Cправа № 2-195/2008р.

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                              І М Е Н ЕМ      У К Р А Ї Н И

            20 лютого 2008 року.       Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:  головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

                                           В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача вказуючи на те, 09 квітня 2007року близько 20год. 40хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння під час виниклої сварки на східцевій площадці житлового будинку АДРЕСА_1 заподіяв їй середньої ступені тяжкості тілесне ушкодження у вигляді скалкового перелому 5-ї п”ясної кістки, садно на долонній поверхності правої кисті.

Посилаючись на те, що кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.122ч.1 КК України закрито внаслідок застосування ст.1 п.”б” Закону України “Про амністію” від 19.04.2007року, що не звільняє останнього від обов”язку відшкодувати заподіяну їй матеріальну і моральну шкоду, на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України просила суд стягнути з відповідача на її користь :

-  81грн. 81коп. витрат на своє лікування від отриманих тілесних ушкоджень,

-  2255грн. 97коп. втраченого заробітку, який могла-б отримати, у разі її призначення на посаду головного бухгалтера ЖЕК №5,

- 1800грн. Витрат гр.ОСОБА_3 Яка здійснювала догляд за її (позивачки) батьком-інвалідом 1-ї групи ОСОБА_4,

- 1906грн. 80Коп. Витрат, понесених зі здійсненням підприємницької діяльності (податок та інші обов”язкові відрахування до бюджету),

- 4902грн. Неотриманого нею прибутку від підприємницької діяльності,  -  а всього  просить стягнути з відповідача 10946грн. 58коп..

Крім того, позивачка просила суд стягнути з відповідача 10000грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому  засіданні позивачка ОСОБА_1 доповнила свої вимоги на 96грн. 08коп. стягнення з відповідача додаткових витрат на своє лікування, при цьому вона повністю підтримала вищеназвані первісно заявлені позовні вимоги за наведених вище підстав.

Відповідач ОСОБА_2 повністю заперечив проти задоволення позову вказуючи на те, шо він не вважає повністю себе винним у розвитку і наслідках заподіяного тілесного ушкодження позивачці, оскільки, можливо “укусив” її палець в порядку самозахисту, а тому не вважає свого обов”язку відшкодовувати жодних сум матеріальної та моральної шкоди.

         Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши всі інші наявні докази по справі  приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення частково з таких підстав:      

Винність ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_1 середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження 09.04.2007року, за що і було пред”явлено йому обвинувачення за ст.122ч.1 КК України де він повністю визнав себе винним у ході досудового слідства та його ж погодження на закриття кримінальної справи унаслідок застосування ст.1 п.”б” Закону України “Про амністію” від 19.04.2007року - підтверджується наявною у матеріалах справи копією Постанови Прилуцького міськрайсуду від 17.09.2007року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 (відповідача у даній справі) з нереабілітуючих підстав. (а.с.6).

         Тому, суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача у нинішньому судовому засіданні проти доведеності його вини у заподіянні позивачці середнього ступеню тілесного ушкодження, а відтак, за правилами ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України він зобов”язаний відшкодувати заподіяну позивачці матеріальну та моральну шкоду.

Вирішуючи ж питання  про розмір відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до наступного :

Необхідно повністю задовольнити вимоги позивачки про стягнення з відповідача 177грн. 89коп. (81,81грн. +  96.08грн.) загальної суми витрат на її лікування, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами - копіями квитанцій. (а.с.    ).

В задоволенні решти вимог позивачки слід відмовити як таких, що не можуть бути віднесені до матеріальних збитків, як-то: 2255грн. 97коп. втраченого заробітку, який могла-б отримати, у разі її призначення на посаду головного бухгалтера ЖЕК №5,  1800грн. витрат по догляду за її батьком-інвалідом 1-ї групи ОСОБА_4, 1906грн. 80Коп. витрат на здійснення підприємницької діяльності у вигляді податку та інших обов”язкових відрахувань до бюджету та  4902грн. неотриманого прибутку від підприємницької діяльності  - необхідно відмовити як таких, що не передбачені діючим законодавством до стягнення з відповідача із-за недоведеності його вини і причинно-наслідкового зв”язку у названих вище витратах.

         Тому, виходячи із вищенаведеного та вирішуючи спір відповідно до виниклих правовідносин, суд вважає необхідним задовольнити вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки понесених витрат на лікування та моральної шкоди на підставі вимог ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України оскільки ці норми закону вказують на обов”язок винної особи відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

         Розмір конкретних сум грошових стягнень з відповідача на користь позивачки  слід  задовольнити на 177грн. 89коп. як фактично понесених витрат на лікування, та частково, у розмірі 1000грн. на відшкодування моральної шкоди, що буде відповідати характеру та обсягу заподіяння такої позивачці з вини відповідача унаслідок фізичного болю та вимушених змін (лікування, перенесені душевні страждання) із врахуванням всіх конкретних обставин та наслідків заподіяння немайнової шкоди для позивачки у відповідності з характером та обсягом заподіяння такої з вини відповідача.

         Таким чином, загальна сума до відшкодування відповідачкою на користь позивачки заподіяної матеріальної та моральної шкоди складає 1177грн. 89коп..

         В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, за їх недоведеністю.

За правилами ст.88 ЦПК України судові витрати по даній справі : - 51грн. судового збору в прибуток держави, - 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення необхідно стягнути з відповідача.

На підставі наведеного та ст. ст. 22, 23, 1166, 1167  ЦК України, керуючись ст. ст.             10, 15, 60, 88, 213-215, 294  ЦПК України, суд -

                                                                                                                                                             В И Р І Ш И В :

             Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Стягнути з  ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1  177 грн. 89 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та  1000грн. на відшкодування моральної шкоди, а  всього  стягнути  1177 (одна тисяча сто сімдесят сім) грн. 89 коп. заподіяної шкоди.

         В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити,  за їх недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судового збору в прибуток держави, а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Прилуцького міськрайонного суду протягом десяти  днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

     Головуючий суддя                                                                                Білокур В.І.