копія
Справа 33-291/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Цішковський В.А.
Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Доповідач Болотін С.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29.09.2011 м. Хмельницький.
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області Болотін С.М., при секретарі Ямчук З.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Старокостянтинівського районного суду від 19 липня 2011 року,-
в с т а н о в и в :
Постановою судді Старокостянтинівського районного суду від 19 липня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, працівника районної державної адміністрації,-
визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн.
За постановою судді, 19 червня 2011 року біля 03 години 00 хвилин, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ВАЗ-11173», д/н –НОМЕР_1, по вулиці Попова в м. Старокостянтинів, на вимогу працівника міліції, в присутності двох свідків, відмовився пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння, за наявності для цього об’єктивних підстав, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати. Вважає, що постанова суду була винесена з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням судом матеріального та порушення норм процесуального права. На його думку, суддя незаконно і необґрунтовано постановив рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Одночасно ОСОБА_2 заявив клопотання, в якому просить поновити йому строк на апеляційне оскарження цієї постанови, оскільки не був повідомленим належним чином про дату розгляду справи судом, не був присутнім у судовому засіданні, чим порушено його право на захист.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.
З власноручних пояснень ОСОБА_2 наданих до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він дійсно керував транспортним засобом та був зупинений співробітниками ДАІ. Від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився.
Названих обставин ОСОБА_2 фактично не заперечує, однак викладає свою версію подій.
Як стверджується не спростованими даними протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2, належним чином, у встановленому законом порядку був повідомлений про день та час судового розгляду справи (а.с. 2).
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ОСОБА_2 не надано, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляції про необґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
При цьому підлягають відхиленню, жодним чином не скасовують факту вчинення правопорушення та не впливають на кваліфікацію його дій твердження ОСОБА_2, що він в стані алкогольного сп’яніння не перебував, що виключає в його діях склад правопорушення, оскільки останньому інкримінується відмова від проходження медичного огляду на стан сп’яніння, а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння.
Підлягають відхиленню, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на кваліфікацію його дій твердження ОСОБА_2, що дорожнє покриття, по якому він керував транспортним засобом, не відповідає державним стандартам, оскільки це жодним чином не скасовує факту вчинення правопорушення.
Більше того чинне законодавство зобов’язує всіх водіїв –учасників дорожнього руху, неухильно дотримуватися вимог ПДР України, а не давати їм оцінку, в тому числі щодо виконання законних вимог працівників ДАІ і жодних виключень з цього правила закон не містить.
Належних, об’єктивних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у неправомірності дій працівників ДАІ ОСОБА_2 не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Такі твердження ґрунтуються виключно на міркуваннях та припущеннях самого ОСОБА_2, який є прямо зацікавленою особою, його роздумах щодо процесів в державі, діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях органів ДАІ та суду в упередженості та необ’єктивності, що не можна визнати допустимими доказами.
При цьому, заперечуючи обставини вчинення адміністративного правопорушення, апелянт, використовує подвійні стандарти, бачучи та декларуючи виключно свої права, при цьому повністю ігноруючи свої обов’язки.
Не спростовує обставин вчинення правопорушення і посилання апелянта на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знаходилися в транспортному засобі. Оскільки твердження останніх не спростовують факту відмови правопорушника від проходження медичного огляду на стан сп’яніння.
Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суддя дав їм належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2, у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Призначене ОСОБА_2 адміністративне стягнення відповідає вимогам закону та за своїм видом та розміром, визначене в мінімальному розмірі та є достатнім для попередження вчинення новим проступків.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах апеляції правопорушника не вбачається.
Разом з тим, всупереч вимогам ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні підтвердження того, що копія постанови судді була направлена ОСОБА_2 у встановлені законом строки, що перешкодило своєчасному її оскарженню.
За таких обставин, строк на її апеляційне оскарження підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.
Постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію правопорушника –без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя :