ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2007 року справа № 2а-818/07
Малиновський районний суд міста Одеси в складі: Головуючого судді Михайлюка О.М., при секретарі Бондаренко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової прокуратурі Південного регіону України про визнання дій неправомірними і покладання обов'язку щодо оформлення документів, -
встановив :
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової прокуратурі Південного регіону України про визнання дій неправомірними і покладання обов'язку щодо оформлення документів, посилаючись на те, що проходив військову службу на посаді заступника військового прокурора Одеського гарнізону та був звільнений із військової служби у 1993 році. У зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності і втрати працездатності у розмірі 60% він звернувся до Одеській обласній дирекції ВАТ HACK „Оранта", яка є страховиком, із заявою про виплату страхової суми. Йому було відмовлено з мотиву відсутності відповідних документів, які був зобов'язаний надати відповідач. У подальшому позивач неодноразово, у тому числі і в червні 2007 p., звертався до відповідача з усними та письмовими заявами про надання необхідних документів, але відповідач заяви не задовольнив.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вказавши, що відмова відповідача про оформлення та надання необхідних документів не відповідає „Порядку та умовам державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1992 р. № 486, та іншим законодавчим актам. Дії відповідача порушують належні йому права щодо соціального захисту збоку держави, які гарантовані Конституцією України.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив суду, що вимоги позивача щодо оформлення і надання йому документів про виплату страхової суми обґрунтовані і відповідають законодавству України. Між тим, відповідно листу Генеральної прокуратури України до підпорядкованих прокурорів із забороною засвідчення заяв про виплату страхових сум працівникам прокуратури у зв'язку із численними порушеннями оформлення документів, у зв'язку з чим позивачу відмовлено в оформленні документів згідно наведеного листа. Вина відповідача у порушенні законних прав позивача відсутня, оскільки військова прокуратура регіону виконувала розпорядження керівництва Генеральної прокуратурі України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що з 1979 року включно по 1993 рік ОСОБА_1 проходив військову службу в органах військової прокуратурі на прокурорсько-слідчих посадах і був звільнений із військової служби у 1993 році з посади заступника військового прокурора Одеського гарнізону.
17 лютого 1997 року відповідно довідок Одеської обласної МСЕК-1 позивачу встановлено другу групу інвалідності і втрату працездатності у розмірі 60%. Згідно висновків МСЕК, це є наслідком травми, яку позивач отримав при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" № 3781-ХП від 23.12.93 р. життя і здоров'я працівників правоохоронних органів, у тому числі і працівників органів прокуратури, підлягають обов'язковому державному страхуванню.
Частина 4 ст. 50 Закону України „Про прокуратуру" № 1789-ХП від 05.11.91 p., що передбачає заходи соціального захисту працівників органів прокуратури, наголошує, що життя і здоров'я працівників прокуратури підлягають обов'язковому державному страхуванню. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту „б" п. 7 „Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 486, страховик, - HACK
2 „Оранта", - виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні або у зв'язку з виконанням їм службових обов'язків.
Згідно абз.2 підпункту „б" п. 7, підпункту „б" п. 13 „Порядку...", для визначення права на виплату страхових сум застрахований оформлює у відповідному органі прокуратури заяву встановленої форми (Додаток 2 до „Порядку...) з відміткою органу прокуратури про місячне грошове утримання за останньою посадою на день виплати страхової суми.
Одеська обласна дирекція HACK „Оранта" відмовляє у виплаті страхової суми, оскільки відсутня заява, яку зобов'язаний посвідчити відповідач.
При неодноразових зверненнях до відповідного органу прокуратури, яким є відповідач, позивачу відмовлено в оформленні наведеного документу з посилками на вказівки Генеральної прокуратури України.
Згідно листа заступника Генерального прокурора України до підпорядкованих прокурорів „оформлення заяв на виплату страхових сум працівникам прокуратури буде здійснюватися виключно за підписом Генерального прокурора України або його заступників".
Суд вважає дії відповідача такими, що не відповідають діючому законодавству, позивач має безумовне право на отримання страхової суми, оскільки страхова подія пов'язана із виконанням їм службових обов'язків. Цей факт відповідачем не оспорюється. На відповідача законодавчими актами щодо оформлення необхідних документів покладено тільки обов'язок підтвердження факту проходження служби в органах військової прокуратури та надання даних про розмири місячного грошового утримання застрахованого. Обов'язок щодо належного оформлення необхідної заяви про виплату страхової суми постановою Кабінету Міністрів № 486 від 19.08.92 р. покладено не на Генеральну прокуратуру України, а на відповідний орган прокуратури, де працював застрахований. Військова прокуратура Південного регіону України є належним відповідачем, оскільки у своєму склади має відповідний кадровий підрозділ.
Діюче законодавство щодо обов'язкового державного особистого страхування окремих категорій громадян (військовослужбовців, суддів, працівників митних органів, МВС та інших) дає усі підстави вважати, що обов'язок щодо оформлення необхідних для отримання страхової суми документів, окремо від застрахованого, покладено на відповідний орган, де він працював, проходив службу або знаходиться на військовому обліку. Вищі державні установі, наприклад, Генеральна прокуратура України, Міністерство оборони України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України законодавчими актами не зобов'язані виконувати дії, що пов'язані з безпосереднім оформленням документів застрахованим особам, які працювали (проходили службу) у відповідних підпорядкованих їм органах, у тому числі позивачу. Втручання Генеральної прокуратури України в діяльність підпорядкованих прокурорів щодо практичного здійснення своїх обов'язків по посиленню соціального захисту працівників прокуратури тягне низку негативних наслідків - неможливість своєчасного отримання страхової суми для поліпшення становища застрахованого, усунення факторів страхового випадку, порушення прокурорами встановленого законодавством порядку та умов обов'язкового державного страхування.
Суд також вважає, що обов'язкове державне особисте страхування окремих категорій громадян є додатковою гарантією їх соціального захисту відповідно до умов їх праці (служби). Змістом обов'язкового особистого страхування є надання в обумовлені законодавством строки термінової грошової допомоги застрахованому у випадку настання страхової події.
Наведена соціальна гарантія є безумовною і не залежить від думки деяких посадових осіб. Відмова щодо надання позивачу документів формального характеру, або посилки на вказівки Генеральної прокуратури є суттєвим порушенням ст. 17 Конституції України та інших законодавчих актів щодо соціального захисту військовослужбовців, працівників прокуратури.
Дії відповідача безпосередньо порушують права позивача, що гарантовані законодавством України. Державна служба в особливих умовах, наприклад, військова або у правоохоронних органах, має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після звільнення у запас або у відставку (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 р. № 8-рп/99, 27.02.2003 р. № 4-рп/2003).
На підставі ст.17 Конституції України, ч. 2 ст. З Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" № 37 81-ХП від 23.12.93 p., ч. 4 ст. 50 Закону України „Про прокуратуру" № 1789-ХП від 05.11.91
3
p., абз.2 підпункту „б" п. 7, підпункту „б" п. 13 „Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури", що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 486, керуючись ст.ст. 7-13, 121, 159, 160, 161, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 162, ст.163 КАС України, суд, -
постановив :
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні необхідної заяви для отримання страхової суми.
Зобов'язати військову прокуратуру Південного регіону України оформити ОСОБА_1 документи, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку та умов державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури" від 19 серпня 1992 р. № 486 і необхідні для отримання страхової суми.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.