РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 2-97-1/08
12 березня 2008 року Печерський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гуль В.В., при секретарях Бистрая А.В., Александрові В.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3 особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на майно,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.09.2006 року укладений між сторонами 12.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, з тих підстав, що у момент його вчинення позивач не усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, оскільки знаходився у важкому психологічному стані. А також визнати право власності позивача на цю квартиру.
Відповідач та його представники, представники третіх осіб позов не визнали як безпідставний, посилаючись на те, що позивач при укладенні правочину вів себе абсолютно адекватно, що підтверджуються показами свідків. Правочину передувало вчинення відповідачем логічної послідовності дій, а саме зняття з реєстраційного обліку, збір необхідних документів таких як довідки з БТІ, ЖЕКу, дачу рекламних оголошень щодо продажу квартири тощо, спрямованих на укладення даної угоди. Таким чином, позивач усвідомлював значення своїх дій, міг керувати ними. Крім того, при укладенні правочину нотаріус, який посвідчував договір, в силу вимог закону, які на нього покладаються, належним чином перевіряв дієздатність позивача.
Вислухавши в судовому засіданні учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.09.2006 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
На підставі показів свідків, встановлено, що ОСОБА_1 укладав правочин та вчиняв підготовчі дії до нього не особисто, а в присутності невстановленої судом особи, яка йому в цьому допомагала.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що позивача він добре знає. Наскільки йому відомо, то ОСОБА_1 епілептик. Після приступів хвороби перебуває в дуже важкому психологічному стані. Може легко піддаватися на любі пропозиції, не розуміючи наслідків вчинених ним дій.
У встановленому законом порядку недієздатним позивач не визнавався.
Відповідно до ст. 203, 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визнається судом недійсним за позовом цієї особи.
Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної хвороби експертизи № 769-2007 від 21 листопада 2007 року судово-психіатрична експертна комісія Житомирської обласної психіатричної лікарні № 1 прийшла до висновку, що ОСОБА_1 з раннього дитячого віку страждає на не психічне захворювання - епілептичну хворобу з вираженими характерологічними змінами особа за епілептичним типом, помірним інтелектуально-мнестичним зниженням та частими (по анамнезу та медичним даним) поліморфними судомними пpипадками. З приводу даного захворювання багаторазово лікувався стаціонарно в психіатричній лікарні та диспансері м. Києва р., з 1974 р. регулярно спостерігається психіатром за місцем проживання, отримував регулярне анти конвульсивне лікування та психіатричною МСЕК визнаний інвалідом 2 групи довічно з 2003 р.
ОСОБА_1 страждав вищевказаним захворюванням і в період часу, до якого відноситься факт укладення ним правочину 12.09.06р. купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Ступінь наявних у ОСОБА_1 психічних розладів в сфері мислення, емоцій, волі, критики та пам'яті настільки виражені, що позбавляли його (станом на 12.09.2006р.) можливості усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки (через помірне інтелектуально-мнестичне зниження, предметно-конкретний характер мислення, торпідність психічних процесів, в'язкість, схильність до застрягань на малозначимих деталях, порушення концентрації уваги, неспроможності до глибокого аналізу подій, до узагальнень, зниження вольових побуджень. Підкорюваність, навіюваність).
Для роз'яснення вказаного висновку експертів приймав участь лікар-доповідач завідуючий спец. від., експерт-психіатр вищої категорії, U класу, 12 рангу, стаж роботи 11 років С.В. Вельган, який повідомив, що хвороба у позивача наростає. На сьогодні має прогресуючий варіант душевної хвороби і недоумства.
Покази свідків з боку відповідачів, третіх осіб, які зазначали щодо адекватності стану психічного стану ОСОБА_1 під час вчинення правочину, не можуть та не могли б вплинути на цей висновок експертів, оскільки такі покази носять характер суб'єктивних свідчень, в той час як питання щодо глибокого аналізу психічного стану особи відноситься до спеціальних знань та компетенції психіатра.
Обставин, які б свідчили про неповноту або неясність висновку експертів судом не встановлено. Відповідачем та третіми особами, що приймали участь у справі на стороні відповідача доказів, які б спростовували такий висновок експертів не надано.
Позивач перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері.
Висновок ґрунтується на підставі медичної документації.
Таким чином, судом встановлено, що укладаючи спірний правочин позивач не усвідомлював значення своїх дій та не могла керувати ними.
Вказані обставини відповідно до ст. 203, 225 ЦК України є підставою за позовом ОСОБА_1 для визнання судом недійсним правочину від 12.09.06р., а саме договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
До укладення спірного договору позивач був єдиним власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 216 ЦК України право власності позивача на квартиру має бути повернуто.
За таких обставин позов ґрунтується на вимогах закону.
Суд не брав до уваги покази свідків з боку відповідача та третіх осіб, оскільки для визначення психічного стану особи необхідні спеціальні знання, якими вони не володіють.
Та обставина щодо вчинення позивачем послідовності ряду дій, які передували вчиненню правочину свідчить лише про механічні дії, а виходячи з представлених сторонами доказів, які містяться в матеріалах справи, відповідачами не доведена та обставина, що позивач такі дії вчиняв виключно особисто.
Судові витрати стягуються на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ЦК України ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3 особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на майно - задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12.09.2006 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4038.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено на підставі ст. 294 ЦПК України до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, поданої протягом десяти днів після проголошення рішення, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
З повним змістом рішення учасники судового розгляду зможуть ознайомитись починаючи з 17 березня 2008 року.
Головуючий В.В.Гуль