ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "29" серпня 2011 р.                                                            Справа № 10/53-8/53  

  Колегія суддів у складі: головуючого  судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О.,  судді Плахова О.В.,

при секретарі Сиротніковій  Я.Є.,

за участю представників сторін:

1-го відповідача –арбітражного керуючого Борових І.А., за ліцензією серії АВ №470419 від 05.05.2010р.,

2-го відповідача –ОСОБА_2, особисто,

позивача –не з’явився,

3-го відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх. №3215 П/2-7)  на ухвалу господарського суду Полтавської області від 17.02.11р. у справі № 10/53-8/53

за позовом  ОСОБА_3, м. Полтава,

до 1) Відкритого акціонерного товариства “Павлівське”, смт. Артемівна Чутівського району Полтавської області;

2) ОСОБА_2, м. Полтава;

3)  Щербанівської сільської ради, с. Щербані Полтавського району

про 1. Виключення нежитлових приміщень з п’яти автомобільних боксів № 1, 2, 3, 4, 5 в АДРЕСА_1, з ліквідаційної маси ВАТ  “Павлівське”;

2.  Визнання недійсним свідоцтва про право власності не нерухоме майно, видане ВАТ “Павлівське” Щербанівською сільською радоюПолтавського району

08.01.2009 р.;

3. Визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2009 р., укладений між ВАТ  “Павлівське” та ОСОБА_2., а  саме: гаражу на 5 машин, що знаходяться в АДРЕСА_1; сторони повернути в первісний стан;

Що пов’язаний зі справою № 10/53-8/53

за заявою  Дочірнього підприємства ХСУ “Котломонтаж № 504”

Закритого акціонерного товариства  “Промтехмонтаж-1”, м. Харків

до  Відкритого акціонерного товариства “Павлівське”, смт. Артемівна Чутівського району Полтавської області

про визнання банкрутом,-

  ВСТАНОВИЛА:

  Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.02.2011 р. у справі № 10/53-8/53 (суддя Паламарчук В.В.) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3, м. Полтава, в редакції уточнень до заяви про виключення майна із ліквідаційної маси.

ОСОБА_3 з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Центральній регіональній біржі від 26.12.2007р. за ним було визнано право власності, які  в  2007р., до внесення змін до Закону України “Про Третейські суди”, мали право розгляду спорів що до нерухомого майна.

Також ОСОБА_3 стверджує, що Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області було присвоєно спірному нерухомому майну  нову адресу.

Апелянт зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що спірне майно правомірно віднесено до ліквідаційної маси є необґрунтованим, та не відповідає дійсності, оскільки за ВАТ “Павлівське” ніколи не визнавалося право власності на спірне майно.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.05.2011р. скасовано та направлено справу на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою   Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження .

15.08.2011 р. ВАТ  “Павлівське” через канцелярію Харківського  апеляційного господарського суду надало  відзив (вх. № 7912)  на апеляційну  скаргу, в якому  просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, та покласти судові витрати на позивача.

29.08.2011р. ОСОБА_2 через канцелярію Харківського  апеляційного господарського суду надав  відзив (вх. № 8327), в якому він просить залишити ухвалу   господарського суду Полтавської області від 17.02.2011р. без змін, а скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Також  29.08.2011р. через канцелярію Харківського  апеляційного господарського суду ВАТ  “Павлівське” були надані додаткові документи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу (вх.№8312).

Щербанівською сільською радою було надано через канцелярію Харківського  апеляційного господарського суду довідку (вх. № 8319) про розгляд справи без участі його представника.

29.08.2011р. у судовому засіданні представник  1- го відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ОСОБА_2 у судовому засіданні також проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги а ухвалу  господарського суду Полтавської області від 17.02.2011р. залишити без змін.

Представник 3-го відповідача в судове засідання не з’явився. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзиву на апеляційну скаргу не надав, але просив розглянути справу без його участі.

Позивач у судове засідання  29.08.2011р.  також не з’явився, натомість надав  через канцелярію через канцелярію Харківського  апеляційного господарського суду термінову телеграму ( вх. № 8307), в якій зазначає, що ухвалу про розгляд апеляційної скарги він отримав лише 29.08.2011р. і тому просить перенести розгляд справи на інше число. Однак апелянтом не було надано ніяких доказів на підтвердження, що саме 29.08.2011р. була отримана ухвала .

Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України  апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи  те, що ухвалою  Харківського  апеляційного господарського суду від 15.08.2011р. розгляд справи був відкладений, у зв’язку з неявкою апелянта і продовжено строк розгляду справи на 15 днів, згідно положень ст.69 Господарського процесуального кодексу України, у колегії суддів відсутня процесуальна можливість відкладення розгляду справи, в зв’язку з чим у клопотанні позивача про відкладення розгляду справи належить відмовити.

В ухвалі суду від 15.08.2011р. зазначено, що у разі не з’явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.03.2003р. було зобов’язано Щербанівську сільську Раду, с Щербані Полтавського району оформити право колективної власності ВАТ “Павлівське” на об’єкти нерухомості згідно з переліком, в якому в тому числі наявна тепла стоянка “Ангар” за адресою АДРЕСА_1.

03.07.2003р. між Агрофірмою імені Т.Г.Шевченко дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства “Павлівське” та ПП “Експотранс” було підписано  договір купівлі - продажу основних засобів,  де продавець продає належні йому на праві  колективної власності приміщення мийки для автомобілів, площею 162 кв.м. та нежитлові приміщення з п’яти автомобільних боксів №1,№2,№3,№4,№5 загальною площею 139,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

22.10.2007р. було підписано  договір купівлі –продажу основних засобів між ПП “Експотранс” та ОСОБА_3 де продавець продає належні йому на підставі рішення Третейського суду при Центральній універсальній біржі: приміщення мийки для автомобілів площею 162 кв. м. та нежитлові приміщення з п’яти автомобільних боксів №1,№2,№3,№4,№5 загальною площею 139,8 м.кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

26.12.2007р. рішенням постійно діючого Третейського суду при Центральній універсальній біржі, визнано за громадянином України ОСОБА_3 право приватної власності на нерухоме майно: приміщення мийки для автомобілів площею 162 кв.м. та нежитлові приміщення з п’яти автомобільних боксів №1,№2, №3,№4,№5 загальною площею 139,8 кв.м., які знаходяться за адресою: Полтавська область, Полтавський р-н, АДРЕСА_1.

06.02.2009р. рішенням виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району,  Полтавської області присвоєно юридичні адреси об’єктам, які знаходяться на балансі ВАТ “Павлівське”: гараж на 5 машин –АДРЕСА_1; гараж на 1 машину - АДРЕСА_3.

29.05.2009р. між ВАТ “Павлівське” в особі ліквідатора ВАТ “Павлівське” Борових І.А. ( ідент.№ НОМЕР_1) та ОСОБА_2 ( ідент.№ 24504227991) було підписано  договір купівлі продажу № 2103   гаражу на 5 машин, що складається в цілому з гаража із цегли, загальною площею 120,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці Держфонду.

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу  гараж, що відчужується належить продавцеві на підставі свідоцтва про власність на нерухоме майно, виданого 17.02.2009р. Щербанівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради №3 від 06.02.2009р., зареєстрованого в комунальному підприємстві “Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району”  23.02.2009р.  в книзі № 46, запис № 400, реєстраційний номер 26461137.

24.06.2009р. рішенням реєстратора КП “Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району” було відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно, яке знаходиться  в АДРЕСА_1, за ОСОБА_3, посилаючись на те, що це нерухомо майно зареєстровано за іншим власником.

18.01.2011р. позивач звернувся до господарського суду Полтавcької області з уточненнями до позовної заяви про виключення із ліквідаційної маси ВАТ  “Павлівське” нежитлових приміщень з п’яти автомобільних боксів АДРЕСА_1;  визнання  недійсним свідоцтва про право власності не нерухоме майно, видане ВАТ “Павлівське” Щербанівською сільською радою Полтавського району 08.01.2009 р.; визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2009р., укладеного між ВАТ  “Павлівське” та ОСОБА_2, а  саме виключення нежитлових приміщень з п’яти автомобільних боксів № 1, 2, 3, 4, 5 в АДРЕСА_1,  сторони повернути в первісний стан,  посилаючись на те,  що спірне майно не є власністю ВАТ “Павлівське”, що воно незаконно віднесено до ліквідаційної  маси та перепродано.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України у  випадках передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про Третейські суди” - третейський суд  недержавний   незалежний   орган,    що утворюється  за  угодою  або  відповідним рішенням заінтересованих фізичних  та/або  юридичних  осіб  у  порядку,  встановленому  цим Законом,  для  вирішення  спорів,  що  виникають  із  цивільних та господарських правовідносин.

В редакції Закону України  “ Про Третейські суди ” від 2006р. п.7 ст.6 Третейські суди в порядку,  передбаченому цим Законом, можуть розглядати  будь-які  справи,  що  виникають   із   цивільних   та господарських правовідносин, за винятком:  справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами  загальної  юрисдикції  або  Конституційним  Судом України.

Відповідно до ст.17 Закону України “ Про судоустрій і статус судій ” систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України. Тобто це  є державні суди до яких Третейські суди не відносяться.

Відповідно до ч.10 ст.38 Закону України  “ Про Третейські суди” - обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов’язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини. Тобто не можна вважати доведеним право власності на спірне майно, лише посилаючись на рішення Третейського суду.

Згідно зі ст. 25 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” передбачено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, а саме: ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; ... реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси. Таким чином, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає лише одну підставу звернення фізичних осіб до господарського суду, а саме оскарження правомірності віднесення  спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  до ліквідаційної маси відносяться усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках,  встановлених законом . Такий правочин є вчиненим з моменту його  державної реєстрації. Тобто реєстрації підлягають лише ті правочини, щодо яких така вимога прямо встановлена у законі.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.  Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації, є укладеним з моменту його  нотаріального посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,  єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному  посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України      Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку правовідносини сторін виникли між  позивачем  та відповідачами стосовно  права власності на нежитлові  приміщення, які знаходились у ліквідаційній масі боржника (ВАТ  “Павлівське”), та які були визнані за позивачем на праві власності на підставі рішення  постійно діючого Третейського суду при Центральній універсальній біржі.

Матеріали справи свідчать, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Центральній універсальній біржі від 26.12.2007р. визнано право власності за ОСОБА_3 на приміщення  мийки для автомобілів площею 162 кв.м та нежитлові приміщення з п’яти автомобільних боксів АДРЕСА_1, але при цьому апелянт просить виключити майно із ліквідної маси за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, як вбачається з вищенаведеного, посилання заявника на Рішення Постійно діючого третейського суду при Центральній універсальній біржі від 26.12.2007р. є безпідставним, оскільки саме рішення постійно діючого Третейського суду 26.12.2007р. не являється належним доказом того, що апелянт є власником спірного майна.  Як вже зазначалось вище відповідно до ч. 10 ст. 38 Закону України “Про Третейські суди” обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини .

Також, оскільки, відповідно до п.7 ст. 6   в редакції Закону України “Про Третейські суди”  від 2006р. - третейські суди в порядку,  передбаченому цим Законом, можуть розглядати  будь-які  справи,  що  виникають   із   цивільних   та господарських правовідносин, за винятком: справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами  загальної  юрисдикції  або  Конституційним  Судом України. Тобто в даному випадку виключно «державним судом»мав би бути розглянуто спір щодо визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3, який всупереч положення ст.6 Закону України “ Про Третейські суди”  був предметом розгляду третейського суду 26.12.2007р.

Оскільки інших доказів, на підтвердження права власності заявником на спірне майно суду не надано, колегія суддів вважає, посилання апелянта тільки  на рішення третейського суду, як на підставу визнання за ним права власності є безпідставним.

Натомість в справі наявні матеріали, які підтверджують право власності на спірне майно за ВАТ  “Павлівське”, а саме: копія технічного паспорта на громадський будинок тепла стоянка “Ангар” за адресою: АДРЕСА_1, від 22.12.2008р. за реєстровим № 46-380, згідно якому власником цього об’єкту являється ВАТ  “Павлівське” та ТОВ “Бест”; копія технічного паспорта на громадський будинок гараж на 5 машин за адресою: АДРЕСА_1 від 16.02.2009р. за реєстровим №45-227, згідно якому власником цього об’єкту являється ВАТ  “Павлівське” та ОСОБА_2; інвентаризаційний опис будівлі та споруди № 1 від 15.04.2009р., де в переліку товарно-матеріальних цінностей зазначені гараж на 5 машин та тепла стоянка “Ангар”, а також додані до нього інвентарні картки обліку основних засобів; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08.01.2009р., відповідно до якого власником теплої стоянки “Ангар”, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2897,9 кв.м.  являється ВАТ  “Павлівське” на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради; витяг з КП Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району ” про реєстрацію права власності на нерухоме майно  від 22.01.2009р. підставою виникнення за ВАТ  “Павлівське”  права власності на теплу стоянку “Ангар” за адресою: АДРЕСА_1 є свідоцтво про право власності від 08.01.2009р. виданого Щербанівською сільською радою; копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Щербанівською сільською, на гараж на 5 машину  за адресою: АДРЕСА_1.

Це також підтверджуються рішенням реєстратора КП “Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району”   від 24.06.2009р., яким  у відповідності до п.п.5 п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства  юстиції  України  №7/5 від 2002р. та  зареєстрованим  в Міністерстві  юстиції  України   № 157/6445 від 18.02.2002р. із змінами та доповненнями, у реєстрації права власності на нерухоме майно за апелянтом    відмовлено , тому що  заявлене право вже зареєстроване за іншим власником.

З урахуванням наведеного, як свідчать матеріали справи, після оголошення процедури ліквідації 14.04.2009 року арбітражним керуючим - ліквідатором ВАТ “Павлівське”  на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 17.02.2009р. Щербанівською сільською радою (рішення виконавчого комітету сільської ради № 3 від 06.02.2009 року)  правомірно віднесено спірне нерухоме майно до ліквідаційної маси банкрута, при цьому, заперечень та майнових претензій з боку заявника здійснено не було. Окрім того, про визнання боржника банкрутом було розміщено оголошення в газеті «Голос України»№76-77 за 28.04.2009 рік. Виконуючи свій обов’язок відповідно до ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатор реалізував майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку передбаченому цим Законом, а саме спірне майно було продано на біржових торгах 30.07.2009р., що підтверджується протоколом біржових торгів №44, в якому  зазначено, що об’єкт  продано ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2009р. був підписаний договір купівлі –продажу № 2103   гаражу на 5 машин, що складається в цілому з: гаража із цегли, загальною площею 120,9 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці Держфонду. Цей договір був укладений з дотриманням вимог цивільного законодавства та відповідно до порядку продажу в процедурі ліквідації на біржових торгах. Згідно протоколу №44 Біржових торгів від 30.07.2009р., затвердженого керівником Полтавської регіональної біржі нерухомості Москаленко О.П. 30.07.2009р., продаж зазначеного нерухомого майна вчинявся за ціною 54 624,27 грн., які внесені покупцем на р/р 26008136866 ВАТ “Павлівське”  в  ВАТ  “Райффайзен Банк Аваль”.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру правочинів від 31.07.2009р. між ВАТ  “Павлівське” та ОСОБА_2, а також   витяг про реєстрацію права власності на нерухомо майно з КП “Бюро технічної інвентаризації та містобудування полтавського району” від 03.08.2009р де закріплено право власності за  ОСОБА_2 згідно договору купівлі –продажу від 31.07.2009р. № 2103 на гараж на 5 машин за адресою АДРЕСА_1.

З дня підписання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, а саме з 31.07.2009 року, що був укладений між  ВАТ  "Павлівське" та ОСОБА_2 з дотриманням вимог цивільного законодавства та відповідно до порядку продажу в процедурі ліквідації, передбаченого Законом, спірне нерухоме майно не знаходиться в ліквідаційній масі банкрута, а належить іншій фізичній особі. З викладеного виходить висновок, що з 31.07.2009р.  заявник  втратив право звернення до господарського суду з даного питання, адже спірне майно відсутнє в ліквідаційній масі банкрута.

Оскільки спірне майно за адресою АДРЕСА_1 належали ВАТ  “Павлівське” на праві власності і таке право було зареєстроване відповідно до вимог чинного законодавства і ніким не було спростовано, колегія суддів вважає, належним продавцем зазначеного майна, а тому відсутні правові підстави  для визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна від 31.07.2009р., укладеного між ВАТ  “Павлівське”  та ОСОБА_2,  недійсним.

Щодо рішення постійно діючого Третейського суду при Центральній універсальній біржі від 29.12.2006р.  по справі №37/12/06/1П,  відповідно до якого,  відчуження нерухомого майна було проведене Агрофірмою ім. Т.Г. Шевченко  ДП  ВАТ  ‘Павлівське”. Беручи до уваги, що за даними Бюро технічної інвентаризації Агрофірма імені Т.Г. Шевченко ДП Відкритого акціонерного товариства “Павлівське” ніколи не була власником спірного нерухомого майна по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 , а також відсутні будь-які правочини та рішення судів,  що визнавали право власності за Агрофірмою імені Т.Г. Шевченко ДП ВАТ «Павлівське»на таке майно, колегія суддів вважає,  що  вимоги заявника є безпідставними та такими, що не пов’язані з правом власності на спірне майно за ВАТ “Павлівське”.  Це також підтверджується копією листа КП Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району ” від 22.08.2011р., в якому зазначен, що право власності за агрофірмою ім..Т.Г.Шевченка –ДП ВАТ “Павлівське” на нежитлові приміщення з п’яти автомобільних боксів №1-№5 та приміщення для мийки автомобілів, що розташоване по АДРЕСА_1 не реєструвалось.

Також, як вже зазначалось, в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане Щербанівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради від 29.12.2008р. за номером 89, відповідно  до якого право приватної власності на теплу стоянку “Ангар” за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2897,9 кв.м. належить ВАТ "Павлівське".

Оскільки позивачем не було надано доказів, щодо недійсності свідоцтва, колегія суддів вважає, що немає підстав для визнання  його недійсним.

Також колегія суддів  зазначає, що  апелянт безпідставно посилається на те, що 06.02.2009р.  спірному нерухомому майну присвоєна  нова адреса,  оскільки,  як правильно встановлено місцевим господарським  судом, в рішенні лише зазначається про присвоєння юридичної адреси нерухомим об’єктам, які знаходяться на балансі ВАТ "Павлівське". Таким чином, заявник бездоказово зазначає, що нерухомим об’єктам АДРЕСА_1 (парна сторона вулиці) присвоєно нову адресу по АДРЕСА_1 (непарна сторона вулиці) та що це одні й ті ж самі приміщення.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом не було розглянуто клопотання  про витребування у Щербанівської сільради  Полтавського району копії рішень від 08.01.2009р. про видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно ВАТ "Павлівське"  та документи, на підставі яких були винесенні вказані рішення, безпідставні та необґрунтовані, з огляду на те, що  судом першої інстанції було розглянуто клопотання позивача,  ухвалою господарського суду Полтавської області  від 18.01.2011р  було зобов’язано Щербанівську сільраду  Полтавського району до 10.02.2011р. надати  копії рішень від 08.01.2009р. про видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно ВАТ "Павлівське"   та документи,  на підставі яких були винесенні вказані рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що  вимоги ОСОБА_3  є необґрунтованими,  тому ухвала господарського суду Харківської області є законною та правомірною, прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

 .

постановила:

  Апеляційну скаргу  ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу  господарського суду господарського суду Полтавської області від 17.02.11р. по  справі № 10/53-8/53  залишити без змін.

  Головуючий  суддя                                                             Пуль  О.А.

                         суддя                                                             Білоусова Я.О.

                        суддя                                                              Плахов О.В.

  Повний текст складено  30.08.2011р