Справа № 22-ц-1910/11 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л. М.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.,
суддів: Павлишина О.Ф., Мусіної Т.Г.,
при секретарі: Бандрівській М.Ю.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 9 листопада 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позов відмовлено.
Дане рішення оскаржив позивач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що кредитний договір укладено у іноземній валюті, а саме - дол. США, а судовим наказом сума, що підлягає до стягнення визначена у гривневому еквіваленті і по офіційному курсу станом на 11.03.2010р., сума невиконаного зобов'язання за кредитним договором на цю дату значно збільшилась.
Таким чином, банком 29 березня 2010р. скеровано до Бориславського районного Львівської області позовну заяву про стягнення заборгованості, що є різницею між курсом США до гривні на момент винесення судового наказу та курсом долара США до гривні на і виконання судового наказу - 11.03.2010р.
Однак, судом не було взято до уваги аргументів позивача, що були викладені у по заяві, не досліджено належним чином цю обставину, чим допущено порушення вимог ст. 2121 ЦК України.
Окрім цього, у позовній заяві зазначено цілком нові вимоги щодо стягнення із відповідачів грошових коштів, які не ставились на розгляд Франківського районного суду м. Львова при видачу судового наказу.
Так, як зазначено у позовній заяві, до стягнення із відповідачів належить сума процентів графіку у прострочці - 621,40 дол. США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 4 960,26 грн.; відсотків за користування кредитними коштам у сумі 1 767,60 дол. США, що еквівалентно згідно курсу 1 станом на 11.03.2010р. 14 109,69 грн.; пеню у розмірі 151 199,79 грн. - 0,5 відсотка за кожен, прострочення згідно п. 2.2 Кредитного договору.
Однак, судом при вирішенні справи неправильно було зроблено висновок про те, що ці суми не підлягають до стягнення, оскільки відповідачами виконано судовий наказ Франківського районного суду м. Львова.
Таким чином, судом неповно та поверхнево було з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного рішення справи.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позов.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві від 29.03.2010 року позивач зазначав, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 укладено рамкову угоду № 0591 від 30.01.2007 року та договір про надання траншу №3.15961/0591 від 30.01.2007 року (кредитний договір), на підставі якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти (кредит) у сумі 15 000 доларів США на 36 місяців, із сплатою 18 % річних.
В червні 2008 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4 боргу в сумі 8 150,17 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти становило (згідно курсу 5,05 грн. за 1 дол. США) 41 158,37 грн.
04 липня 2008 року Франківським районним судом м. Львова було видано судовий наказ, за яким із ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 наказано стягнути солідарно 41 158,37 грн.
Оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином, погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюватися згідно графіка повернення кредиту, який виражений в доларовому еквіваленті, станом на 11 березня 2010 року заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена.
Тому ПАТ "ПроКредит Банк" просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь АТ "ПроКредит Банк" грошові кошти у розмірі 191 279,86 грн., що складаються із:
20 781,51 грн. -сума, що обрахована як різниця курсу гривні до дол.США станом на 30.05.2008 року та станом на 11.03.2010 року за невиконане зобов'язання по поверненню капіталу кредиту за договором про надання траншу №3.15961/0591 від 30.01.2007 р.;
228,61 грн. - сума, що обрахована як різниця курсу гривні до дол.США станом на 30.05.2008 року та станом на 11.03.2010 року за невиконане зобов'язання по поверненню прострочених відсотків за Кредитним договором;
4 960,26. - сума процентів по графіку у прострочці;
14 109,69 грн. - сума нарахованих відсотків за весь час невиконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів;
2 889,44 грн. - сума, що обрахована як різниця курсу гривні до дол.США станом на 30.05.2008 року та станом на 11.03.2010 року за невиконане зобов'язання по сплаті штрафних санкцій за невиконання зобов'язання по поверненню капіталу кредиту;
151 199,79 грн. - сума нарахованих штрафних санкцій (пені).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 30.01.2007 року укладалася рамкова угода № 0590 та договір про надання траншу №3.15961/0591 (кредитний договір). Позивач надавав відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти (кредит) у сумі 15 000 доларів США т 36 місяців, із сплатою 18 % річних.
30.01.2007 року між позивачем та відповідачами на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладалися договори поруки, згідно яких поручителі - відповідачі ОСОБА_5 на добровільних засадах обрали на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_3, які виникали з умов кредитного договору у повному обсязі цих зобов'язань.
04.07.2008 року судовим наказом Франківського районного суду м.Львова задоволено заяву позивача та стягнуто солідарно з боржників (відповідачів) на користь позивача 41 158,37 грн. (суму основного боргу по кредиту, суму відсотків, суму пені).
Судовий наказ виконано в повному обсязі 11.03.2010 року.
При таких обставинах суд вказав, що час виконання судового наказу не пов"язаний з поведінкою боржників (відповідачів) у справі і спосіб стягнення обирався позивачем, тому підстав для задоволення позовних вимог позивача не має.
Однак такі висновки не відповідають обставинам справи.
Встановлено, що позивач звертався в Франківський районний суд м.Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з них (відповідачів) грошових коштів у розмірі 8 150,17 дол. США, що еквівалентно 41 158, 37 грн., куди ввійшла сума основного боргу по кредиту, сума відсотків та сума пені.
Наказ виконано в повному обсязі 11.03.2010 року.
Дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).
Отже наявність судового наказу від 04.07.2008 року за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами. Тобто саме по собі вчинення судового наказу, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє відповідачів від відповідальності за невиконання ними грошового зобов'язання та не позбавляє публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.
Таким чином в зв”язку з несвоєчасним виконанням судового наказу позивач вправі вимагати від відповідачів суму процентів по графіку у прострочці та суму нарахованих відсотків за весь час невиконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів.
При цьому судова колегія щодо стягнення пені приходить до висновку, що в даному випадку слід застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищував розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що не працюють та на виконання судового наказу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продали свою квартиру. Реалізація її зайняла тривалий час, оскільки не було покупців, а тому невчасно було сплачена сума по судовому наказу.
Окрім цього, вбачається за судовим наказом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто 102,90 дол.США - суму пені станом на 30.05.2008 року та 102,90 дол.США - суму пені станом на 30.05.2008 року, тобто в даному випадку, це є подвійна відповідальність, т.я. пеню одночасно стягнуто з ОСОБА_3 Отже цю обставину слід врахувати при застосуванні положення ч.3 ст.551 ЦК України.
З урахуванням важкого матеріального становища відповідачів та співвідношення розміру заборгованості та розміру неустойки, судова колегія вважає можливим відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій, зокрема пені - у розмірі 151 199,79 грн.
Тому слід стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» 4 960,26 грн. - суми процентів по графіку у прострочці та 14 109,69 грн. - суми нарахованих відсотків за весь час невиконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а всього стягнути 19 069, 95 грн.
Отже рішення суду в цій частині слід скасувати та задоволити позов в цій частині.
В той же час не встановлено підстав для стягнення сум, як різниці курсу гривні до долару США станом на 30.05.2008 року та станом на 11.03.2010 року.
Статтею 192 ЦК України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Саме ці положення ч.2 ст.533 ЦК України були враховані судом при ухваленні 04.07.2008 року судового наказу Франківським районним судом м. Львова, а тому немає підстав застосовувати до даних правовідносин стягнення суми курсової різниці.
Таким чином місцевий суд вірно відмовив в стягненні суми курсової різниці.
Отже слід частково задовольнити позов та відповідно змінити судові витрати.
Керуючись ст. ст.526, 530, 543, 549-552, 553, 554 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, п.1, п. 2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 314 ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 9 листопада 2010 року в частині відмови в стягнення 4 960,26. - суми процентів по графіку у прострочці та 14 109,69 грн. - суми нарахованих відсотків за весь час невиконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» 4 960,26 грн. - суми процентів по графіку у прострочці та 14 109,69 грн. - суми нарахованих відсотків за весь час невиконання зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а всього стягнути 19 069, 95 грн.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»190,69 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.
Головуючий:
Судді: