ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

19 серпня 2011 р.                                                                                   № 5/314-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Заріцької А.О.,

Демидової А.М.,

Мирошниченка С.В.,

Муравйова О.В.,

Подоляк О.А,

розглянувши заявуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Комаргородське"

про перегляд Верховним Судом України

постанови

у справі  

за заявою

про Вищого господарського суду України від 21.06.2011 

№ 5/314-09

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Комаргородське"

визнання банкрутом ,

ВСТАНОВИВ:

 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю  "Комаргородське" подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2011  у справі №5/314-09.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі №5/314-09  касаційну скаргу  арбітражного керуючого (розпорядника майна) Мілованова А.В. залишено без задоволення, постанову Рівненського  апеляційного господарського суду від 06.04.2011   в частині скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 20.01.2011 про затвердження винагороди арбітражному керуючому Мілованову А.В. в розмірі 10% від реалізованого майна після виконання усіх робіт по реалізації майнових активів підприємства-боржника  залишено  без змін.  

Заявник у своїй заяві просить вказану вище постанову Вищого господарського суду України скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву обґрунтовує посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2011 у справі №2-21/4876-2009, від 14.04.2009 у справі №11/Б-1036, зазначаючи про неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме положень Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України не встановила.

Приймаючи постанову від 21.06.2011 у справі №5/314-09, на яку подана заява про перегляд Верховним Судом України, суд касаційної інстанції  погодився з висновком суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції, якою затверджено додаткову винагороду арбітражному керуючому в розмірі 10% від суми повністю реалізованого майна СТОВ "Комаргородське", оскільки комітет кредиторів мав створити та затвердити фонд, з якого буде виплачуватися винагорода. Крім того, касаційний суд зазначив, що на засіданні комітету кредиторів був присутній та голосував тільки один кредитор,   рішення було прийнято без урахування думки інших членів комітету кредиторів. З огляду на викладене суд касаційної інстанції, встановивши факт відсутності  фонду для оплати додаткової винагороди арбітражному керуючому, дійшов висновку про неможливість в даному випадку затвердження додаткової винагороди арбітражному керуючому Мілованову А.В .

У постанові від 14.04.2009 у справі №11/Б-1036, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки  справа про банкрутство порушена за спрощеною процедурою, встановленою статтею 52 Закону України" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг арбітражного керуючого провадиться за рахунок ініціюючого кредитора. Інші кредитори у справі про банкрутство за спрощеною процедурою  при відсутності майна боржника для задоволення їх грошових вимог не повинні нести витрати у вигляді оплати послуг ліквідатора. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції  вказав, що у відповідності до вимог статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається необхідність  оплати  послуг ліквідатора банкрута за рахунок ініціюючого кредитора.

          Таким чином, зазначена постанова не може бути доказом неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції  норм матеріального права з подібних правовідносин  з огляду на відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названої постанови суду касаційної інстанції, у порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2011 у справі №5/314-09.  

  Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011 у справі №2-12/4876-2009, на яку також посилається заявник, касаційну скаргу арбітражного керуючого Кириліна М.В., задоволено ухвалу  господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2010, в частині відмови в задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження витрат та оплати послуг арбітражного керуючого, а також розподіл витрат між кредиторами боржника,  скасовано, а справу № 2-12/4876-2009 в цій частині  направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII-2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статями 86, 11114–11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю  "Комаргородське"  у  допуску справи №5/314-09 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий  суддяА. Заріцька

Судді  

А. Демидова

С.Мирошниченко

О. Муравйов

О.Подоляк