Cправа № 2-264/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
12 березня 2008 року. Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача вказуючи на те, що у квітні 2007року вони домовились оформити договір купівлі-продажу за 12000 доларів США квартири АДРЕСА_1.
Однак, після детальнішого огляду зазначеного житла позивач відмовився купувати його, а відповідачка не повернула йому 500 доларів США авансу, що в перерахунку національну валюту складає 2525грн. які і просив стягнути з відповідачки, а також 500грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди і витрати пов”язані з розглядом справи.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги із вищенаведених вище підстав, а відповідачка заперечила проти задоволення позову вказуючи на те, що вона не отримувала від позивача авансу 500 доларів США.
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили про наміри сторін оформлювати купівлю-продаж житлового приміщення, а два перших свідки (ОСОБА_3 і ОСОБА_4) крім того вказують, що покупець ОСОБА_1 сплатив 500дол.США продавцю ОСОБА_2.
Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку:
У позовній заяві до суду і в судовому засіданні позивач та його представник обгрунтовують свої вимоги нормами матеріального права ст.546-548, 570-571 ЦК України, посилаючись як на підставу задоволення свої вимог.
Відповідно ж до суті виниклих правовідносин між сторонами у даній справі, наслідком чого було не укладення ними договору купівлі-продажу житлового приміщення, суд вважає, що позивач не довів позовні вимоги та не обгрунтував їх правомірність нормами діючого законодавства, оскільки, матеріальне право (Розділ 1 Книги 5 Цивільного Кодексу України) які регулюють спірні правовідносини, вказують на таке :
Положення ст.ст.509,526 ЦК України визначають поняття зобов”язання між сторонами, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору....
Як установлено судом, у квтні 2007року жодних умов договору (договірних зобов”язань) належним чином між собою сторони у даній справі не оформлювали, зокрема, вони навіть у простій письмовій формі не обумовили документально своїх намірів на майбутнє укласти договір купівлі-продажу вищеназваного житлового приміщення, на яких саме конкректно-визначених ними умовах, і не вказували будь-яких сум завдатку (авансу) на забезпечення його виконання.
Тому, при вирішенні спору суд не може застосувати положення ст.ст.546-548 ЦК України про забезпечення виконання зобов”язання, зокрема - завдаток чи аванс - як один із видів забезпечення виконання зобов”язання (ст.ст.546, 570 ЦК України), оскільки, частина 1 статті 547 ЦК України вказує на обов”язкову письмову форму вчинення такого правочину щодо забезпечення зобов”язання, а частина 2 цієї статті визнає нікчемним правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання, вчиненого із недодержанням письмової форми.
Отже, як безспірно встановлено в ході судового слідства по даній справі, сторони не оформлювали документально своїх правовідносин, а саме, відсутня письмова форма оформлення забезпечення зобов”язання (завдатку чи авансу в 500дол.США), про що не заперечила і сторона позивача в судовому засіданні.
За таких обставин, на підставі досліджених судом доказів та відповідно до вищеназваних норм матеріального права які регулюють спірні правовідносини сторін у даній справі, суд не знаходить правових підстав стягнути з відповідачки на користь позивача будь-яких сум, незалежно від причин, з яких не було виконано усної домовленості між ними у квітні 2007року щодо оформлення у майбутньому договору купівлі-продажу житлового приміщення.
При цьому, суд не вважає заслуговуючою на увагу правову позицію сторони позивача і не задовольнив його клопотання приєднати до справи звукозаписи телефонних переговорів з відповідачкою, оскільки їх походження, порядок здобуття та достовірність невідома суду. Крім того, суд не має правових підстав керуватись звукозаписом з телефонних перемовин при тому, що законодавством вимагається письмова форма з оформлення виниклих правовідносин сторін у даній справі, а тому, суд керується правилами ч.2 ст.59 ЦПК України про те, що обставини справи, які за законом (у даному разі ст.ст.546,547,570 ЦК України) мають бути підтверджені певними засобами доказування (письмова форма), не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відмовляючи позивачу в задоволенні основного позову про стягнення авансу, суд відмовляє йому у задоволенні вимог про стягнення з відповідачки будь-яких сум моральної шкоди, із-за недоведеності її вини у заподіянні такої.
За правилами ст.88 ЦПК України про розподіл судових витрат, також слід відмовити позивачу у вимозі стягнути з відповідачки понесених ним судових витрат у даній справі.
Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 2525грн. авансу та 500грн. моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Прилуцького міськрайонного суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий суддя Білокур В.І.