Справа № 2-131/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Іванівський районний суд Одеської області в складі:

судді          Погорєлова І.В.

при секретарі          Кухарчик І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним, посилаючись на те, що 15 вересня 2009 року його батьком ОСОБА_3 був складений офіційно не зареєстрований заповіт, згідно якого ОСОБА_3 заповідав позивачу, його матері ОСОБА_4 та його брату ОСОБА_5, квартиру та все своє рухоме і нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після похорону позивач звернувся до державного нотаріуса Іваніської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини і від неї дізнався, що є заповіт, складений 06 липня 2009 року на ім»я ОСОБА_2, який, на думку позивача, слід вважати недійсним. На обґрунтування вказаного ОСОБА_1 послався на те, що на день посвідчення заповіту на користь ОСОБА_2 батько перебував у стані алкогольного сп'яніння, що можуть підтвердити сусіди ОСОБА_7 та ОСОБА_12.Коли батько усвідомив, що зробив помилку, він склав ще один заповіт в якому відминив дію попереднього заповіту. Цей заповіт не був юридичне оформлений, так як батько вважав, що за наявності дати та власного підпису цей документ має юридичну силу.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на його безпідставність та не відповідність фактичним обставинам. Заявила, що вона на підставі заповіту прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, подавши до Іваніської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. На підтвердження своїх заперечень просила допитати свідків: ОСОБА_8 - секретаря Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, який посвідчував заповіт і йому було відомо про фізичний та душевний стан спадкодавця на момент складання оспорюваного заповіту; ОСОБА_9 - сусіда, який постійно спілкувався з ОСОБА_3 під час його життя на протязі останніх трьох років, а також заявила клопотання про витребування з Іванівської ЦРЛ інформації про те, чи перебував ОСОБА_3 на обліку у психіатра та нарколога.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, а також витребувані докази, прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно копії свідоцтва про смерть, є рідним батьком позивача ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

За життя, 06 липня 2009 року, ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно з яким все своє майно заповідав ОСОБА_2.

Заповіт підписано ОСОБА_3 власноручно, що сторонами у справі не заперечується, та посвідчено секретарем Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі за № 22.

В заповіті зазначено місце його складання - селище Петрівка Іванівського району Одеської області, та час складання - шосте липня дві тисячі дев’ятого року о 15 годині 20 хв.

Судом оглянуті документи спадкової справи померлого ОСОБА_3, яка заведена Іванівською районною державною нотаріальною конторою, та яка надана на виконання ухвали суду. Зазначеними доказами підтверджено, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 дійсно прийняла спадщину та впродовж строку, встановленого ст.1273 ЦК України не відмовилася від її прийняття. Спадкоємці, які мають право на обов»язкову частку у спадщині, відсутні.

15 вересня 2009 року ОСОБА_3 була написана заява в якій він зазначає, що написаний і оформлений ним заповіт на і»мя ОСОБА_2 вважати недійрним, а квартира і рухоме та нерухоме майно передається його колишній дружині та його синам ОСОБА_11 та ОСОБА_5.

Дану заяву позивач рахує заповітом, який просить визнати дійсним. Проте, суд критично оцінює дані ствердження позивача.

Відповідно до норм ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст. 1247 ЦК України, названі загальними, тому що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів установлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Названі в указаній статті вимоги мінімально необхідні, а їх недотримання є підставою для визнання заповіту нікчемним.

Глава 85 ЦК України, яка регулює порядок спадкування за заповітом і є спеціальною нормою, не передбачає можливості визнання судом дійсним заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

За таких обставин неможливо визнати заяву написану ОСОБА_3 15 вересня 2009 року дійсним заповітом.

Відповідно до ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповіт може бути скасований шляхом складання нового заповіту, або поданням заяви про його скасування нотаріусу. В будь-якому випадку більш пізній заповіт скасовує попередній повністю або у частині, в якій він йому суперечить.

Посадова особа, яка посвідчує заповіт, роз'яснює фізичним особам, від імені яких посвідчується заповіт, їх права і обов'язки, що випливають із заповітів; перевіряє відповідність посвідчуваних заповітів вимогам закону і дійсним намірам осіб, що звернулися за їх посвідченням; попереджає про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей; роз'яснює порядок скасування та складення нового заповіту.

З матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що померлий ОСОБА_3, знаючи порядок скасування та складення нового заповіту, за життя цим не скористався і не скасував заповіт складений ним на користь ОСОБА_2

Щодо вимоги позивача визнати недійсним заповіт, складений 06 липня 2009 року на ім’я ОСОБА_2, судом встановлено наступне.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, в тому числі особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Статтею 1257 ЦК України передбачається, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі...

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка секретар Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_8, надав пояснення, що 06.07.2009 року до нього звернувся ОСОБА_3 - мешканець селища Петрівка Іванівського району Одеської області, з проханням посвідчити його заповіт на користь ОСОБА_2 Особа спадкодавця була встановлена на підставі паспорту громадянина України. Дієздатність особи була перевірена і не викликала сумнівів - ОСОБА_3 був адекватним, спокійним,

без ознаків душевної хвороби та алкогольного сп'яніння, а також будь-якої напруженості. До складення заповіту, йому було роз'яснено зміст ст.ст.1235, 1241,1254,1307 ЦК України. На питання секретаря, заповідач повідомив, що діє без будь-якого впливу, вільно, за власним бажанням. Тобто заповіт був належним чином складений та посвідчений. Один примірник заповіту був виданий заповідачу,а другий примірник заповіту зберігається у справах виконкому Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області.

Суд вважає пояснення свідка ОСОБА_8 про відповідність заповіту вимогам закону достовірними, будь-яких сумнівів у їх об'єктивності не має, доказів на їх спростування не надано.

Встановлено, що ОСОБА_3 в судовому порядку недієздатним не визнаний. Згідно довідок Іванівської ЦРЛ, ОСОБА_3 за життя не перебував на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра.

Судом опитаний в якості свідка ОСОБА_9, який надав пояснення про те, що був добре знайомий з ОСОБА_3 за його життя, у них склалися дружні стосунки і вони багато часу проводили разом. ОСОБА_9 розповів, що йому відомо про те, що ОСОБА_3 склав заповіт на користь відповідачки. ОСОБА_3 це зробив свідомо і пов'язано це з тим,що саме ОСОБА_2 допомагала йому вести господарство: готовила їжу, прала речи, ходила до крамниці за продуктами, тощо. Рідні діти ОСОБА_3- позивач по справі та його брат ОСОБА_5 дуже рідко навідувались до батька та й навідувались лише для того, щоб забрати його пенсію, нічим йому не допомагали. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_3 не мав ознаків душевної хвороби і добре усвідомлював значення своїх дій в останній період свого життя.

Суд вважає пояснення ОСОБА_9 достовірними, будь-яких сумнів у їх об'єктивності не має, доказів на їх спростування не надано.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що була знайома з ОСОБА_3 під час його життя, а також знайома з відповідачкою. Неодноразово бачила ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_3, а одного разу бачила, як відповідачка варила йому борщ. Розповіла,що ОСОБА_3 періодично вживав алкогольні напої, але під час і після вживання був спокійним, врівноваженим, усвідомлював наслідки своїх дій та керував ними. Пояснила, що їй нічого невідомо щодо заповіту, складеного покійним на користь відповідачки. Позивача ОСОБА_1 за останні три роки до смерті батька бачила приблизно чотири рази.

Суд вважає  пояснення     ОСОБА_7  достовірними,  будь-яких  сумнів  у їх об'єктивності не має, доказів на їх спростування не надано.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що була знайома з ОСОБА_3 під час його життя, а також знайома з відповідачкою. Неодноразово бачила ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_3, а також ОСОБА_9 Розповіла,що ОСОБА_3 періодично вживав алкогольні напої, але під час і після вживання алкогольних напоїв, був спокійним, врівноваженим, усвідомлював значення своїх дій та керував ними. Пояснила, що якось ОСОБА_3 розповів їй, що склав заповіт на користь відповідачки, але при цьому заявив, що взагалі хотів би залишити квартиру своєму сину ОСОБА_5. Позивача ОСОБА_1 за останні три роки до смерті батька бачила приблизно два рази.

Пояснення ОСОБА_12 в частині, що ОСОБА_3 мав бажання залишити квартиру ОСОБА_5 суд оцінює критично у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження цієї заяви.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Викладене вище свідчить, що посилання позивача на те, що його батько ОСОБА_3 під час складання заповіту 06 липня 2009 року перебував у стані алкогольного сп'яніння і не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними є безпідставними.

Під час розгляду справи, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що оскаржений ним заповіт був складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а також про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Позивачем не надано доказів про те, що під час складання заповіту його батько ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння, і не усвідомлював наслідки своїх дій та не міг ними керувати. Докази про недієздатність спадкодавця на момент складання заповіту відсутні.

Натомість відповідачка довела дотримання закону при складанні та посвідченні спірного заповіту.

Наведене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Якщо при розгляді справи встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Керуючись ст.ст.5,10,11,60,88,130,212-215 ЦПК України, у відповідності із ст.ст.203,215,225, 1235, 1241,1251,1252,1254, 1257,1273, 1307, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту дійсним, про визнання заповіту недійсним, відмовити в повному обсязі за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:І. В. Погорєлов