Справа №2а-434/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 липня 2007 року                                                                         м. Вінниця

Староміський районний суд м. Вінниці в складі головуючої судді Денишенко Т.О., при секретарі Пащенко К.І., з участю представника відповідача - управління Пенсійного фонду Ук­раїни в Староміському районі м. Вінниці Байші Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань № 5, в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-434/07 за позовом

ОСОБА_1 до управління Пен­сійного фонду України в Староміському районі м Вінниці про перерахунок пенсії.з 01.01.2004 року стягнення різниці недоплачених сум,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2007 року до Староміського районного суду м. Вінниці надій­шов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про зобов'язання зді­йснити перерахунок його пенсії як інваліда війни 1-ї групи з 01.01.2004 року з урахуванням її підвищення на 400 відсотків мінімальної пенсії за віком,;встановленої законодавством України на відповідний період. По­зивач просить стягнути на його користь різницю між нарахованою та сплаченою пенсією за вказаний ним в позовній заяві період.

Предметом даного адміністративного позову є перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2004 року, та стягнення "різниці перерахо­ваної пенсії.

Зміст позовних вимог полягає в наступному. Позивач, 28.08.1922 ро­ку народження, є інвалідом війни 1-ої групи з 09.04.2001 року. У зв'язку з цим згідно ч. 3 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, га­рантії їх соціального захисту» йому, як інваліду війни 1-ої групи, пенсія повинна бути підвищена на 400 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, всупереч цьому Закону та Конституції України визначене підви­щення пенсії в 2004-2007 роках ОСОБА_1 не було нараховано та сплачено.

Представник відповідача Байша Т.А. позов не визнала.

2

В судове засідання позивач чи його представник не з'явилися. Суду надана заява ОСОБА_1, де він просить дану справу розглянути по суті у «його відсутності, оскільки він за станом здоров'я не може прий­мати участь в судовому засіданні. ОСОБА_1 просить суд його ви­моги задоволити в повному обсязі. Згідно норм ст. 128 КАС України суд вважає доцільним і можливим вирішити справу по суті в поперед­ньому судовому засіданні.

Представник управління Пенсійного фонду України у Староміському районі .м. Вінниці Байша Т.А, позов не визнала, заперечила щодо йо­го задоволення. Суду пояснила, що даний позов поданий з порушенням строків, передбачених ст. 99 КАС України, а тому відповідно з ч.І ст. 100 КАС України вона просить відмовити в його задоволенні. Крім цьо­го відповідне підвищення пенсії, розмір якого ОСОБА_1 не оскар­жував, йому виплачувалося з 2004 року. Представник відповідача нада­ла до справи письмово викладені заперечення ( а. с. 11-12 ), де зазнача­ється, що за вказаний в позовній заяві період пенсія позивачу виплачу­валася відповідно до п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни,-гарантії їх соціального захисту» та ч.2 п. «є» постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій.та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів». Саме підвищення пенсій проводиться, виходячи з розміру 19,91 гри­вень, тому розрахунок підвищення пенсії становить 79,64 гривень ( 50%). Вказана постанова Кабінету Міністрів України не визнана в ус­тановленому порядку неконституційною, є обов'язковою для виконан­ня всіма місцевими органами Пенсійного фонду України. Вини відпові­дача у невиплаті сум, про які зазначає ОСОБА_1, немає. Розгляд справ про невідповідність нормативних та законодавчих актів Основно­му Законові України - Конституції не є компетенцією місцевих судових органів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши мате­ріали адміністративної справи № 2а-434/07, проаналізувавши докази, наявні в ній та добуті в ході судового розгляду справи по суті, суд при­ходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім дослідження пояснень особи, яка бере участь у справі, судом також досліджена нормативно-правова база, що регулює питання ви­плати пенсій та її розмірів інвалідам війни і прирівняним до них кате­горій, оглянута пенсійна справа ОСОБА_1, надана суду представ­ником відповідача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно безтермінового посві­дчення НОМЕР_1, виданого 09.04.2001 року, дійсного на всій території України, є інвалідом Великої Вітчизняної війни 1-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів вій­ни - інвалідів війни ( а. с. 6 ).

3

Позивачу, як інваліду 1-ї групи Великої Вітчизняної війни, з 01.01. 2004 року згідно з ч. З ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів вій­ни, гарантії їх соціального захисту» в редакції 01.01.2006 року пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 400 % мінімальної пенсії за віком. Однак з 2004 року позивачу призначена та виплачується пен­сія як інваліду війни згідно п. «є» ч.2 постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та ін­ших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок, коштів державного бюджету», тобто, ви­ходячи з розміру 19,91 гривень. Розрахунок підвищення пенсії ОСОБА_1, починаючи з 2004 року становить: 400% від 19,91 грн.=79,64 гривень. Вказана постанова Кабінету Міністрів України зменшує вста­новлене абз.6 п.27 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підвищення пенсії інвалідам війни 1-ї групи на 400% мінімальної пенсії за віком ( а. с. 13 ).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні стандарти та

державні соціальні гаранти» до числа основних державних соціальних

гарантій включається мінімальний розмір, крім іншого, пенсії за віком.

Відповідно до ст. 20 цього Закону державні соціальні гарантії є осно­

вою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх ос­

нові бюджетів усіх рівнів. Розрахунки і обгрунтування до показників

видатків на соціальні цілі у проектах бюджетів здійснюються на підста­

ві державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього

Закону.                 -

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим кате­горіям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» в частині порушеного позивачем питання не від­повідає вимогам ч. З ст. 22 Конституції України, де зазначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допус­кається-звуження змісту та* обсягу існуючих прав і свобод. Скасування, зміна, зупинення підвищення пенсій учасникам війни суперечить вимо­гам ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни,- гарантії їх соціа­льного захисту», права та пільги для ветеранів війни не можуть бути скасовані без рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади.та органів місцевого самоврядування, що обмежують права і піль­ги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, суперечать ст. 22 Конституції України. Згідно ст. 8 Конституції України, як Основ­ний Закон вона мас найвищу юридичну силу, а її норми є нормами пря­мої дії. Оцінюючи зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-право­вого акта з точки зору його відповідності Конституції, у всіх випадках необхідно застосовувати Конституцію України як акт прямої дії.

4

Пунктом 5 постанови Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуд­дя» встановлено, що судам під час розгляду справ необхідно піддавати оцінці, нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого орга­ну, в т.ч. і акти Президента України, постанови та розпорядження Кабі­нету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування і ін. на відповідність їх як Конституції-так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосу­ванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосу­вати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким стро­ком. Проте суд враховує, що вимоги позивача стосуються періоду, по­чинаючи з 01.01.2004 року по даний час. Суд приймає до уваги поси­лання представника відповідача на його обов'язок виконувати спеціаль­ні норми щодо порядку проведення перерахунків пенсій, а також те, що своє гіраво на підвищення пенсії ОСОБА_1 міг заявити в строки, встановлені чинним процесуальним законодавством України. Тому ви­мога представника відповідача про застосування у вирішенні цього спо­ру ст. 99 КАС України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року, є підставною, оскільки поважних причин пропущення строку звернення до суду позивачем не наведено. Для звернення до адміністративного су­ду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено .річний строк. Отже, задоволенню вимог ОСОБА_1 підлягає його позов в частині перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії, що підлягала виплаті, починаючи з 02.07.2006 року з відрахуванням сплачених кош­тів.   ,

Керуючись ч.3 ст. 22 Конституції України, ст. 87 Закону України

«Про пенсійне забезпечення», ст. 2, п. 20 ст. 14 Закону України «Про ста

тус ветеранів.війни, гарантії їх соціального захисту», постановою Пле­

нуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосу­

вання "Конституції України при здійснені правосуддя», ст.ст. 158-163,

167 КАС України, суд-                  

                                            ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.    

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01,2006 року по день набрання постановою суду законної сили як інваліду війни 1-ої групи, підвищивши її на 400% міні­мальної пенсії за віком, з врахуванням сплачених сум за відповідний пе-

5

ріод та виплатити йому різницю між нарахованою та сплаченою пенсія­ми. ,

В решті позовних вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подан­ня заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються-до апеляційного суду Вінницької облас­ті через Староміський районний суд м. Вінниці.