2-290/11

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  31 серпня 2011 року           смт. Підволочиськ

Підволочиський  районний суд  Тернопільської області        

в складі:

головуючого  судді                                   Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання        Стадницької З.О.

представника третьої особи           Коцюк О.В.

 розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в смт. Підволочиську Тернопільської області цивільну  справу за позовом  ОСОБА_2 до Мисловецької сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Підволочиської районної ради про внесення змін до державного ату на право колективної власності на землю та визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_2 у травні 2011 року звернуся до суду з позовом до Мисловецької сільської ради Підволочиського району Тернопільської області третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Підволочиської районної ради про уточнення списків у протоколі членів колективного сільськогосподарського товариства та визнання права на земельну частку (пай), посилаючись на те, що згідно наказу № 13 від 01 липня 1981 року він був прийнятий у члени сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя», що у с. Мислова Підволочиського району Тернопільської області. Вважає, що він як член КСП має право на набуття права на земельну частку, пай, однак з незрозумілих причин не був включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, у зв’язку з чим і не отримав вказану земельну ділянку, а тому просить поновити його право на отримання вказаної земельної ділянки.

 Судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Підволочиську району раду Підволочиського району Тернопільської області.

 В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зіславшись на обставини, що викладені у позові та просить їх задоволити, доповнивши, що факт перебування у членстві  КСГП «Надзбруччя»також підтверджується довідкою Підволочиського районного державного архіву та трудовою книжкою, з яких убачається, що він працював з 1981 по 1998 року електрозварщиком  ТзОВ «Надзбруччя».

 Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору проти задоволення позовних вимог позивача заперечила та вказала, що позивач не має права на отримання земельної часки паю, оскільки не був включений у списки осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, а факт його роботи у даному товаристві не може бути підставою для вклячення його у списки пайовиків, так як останній міг працювати за трудовим договором, що не дає йому права на отримання даного паю. Крім того, просить  суд застосувати строк позовної давності, оскільки з моменту порушення його права, тобто з часу прийняття списків осіб, які мають право на земельну частку пай, минуло понад 15 років.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи  в судове засідання не з’явився, хоча подав суду заяву, згідно якої проти задоволення позовних вимог позивача заперечили та вказали, що всі справи по розпаюванні ТзОВ «Надзбруччя»проводилось даним товариством, однак сільська рада не має списків пайовиків, оскільки вся документація була передана в Підволочиський районний архів, проте вказали, що, якщо б ОСОБА_2 був членом сільськогосподарського товариства «Надзбруччя»,  то він би був у списку пайовиків, або був би визнаний членом колгоспу ім. Леніна (правонаступником якого є ТзОВ «Надзбруччя») згідно протоколу зборів колгоспу за 1981 рік.

Суд дослідивши та оцінивши всі зібрані у справі докази у їх сукупності встановив такі факти :

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.  Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство»членство у підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Крім того у відповідності до ч.5 ст. 19 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», не  виключалась можливість використання праці найманих працівників, яким разом із членами підприємства відповідно до діючого законодавства проводились записи у трудові книжки, що не може бути підставою його включення у члени підприємства.

Таким чином посилання позивача на те, що він є членом підприємства, оскільки працював у даному підприємстві про що свідчать записи у трудовій книжці, суд до уваги не бере. Інших доказів використання позивачем своїх прав як члена КГСП, або доказів членства КГСП позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч.2 ст. 32 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», положень п. п. 4,6 Указу Президента України  «Про порядок паювання земель», переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»,  п.5  наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 20 лютого 1996 року № 11 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо паювання земель», переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, питання розпаювання землі, що знаходяться у колективній власності КСП, а саме про затвердження складу комісії щодо проведення паювання земель колективної власності, затвердження розміру земельної частки (паю), списку членів КСП та їх уточнення, тощо , відносяться виключно до компетенції загальних зборів КСП.

Відповідно до п. 5 наказу  Державного комітету України по земельних ресурсах від 20 лютого 1996 року № 11 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціями», кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, який у разі потреби, уточнюється і підписується головами  Ради і підприємства.

Також відповідно до ст. 10 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) для забезпечення гласності щодо виділення власникам часток (паїв) земельних ділянок в натурі (на місцевості) сільська рада в межах своїх повноважень зобов’язана була оприлюднити списки осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

В ході судового розгляду судом не було чітко з’ясовано, коли були проведені такі загальні збори, не долучено списків про затвердження членів колективного сільськогосподарського  підприємства, які мають право на отримання земельної частки паю у даному колгоспі, а відтак і неможливо встановити дату проведення розпаювання земель, а також чи звертався позивач до комісії про внесення його у списки осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) із  земель ТзОВ «Надзбруччя», чи взагалі вони уточнювались, яким чином повідомлялись члени про внесення їх у списки та коли саме, а також осіб, які не були внесенні до даного списку та причини такого невнесення.

Як убачається з відповіді  Підволочиського районного державного архіву № 53 від 30 серпня 2011 року по документах архівного фонду колгоспу, зокрема  протоколах засідання правління колгоспу ім.. Леніна за 1981-1982 роки питання про прийняття в члени колгоспу ОСОБА_2   не розглядалось, а тому суд вважає безпідставним посилання позивача у своїх позовних вимогах на наказ № 13 від 01 липня 1981 року, відповідно до якого він був прийнятий у члени сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя», який так і на вимогу суду не був представлений.

Відповідно до п.2 Указу Президента України  № 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність і сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні позивачем не представлено, а судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_2 був членом ТОВ «Надзбруччя», а тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Разом із тим відповідно  ст. 71  ЦК України (в редакції 1963 року), загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється у три роки. А право на позов виникає з того дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про своє порушене право.

Як встановлено у судовому засіданні з пояснень позивача по справі він дізнався про те, що не був включений у списки осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю), як член ТОВ «Надзбруччя у 1996 року, тобто з часу коли особа дізналась про порушення його права на отримання земельної частки паю минуло понад 15 років.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, закінчення строку позовної давності до подання позову до суду є підставою для відмови у позові. Клопотань про його поновлення від позивача до суду не надходило.

За вказаних обставин суд вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду за поновленням свого порушеного права.

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 60,212, 213, 215, 294, п.4 ст. 295 ЦПК України, п.п.2,4,6 Указу Президента України" Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", ст.ст.5,10 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Закону України "Про колективне сільськогосподарське товариство", ст.ст. 81ч.1п.д, 152 ЗК України, ст.71 ЦК України(1963 р. редакції),п.6 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України (2003р.редакції), наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 20 лютого 1996 року №11 " Про затвердження Методичних рекомендацій земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" суд,-

В И Р І Ш И В  :

  У задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_2 до Мисловецької сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Підволочиської районної ради про внесення змін до державного ату на право колективної власності на землю та визнання права на земельну частку (пай),- відмовити.

           Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя