ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/3105/11
Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича
суддів: Матохнюка Дмитра Борисовича
Залімського Ігоря Геннадійовича
при секретарі: Чернишук О.М.
за участю представників сторін:
представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4
< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обгрунтуванні апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача (апелянта), порушення виникло внаслідок того, що ТОВ Торговий дім "Олійно-жирова компанія", при формуванні суми податкового кредиту включило до нього суми, відображені у податкових накладних, які були виписані у попередніх податкових періодах, не врахувавши при цьому п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Позивачем у справі подано заперечення на апеляційну скаргу, у якому останій просить апеляційну скаргу апелянта залишити без задоволенн, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.
У судовому засіданні 27.09.2011 року представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Поважності причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні не обов’язкова, колегія суддів відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України, визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направленнь від 30.11.2010 року №357, від 21.12.2010 № 380/1 виданих Вінницькою МДПІ, головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області Філіпович Т.В. та Андріяшкіною Т.І, на підставі п.9 ч.6 ст.11(1) Закону України ві.04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу", п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року № 1537/23 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період 01.05.2010 по 01.11.2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періоді з 01.05.2010 року по 01.10.2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
За наслідками вищезазначеної перевірки складено акт №9/23/31983539 від 18.01.2011 року, яким, зокрема, встановлено такі порушення:
- п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п., п.п. 7.4.1 п.7.4 , п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на рахунок платника) на суму 13754681 грн.; завищено суму від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на 15886979,00 грн.; завищено суму податкового кредиту по деклараціям за травень, червень, серпень, вересень, жовтень 2010 року; завищено значення рядка 26 “залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”за липень, вересень, жовтень 2010 року.
24.01.2011 року позивач звернувся до начальника Вінницької МДПІ із запереченням на акт №9/23/31983539 про результати позапланової виїзної перевірки товариства від 18.01.2010 року.
Згідно з листом Вінницької МДПІ від 31.01.2011 року № 537/10/23, адресованого позивачу, відповідач, погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки від 18.11.2010 року залишив його без змін (а.с. 160).
На підставі вищезазначеного акта перевірки Вінницькою МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 № 0000102300 , яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 13754681,00 грн.
11.02.2011 року позивачем подано скаргу № 1821-1-11021104 на ім’я голови ДПА у Вінницькій області на вищезазначене податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.03.2011 року № 6444/10/25-009 , скаргу позивача залишено без задоволення.
01.04.2011 року позивач звернувся із скаргою № 1821-111040109 на ім'я голови ДПА України на рішення про результати розгляду повторної скарги.
Відповідно до рішення ДПА України № 10396/6/25-0115 від 03.06.2011 року про результати розгляду повторної скарги, скаргу ТОВ Торговий дім "Олійно-жирова компанія" залишено без задоволення.
За таких обставин позивач звернувся до суду з оскарження вищезазначених рішень відповідача.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відображення податкових накладних, які були виписані у попередніх податкових періодах, при формуванні податкового кредиту звітного періоду відповідає чинному законодавству, а отже за результатами проведеної перевірки відсутні правові підстави для зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (на рахунок платника), донарахування до сплати в бюджет податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
За приписами п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, при цьому згідно з п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Так, дійсно положеннями п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Разом з тим, відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що звернення платника податку із скаргою до податкового органу на бездіяльність контрагента є його правом, а не обов'язком.
Окрім того, виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Нікчемність договорів за якими позивач сформував податковий кредит, у встановленому законом порядку відповідачем не доведено.
Таким чином, якщо після проведення перевірки платник податку одержує податкові накладні, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних у наступному податковому періоді.
Враховуючи викладене, відповідач не мав законних підстав донараховувати суму податкового зобов'язання, в тому числі застосовувати до позивача штрафні (фінансові санкції) відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року є законною і обгрунтованою, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 вересня 2011 року .
Головуючий < Список > Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді < Список > Матохнюк Дмитро Борисович
< Список > Залімський Ігор Геннадійович