ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
13 вересня 2011 року 10:35 № 2а-4437/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у судовому засіданні позов та надані сторонами матеріали
за позовомОСОБА_1
до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві
прозобов’язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивачаОСОБА_2 (згідно ордеру)
від відповідача не з`явився
ВСТАНОВИВ:
30 березня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати наявність повноважень у відповідача, як суб’єкта владних повноважень на зняття з реєстрації ОСОБА_3.
2. Визнати бездіяльність відповідача у відмові в реєстрації з місця проживання - ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з його смертю.
3. Зобов’язати відповідача зняти з реєстрації з місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у зв’язку з його смертю.
4. Стягнути з відповідача вартість судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2011 р. позовну заяву було залишено без руху. 20.04.2011 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. через Відділ документального обігу та контролю суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить:
1. Зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, як суб’єкта владних повноважень, вчинити певні дії - зняти з реєстрації з місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з його смертю.
2. Встановити наявність повноважень Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, як суб’єкта владних повноважень, вчинити певні дії - зняти з реєстрації з місця проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, у зв’язку з його смертю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2011 р. було відкрито провадження та призначено справу до попереднього розгляду.
У зв’язку з неявкою представників сторін в попереднє судове засідання, виникненням технічних проблем та необхідністю витребовування додаткових доказів в попередніх судових засіданнях неодноразово оголошувались перерва та розгляд справи відкладався на інші дати, зокрема на 25.05.2011 р., 30.05.2011 р., 09.06.2011 р., 19.07.2011 р. та 25.08.2011 р.
25.08.2011 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.09.2011 року.
В судове засідання з’явився представник позивача, який позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, із підстав викладених в позовній заяві, зокрема позивачка зазначає, що вона є власником квартири в якій прописана особа, що померла, однак на її звернення до відповідача, останнім не було дотримано положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(надалі –Закон №1382), та відмовлено в знятті із реєстрації померлу особу. Більше того, представник позивача вказав, що вимога відповідач про надання оригіналу Свідоцтва про смерть є некоректною та безпідставною, оскільки позивачка не є родичем померлої особи, а тому вона не може отримати оригінал Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 для подання їх відповідачу.
В судове засідання не з’явився представник відповідача, подав письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в позові відмовити в зв’язку із тим, що відповідачем було дотримано положення чинного законодавства.
13.09.2011 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини адміністративного позову, повний текст постанови було виготовлено 14.09.2011 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 у віці 32 років, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 03.07.1997 р. було зроблено запис №1038.
05.11.1997 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська було видано дублікат Свідоцтва про смерть НОМЕР_1.
Відповідно до Рішення Ватутінського районного суду м. Київ по справі №2-2151 було в зв’язку зі смертю ОСОБА_4, було встановлено факт фактичного прийняття ОСОБА_5 (батьком померлого ОСОБА_4) спадкового майна у вигляді квартири АДРЕСА_1. Листом Деснянського районного суду м. Києва від 28.07.2001 р. було надано на запит Окружного адміністративного суду м. Києва копію рішення суду по цивільній справі №2-2151 за позовом ОСОБА_5 до ДПІ Ватутінського району м. Києва про встановлення факту прийняття спадщини на спадкове майно.
В той же час, як вбачається із наявних матеріалів справи, 10.07.1998 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2004 р. по справі №2-18 було визнано за позивачкою право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
27.10.2010 р. позивачці було видано Довідку з місця проживання про склад родини та прописку №1396, в якій зафіксовано, що в квартирі АДРЕСА_1 прописано ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_3.
Відповідно до преамбули Закону №1382, цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Статтею 3 Закону №1382 передбачено, що реєстрація –це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1382, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Положеннями ст.11 Закону №1382 зафіксовано, що реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
16.11.2010 р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про зняття із реєстрації ОСОБА_4 з реєстрації за адресою АДРЕСА_1. При цьому, підставою для зняття із реєстрації позивачка вказала смерть ОСОБА_4 та надала відповідну копію Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 05.11.1997 р.
Однак, 04.12.2010 р. Відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві було відмовлено в знятті з реєстраційного обліку ОСОБА_4 оскільки не було надано оригіналу свідоцтва про смерть.
Відповідно до п.4 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
Згідно з п.6 р.І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 р., про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках суворої звітності, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1025 від 10.11.2010 р. «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану».
А той же час, абз.4 п.2 р.ІV вищевказаних Правил встановлено, що свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так і з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.
Як наслідок, судом приймають до уваги посилання представника позивача, що оскільки позивачка не мала родинних відносин з померлим, отримати відповідне Свідоцтво про смерть щодо громадянина ОСОБА_4 було неможливим. При цьому, судом приймається до уваги лист Начальника Красногвардійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області №1745/03-28 від 19.07.2011 р., в якому підтвердили факт видачі дублікату Свідоцтва про смерть ОСОБА_4 НОМЕР_1 від 05.11.1997 р.
Водночас, суд звертає увагу, що позивачем не було наведено належних доказів в яких відповідач заперечує відсутність у нього повноважень щодо можливості знімати з реєстрації померлої особи. Більше того, ні в своїх запереченнях ні в листі №46/2153 від 04.12.2010 р. відповідач не заперечує відсутність у нього повноважень щодо можливості знімати з реєстрації померлої особи.
Відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі –КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З огляду на вищевказане, позовні вимоги позивача щодо встановлення повноважень у відповідача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Водночас, в ч.3 ст.94 КАС України передбачено, що в тому разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрат, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Відповідно до вищевказаного та керуючись положеннями ст. 2, ст.17, ст.71, ст.72, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві задовольнити частково.
2. Зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти ОСОБА_4 з реєстрації з місця проживання (АДРЕСА_1), у зв’язку з його смертю.
3. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
4. Судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 70 коп. судового збору присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін