Н.П.
з участю секретаря - Стасів М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кий Авіа Гарант» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано протиправними та скасовано накази №134 від 14.09.2009 року та №26-К від 24.11.2009 року ПАТ СК «Кий Авіа Гарант»в частині звільнення позивача з посади директора філії Західної регіональної дирекції, поновлено позивача на вказану посаду, стягнуто з відповідача в користь позивача 21 051.02 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць в сумі 1 867.36 грн. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, зокрема, що суд вийшов за межі позовних вимог, скасувавши накази, суд не дав належної оцінки нормам Статуту товариства про те, що питання штатного розкладу відносяться до компетенції генерального директора, а не до виключної компетенції загальних зборів, судом не надано належної оцінки доводам відповідача про те, що позивача було попереджено про скорочення його посади та наступне звільнення, суд в рішенні не навів розрахунку заробітку за час вимушеного прогулу, без достатнього обґрунтування застосував коефіцієнт до стягнутої суми, а сама сума стягнення в резолютивній частині рішення не відповідає сумі в мотивувальній частині рішення суду, не враховано виплачену позивачу вихідну допомогу в сумі середньомісячного заробітку.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1ст.11 ЦПК).
Позивач звернувся до суду з позовом про: 1) поновлення на роботі, 2) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги не уточнював та не збільшував у передбаченому цивільно-процесуальному порядку.
Таким чином, скасувавши накази відповідача, суд вийшов за межі позовних вимог, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
З представлених сторонами доказів вбачається, що позивач працював на посаді директора філії «Західна регіональна дирекція», крім нього в штаті філії були заступник директора філії та провідний спеціаліст зі страхування (а.с.66).
Наказом генерального директора товариства №134 від 14.09.2009 року з метою покращення фінансового стану компанії та зменшення збиткових підрозділів компанії вирішено скоротити штатний підрозділ Західної регіональної дирекції, з 15.09.2009 року затвердити новий штатний розклад. З даним наказом позивач ознайомлений 16.09.2009 року (а.с.61).
З нового штатного розкладу вбачається, що крім скорочення посад по Західній регіональній дирекції було скорочено також по одній посаді у відділі бухгалтерського обліку та звітності і в управлінні страхування та перестрахування. Проте, залишено на посаді заступника директора філії «Західна регіональна дирекція»(дружина позивача, яка була вагітною), введено нову посаду –заступника генерального директора та створено новий відділ управління агентською мережею з двох посад: начальник відділу та координатор агентської мережі (а.с.65). В цілому штатний розклад зменшився на одну посаду – з 36 до 35. Однак, позивачу не було запропоновано вакантних посад, тобто, новостворених, на які було прийнято нових двох працівників, не повідомлено його про причини неможливості залишення його на роботі та не виконана вимога про доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці, що є порушенням вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, а відтак –підставою для захисту порушеного права на працю –поновлення на роботі.
Щодо повноважень генерального директора по скороченню штатного розкладу, то такі передбачені п.9.4.1 Статуту товариства (вирішення всіх питань, пов’язаних з поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради), оскільки не відносяться до виключної компетенції загальних зборів (п.9.2.13) та наглядової ради ( п.9.3.5.1) а.с.75-78).
Щодо рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд належним чином не обґрунтував свій висновок та допустився певної помилки. Зокрема, в мотивувальній частині рішення суд зазначив, що вимушений прогул становить період з 24.11.2009 року (час звільнення) по час постановлення судового рішення –14.09.2009 року, а втрачений заробіток становить 17 939.26 грн. з розрахунку 84.62 грн. за 212 днів, а також слід застосувати коефіцієнт 1,21, оскільки з 01.01.2010 року відповідач збільшив посадовий оклад директорів філій з 1400 грн. до 1700 грн.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.
Відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, на яку посилався суд, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, такий коригується на коефіцієнт їх підвищення.
Мотивуючи висновок про застосування коефіцієнту, суд не зазначив обґрунтувань до застосування такого (відповідний акт законодавства чи рішення, передбачене колективним договором), відсутні про це докази і в матеріалах справи, тому у суду не було підстав для висновку про застосування коефіцієнту підвищення зарплати, з чим погодився і позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до п.2 згаданого Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Як вбачається з довідки про доходи позивача його заробітна плата за два місяці перед звільненням (вересень, жовтень) становила 1 571.93 грн. кожного місяця, в яких було по 22 робочих днів. Таким чином, одноденний заробіток становитиме 71.40 грн. Оскільки відповідно до наказу про звільнення позивача №26-К від 24.11.2009 року (а.с.8) йому виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку, чого позивач не заперечив, то період для стягнення втраченого заробітку за вимушений прогул слід рахувати з 25.12.2009 року по 02.11.2010 року в якому нараховується 213 робочих днів. Таким чином, до стягнення підлягає 15 208.20 грн., а не 21 051.02 грн., у зв'язку з чим рішення суду в цій частині слід змінити, зменшивши суму стягнення.
Оскільки судом першої інстанції не вирішено питання судових витрат, а позивач у справах про поновлення на роботі звільнений від оплати судового збору та інормаційно-технічного забезпечення розгляду справи, то такі слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст.307 ч.1п.2,3, 309 ч.1 п.1,3,4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2010 року в частині визнання протиправним та скасування наказів №134 від 14.09.2009 року та №26-К від 24.11.2009 року Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»скасувати. Рішення суду в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши стягнення з 21 051.02 грн. до 15 208.20 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті вісім грн. двадцять коп.) з яких відрахувати податки та інші обов’язкові платежі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Кий Авіа Гарант»в користь держави судовий збір в розмірі 152 грн. на РР 31119095700006 МФО: 825014 ЗКПО: 22389406 Код бюджетної класифікації: 22090100 та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ в розмірі 120 грн. на Р/р 31219263700006 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, Код бюджетної класифікації: 22050002, одержувач: Держбюджет Личаківського району, призначення платежу: за ІТЗ для Апеляційного суду Львівської області, ЗКПО: 22389406.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції –Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Каблак П.І.
Судді: Кіт І.Н.
Крайник Н.П.