ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-6540/10/2218
Головуючий у 1-й інстанції: Порозова І.Ю.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року позивач звернулась до суду із адміністративним позовом доГоловного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу - 30 % надбавку до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за 2007-2010 роки.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано відповідача виплатити позивачу надбавку до пенсії як дитині війни, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 22 жовтня 2010 року, з врахуванням 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсій за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної 30 % доплати до пенсії, як дитині війни.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Як слідує із матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів , яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”)
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нарахувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 22 жовтня 2010 року не вірно застосував норми процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд першої інстанції мав би на стадії відкриття провадження у справі винести ухвалу про залишення адміністративного позову в частині стягнення недоплаченої пенсії за період з 01 січня 2007 року по 21 квітня 2010 року без розгляду, та продовжувати розгляд справи по суті тільки щодо вимог, заявлених в межах шестимісячного строку.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”підлягає захисту з 22 квітня 2010 року по 22 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
Також, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову не вірно вирішив питання щодо розподілу судових витрат, постановивши віднести всі судові витрати на рахунок відповідача, чим допустив порушення ч. 1 ст. 94 КАС України, де чітко визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково .
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про перерахунок пенсії, - скасувати < Текст > .
Позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за період з 01 січня 2007 року по 21 квітня 2010 року - залишити без розгляду .
Прийняти нову постанову.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 22 квітня 2010 року по 22 жовтня 2010 року протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22 квітня 2010 року по 22 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених сум
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 212, 254 КАС України
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Матохнюк Дмитро Борисович
Залімський Ігор Геннадійович