22.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/8358/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніна О.С. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ФОП - ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу про про визнання неправомірними дії та скасування вимоги, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ф-66 від 06.05.2011р. неправомірними;
- визнати незаконною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг про сплату боргу № Ф-66 від 06.05.2011р.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на ЗУ «Про державну підтримку малого бізнесу», ЗУ «Про систему оподаткування» та зазначив те, що відповідачем було винесено вимогу № Ф-66 від 06.05.2011р. про сплату боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, проте він знаходиться на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, а тому він не повинен додатково сплачувати страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте до суду надав клопотання, в якому просив адміністративний позов задовольнити та розгляд справи провести без його участі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте надав суду свої письмові заперечення проти позову та просив провести розгляд справи провести без участі його представника.
Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця від 25.07.2006 р. серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 17.12.2010 року.
06 травня 2011р. Управлінням Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг винесено вимогу № Ф-66 про сплату позивачем боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 1288,80 грн.
В адміністративному позові позивач посилався на ст.11 ЗУ «Про державну підтримку малого бізнесу», яка визначає, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Також, відповідно до п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Суд вважає такі доводи та посилання позивача помилковими з огляду на наступне.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач, як суб`єкт підприємницької діяльності, підлягає загальнообов`язковому пенсійному страхуванню.
Так, 08.07.2010 був прийняти ЗУ «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№ 2461-VI.
Згідно Закону України від 08.07.2010 №2461-УІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України від 09.07.2003р. №1058-УІ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), починаючи з 01 липня 2010р. зобов’язані сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перераховується Держказначейством на рахунки органів Фонду у розмірі 10 та 42 відсотків відповідно, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу.
Зазначеним законом п. 8 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»було викладено у такій редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Тобто, якщо частина фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України є меншою ніж мінімальний страховий внесок, фізична особа-підприємець повинна самостійно обчислювати та здійснювати доплату до мінімального страхового внеску.
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році мінімальний страховий внесок становив: у липні-вересні 2010 року –294,82 грн., у жовтні –листопаді 2010 році –301,12 грн., у грудні 2010 році –306,10 грн.
Як вбачається з винесеної Управлінням Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг вимоги, сума боргу позивача є сумою доплати до розміру мінімального страхового внеску за липень –грудень 2010 року, яку ФОП ОСОБА_2 не здійснював.
З аналізу вищенаведених норм права суд приходить до висновку, що позивач, як платник єдиного податку, повинен був здійснювати доплату до мінімального страхового внеску та керуватись при цьому пенсійним, а не податковим законодавством.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин суд вважає, що відповідач при винесенні вимоги № Ф-66 від 06.05.2011р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а така вимога є обґрунтованою та правомірною, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг про визнання дій неправомірними та скасуванню вимоги № Ф-66 від 06.05.2011р. - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Луніна
< Текст >