Справа №  22-ц-1200/11                                                          Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.  

Категорія 41                                                                          Доповідач в 2-й інстанції:   Каблак П. І.  

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я      

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

         10 лютого 2011 року    колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області

          у складі: головуючого –Каблака П.І.

                                     суддів –Кота І.Н., Крайник Н.П.  

       з участю секретаря –Стасів М.                       

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за  апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29 жовтня 2010 року,

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод»з участю третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та визнано право на користування жилою кімнатою АДРЕСА_1 з видачею ордеру на вказане житло.

Відповідач в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм житлового законодавства –статей 128,129 ЖК України.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статей 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд вирішує цивільні справи відповідно до заявлених вимог і на підставі доказів, представлених учасниками судового розгляду (ч.1 ст.11 ЦПК).

Позивач заявив позов на підставі статей 16, 397, 398 ЦК України, 127,129,131 ЖК України, мотивуючи свої вимоги тим, що проживає в кімнаті АДРЕСА_1 з 1990 року, іншу кімнату №205-а в цьому ж блоці займала сім»я ОСОБА_3, яка в 2002 році отримала блок кімнат 109-110. В 2006 році сім»я позивача зайняла звільнену кімнату №205-а та проплачує за таку житлово-комунальні послуги, оплату відповідач приймає та не заперечує проти проживання сімї позивача у спірній кімнаті.

Зважаючи на доводи позивача, суд задовольнив позов на підставі статей 128,129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, не спростувавши заперечення відповідача.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Статті 128,129 ЖК України визначають порядок надання жилої площі в гуртожитку та видачу ордеру на вселення в такий.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі спільного рішення адміністрації та профкому №15 БУ-150 (без дати) позивачу видано ордер на вселення в кімнату АДРЕСА_1 на сім»ю з трьох осіб (а.с.15), в даний час в цій кімнаті зареєстровано 4 особи (а.с.16).

Наказом №271 Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 11.06.2008 року згаданому гуртожитку надано статус житлового будинку, рекомендовано Залізничній районній адміністрації укласти договори житлового найму з мешканцями, які проживають та зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 (а.с.28).

Розпорядженням Залізничної райадміністрації №1009 від 23.12.2009 року прийнято рішення про укладення договору найму жилого приміщення з оформленням особового рахунку з позивачем на квартиру №205, яка складається з однієї кімнати пл.18,7 кв.м., у спільному користуванні з квартирою №205-а перебуває вмивальня, вбиральня, коридор та душева, а у спільному користуванні з квартирами № 201, 202, 203, 204, 205-а, 206 перебуває кухня (а.с.43).

Таким чином, на час вирішення даного спору будинок, в якому проживає позивач, не являється гуртожитком, тому для вирішення спірних питань щодо користування таким не можуть застосовуватися норми права, що регулюють правовідносини про користування гуртожитками, тим більше, статті 128, 129 ЖК України, на підставі яких суд вирішив даний спір, не регулюють відносини визнання права на користування звільненим житлом, тому суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

                                                    В И Р І Ш  И Л А :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 29 жовтня 2010 року скасувати, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод»про визнання права на користування кімнатою АДРЕСА_1 з видачею ордеру –відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції –Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.          

  Головуючий:                                                              Каблак П.І.

          Судді:                                                                           Кіт І.Н.

                                                                                        Крайник Н.П.