Справа № 1-355/11

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                   судді    Горбатовської С.А.

при секретарі                 -             Бурдейній М. П.

за участю прокурора     -             Вівдиченко О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 20.06.2008 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 09.11.2009 року по відбуттю строку покарання,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1, будучи раніше судимим 20.06.2008 року Галицьким районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 09.11.2009 року по відбуттю строку покарання, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, підсудний ОСОБА_1 22.11.2010 року, приблизно о 09.50 год., бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, знаходячись у маршрутному таксі № 433, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, підійшов до пасажирки ОСОБА_2 та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з сумочки ОСОБА_2 чорний шкіряний гаманець, вартістю, згідно висновку № 256/11-16 судово –товарознавчої експертизи від 17.01.2011 року, 392 грн., в якому знаходились гроші в сумі 50 грн. та п’ять дисконтних карток, які для потерпілої матеріальної цінності не мають, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 442 грн., після чого, з місця вчинення злочину зник, в подальшому, з викраденим був затриманий працівниками міліції.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 22.11.2010 року, приблизно о 09.50 год., він знаходився у маршрутному таксі № 433, де вирішив скоїти крадіжку. Підійшовши до раніше йому не знайомої пасажирки, якою, в подальшому, виявилась ОСОБА_2, він, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, обережно відкрив блискавку її сумки та, просунувши до середини сумки свою руку, дістав звідти гаманець. Після, він поклав гаманець до кишені своєї куртки та на наступній зупинці вийшов з маршрутки. По виходу з маршрутки направився до метро, по дорозі був затриманий працівниками міліції.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що викрадені підсудним ОСОБА_1 речі їй повернуті, будь –яких претензій (в тому числі і матеріального характеру) вона до підсудного не має, просила суд застосувати до підсудного найсуворішої міри покарання.

Покази підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

У відповідності до ст. 299 ч. 3 КПК України при дослідженні доказів по справі  стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вирішив обмежитись допитом підсудного та дослідженням матеріалів справи, що його характеризують.

З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд вважає докази по справі допустими та достовірними, а вину підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, доведеною, оскільки ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно (крадіжка), вчинене повторно.  

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, раніше судимого (а.с. 62-64, 65-66), маючого не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, негативно характеризується за  місцем відбування попереднього покарання (а.с. 56-57), на обліку у лікарів психіатра (а.с. 59) і нарколога (а.с. 61) не перебуває. Крім того, при призначенні підсудному міри покарання суд враховує думку потерпілої ОСОБА_2

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

За викладеним, суд вважає, що до підсудного ОСОБА_1 необхідно застосувати міру покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов по справі  не заявлений.

Питання про речові докази по справі суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі ст. 91 КПК України суд стягує з підсудного ОСОБА_1 судові витрати по справі.

За викладеним, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 22 листопада 2010 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін –утримання під вартою.

Речові докази по справі –чорний гаманець з грошима в сумі 50 грн. (купюрами 10 грн., двома купюрами по 20 грн.) та п’ятьма дисконтними картками –передати у власність ОСОБА_2

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КНДІСЕ м. Києва вартість судово –товарознавчої експертизи в сумі 344 грн. (р/р 31255272210579 в ГУДК у м. Києві, МФО 820019, ЄДРПОУ 02883096.)

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом”янський районний суд м. Києва протягом пЧятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: