донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.08.2011 р.           справа №13/91

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівБойко І.А.

Акулова Н.В., Зубченко І.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача (скаржника):

розглянувши апеляційну скаргу Лебеденко В.В.

не з’явився

ОСОБА_1. –юрисконсульт (довіреність № 09-18/2175 від 31.05.2011р.)

Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь Донецької області

на рішення

господарського суду
Донецької області

від 21.07.2011р. (повний текст складено та підписано 26.07.2011р.)

у справі№ 13/91 (суддя Ю.В. Макарова)

за позовомПриватного науково –виробничого підприємства „Мікротех”,  м. Харків

до відповідача

Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь Донецької області

простягнення 9 732грн.00коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року приватне науково –виробниче підприємство „Мікротех”  м. Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 9732грн.00коп.

       Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2011р. позовні вимоги приватного науково–виробничого підприємства „Мікротех” м. Харків до публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь Донецька обл. про стягнення суми заборгованості в розмірі 9732грн.00коп., були задоволені у повному обсязі.

        Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2011р. у справі № 13/91,  відповідач - публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить  рішення суду від 21.07.2011р. у справі № 13/91 скасувати, як таке що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що у нього не виникло зобов’язання з оплати отриманого товару, оскільки позивач не виконав свого обов’язку по передачі разом  з товаром  документів, передача яких передбачена п. 3.2. договору купівлі –продажу № 06/500-131 від 13.06.2008р.

Ухвалою від 15.08.2011р. Донецьким апеляційним господарським судом було  порушено апеляційне провадження.

Позивач  в судове засідання не з’явився. 23.08.2011р. від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому  просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2011р. - без змін. Також позивачем подана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні 29.08.2011р. доводи апеляційної скарги  підтримав.

        Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

         Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши доводи відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.  

Як встановлено господарським судом Донецької області, 13.06.2008р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі –продажу № 06/500-131, згідно з яким продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в даному договорі.

Пунктом 1.1 договору сторони визначили предмет договору.

Згідно п. 1.2 договору загальна сума по даному договору складає 9732грн.00коп.

Відповідно до п. 3.2 поставка супроводжується наданням наступних документів: рахунок на  продукцію що поставляється, податкова накладна, накладна на відпуск  матеріалів.

         На виконання умов договору на підставі видаткової накладною № ЧНП –003398 від 11.07.2008р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9732грн.00коп.  

       Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній № ЧНП –003398 від 11.07.2008р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЙ  № 335824 від 09.07.2008р., виданою на представника відповідача ОСОБА_2.

Відповідно п. 4.1 договору оплата продукції здійснюється по факту поставки протягом 30 банківських днів. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України  визначає обов’язок Покупця  оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну  ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

        Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 804/1 від 06.11.2008р. з вимогою терміново до 14.11.2008р. перерахувати суму боргу в розмірі 9732грн.00коп. за договором № 06/500-131 від 13.06.2008р.

Листами № 06/500-23 від 30.09.2008р., № 06/500-25 від 16.10.2008р., № 06/500-42 від 30.10.2008р., № 06/500-5 від 16.01.2009р. відповідач визнав факт наявності заборгованості, однак, посилаючись на кризу в металургійній галузі та на мировому ринку, повідомив про неможливість здійснити оплату поставленої продукції на суму 9732грн.00коп. по договору № 06/500-131 та повідомив про здійснення керівництвом заходів щодо погашення кредиторської заборгованості перед позивачем.

        В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті поставленої продукції не виконав, оплату вартості поставленої продукції у сумі 9732грн.00коп. не здійснив.

Відтак, наявність за відповідачем суми  боргу у розмірі 9732грн.00коп. кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,               

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

         Щодо доводи апеляційної скарги скаржника про відсутність у нього зобов’язання з оплати отриманого товару, оскільки позивач не виконав свого обов’язку по передачі разом  з товаром  документів, передача яких передбачена п. 3.2. договору купівлі –продажу № 06/500-131 від 13.06.2008р., колегія суддів апеляційного суду також погоджується з висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Я вже зазначалося, у п. 4.1 договору сторонами встановлений конкретний строк оплати товару, отже, зазначений пункт не пов’язує момент оплати товару з наданням разом з товаром товаросупроводжувальних документів, тобто обов’язок з оплати не покладається у залежність від надання таких документів.

 Матеріалами справи підтверджено, що продукція була прийнята без жодних зауважень щодо відсутності товаросупроводжувальних документів. Докази повідомлення про наявність претензій щодо якості, комплектності продукції, своєчасності її постачання або надання супроводжуючих документів суду в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що ненадання визначених п. 3.2 договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є  простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий.

Оскільки відповідач отримав товар 11.07.2008р. за видатковою накладною № ЧНП –003398, останній не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за отриманий товар у строк, погоджений сторонами у п. 4.1 договору, а саме – протягом 30 банківських днів по факту поставки товару, тобто вимога про здійснення оплати є правомірною, так як настав кінцевий строк оплати  товару передбачений п. 4.1 договору    та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

         Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, тому господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 9732грн.00коп.

         Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2011р. у справі № 13/91 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

         Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись статями  43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2011р. у справі № 13/91 –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2011р. у справі № 13/91   – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий          І.А.Бойко

Судді:          Н.В.Акулова

          І.В.Зубченко

          Надруковано: 4 прим.

          1- позивачу

          1- відповідачу

          1- у справу

                                                                                                                                                                   1 -ДАГС